Олійник С.О., к. е. н., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту
Національний університет біоресурсів і природокористування України
м. Київ, Україна
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Із зростанням розміру дебіторської заборгованості виникає потреба управління дебіторською заборгованістю, де важливе місце посідає система обліку та аналізу на підприємстві.
Проблема обліку дебіторської заборгованості зумовлена суперечливим характером нормативних документів, а також рівнем розробок окремих теоретичних і практичних аспектів методології обліку дебіторської заборгованості.
Питанням обліку та аналізу дебіторської заборгованості займалися вітчизняні вчені, зокрема Кірейцев Г.Г., Бутинець Ф.Ф., Сопко В.В., Нашкерська Г.В., і зарубіжні - Є.Брікхем, С.Хенк, К.Хувер, та ін.
На даний час облік дебіторської заборгованості повністю регулюється законодавчими актами, але незважаючи на повний контроль з боку держави, в системі розрахунків по дебіторській заборгованості існує ряд проблем.
Зупинимося на факторах, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства. Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості можна віднести стан розрахунків у країні, грошово-кредитна політика центрального банку, рівень інфляції, вид продукції, ринок та його насиченість.
Внутрішніми факторами є кредитна політика підприємства, вид розрахунків, діяльність фінансового менеджера та стан контролю за дебіторською заборгованістю.
Можна визначити наступні проблеми бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, такі як: існуючий стан класифікації та обліку дебіторської заборгованості на рівні задоволення різних користувачів інформацією про її стан; зміст бухгалтерських записів, що визначаються в процесі визнання і оцінювання дебіторської заборгованості.
Необхідно вдосконалити політику управління дебіторською заборгованістю, адже саме політика управління дебіторською заборгованістю, визначає ефективність роботи підприємства.
У тлумаченні поняття дебіторська заборгованість, у першу чергу, необхідно орієнтуватися на положення національних стандартів бухгалтерського обліку.
Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість" та № 13 "Фінансові інструменти". Однак, сутність дебіторської заборгованості тлумачиться у цих стандартах неоднозначно.
Таким чином, на основі аналізу чинних національних стандартів бухгалтерського обліку можна дійти висновку, що дебіторська заборгованість, за своєю суттю, є сумою заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу.
Варто зауважити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості.
Доцільним вважаємо внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», де чітко розмежувати поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Уточнення вимагає визначення поточної дебіторської заборгованості. Утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом.
Однією з проблем обліку дебіторської заборгованості є непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів, які передбачені в П(С)БО 10, що призводить до недостовірності даних при відображені резерву сумнівних боргів в балансі. Тому вважаємо за доцільне затвердити перелік документів, що підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною).
Для організації обліку та аналізу розрахунків з дебіторами важливе місце посідає класифікація дебіторської заборгованості. Від правильної класифікації дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних класифікаційних ознак буде залежати не лише порядок її обліку, а й ефективності управління нею.
В результаті проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що існують певні проблеми при їх класифікації, зокрема:
- відсутність єдиного комплексного підходу при розробці різних типів класифікації дебіторської заборгованості;
- немає чіткого шляху формування та пошуку ознак, які б дозволяли проводити більш чітку класифікацію;
- недостатньо вивчена і досліджена така складова зобов’язань дебіторів як довгострокова заборгованість [4].
Дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками: за контрагентами; зв'язок із нормальним операційним циклом та терміном погашення; об’єкти, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів; платоспроможність дебітора.
Отже, дебіторську заборгованість класифікують за різними ознаками, але найчастіше її класифікують за однією певною ознакою в межах плану рахунків. Це зумовлено тим, що облік в Україні чітко регламентований.
Відповідно до П(С)БО 10 обов’язковим є поділ дебіторської заборгованості на поточну та довгострокову. Передбачено також поділ дебіторської заборгованості на заборгованість вітчизняних та іноземних покупців. Класифікують дебіторську заборгованість за видами залежно від об’єктів, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів (враховуючи часовий аспект). Здійснюється групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Відповідно вона поділяється на сумнівну та безнадійну.
Враховуючи закордонну практику та думки вітчизняних науковців, вважаємо за доцільне ввести ще одну категорію заборгованості - бездоганну або реальну. Однак слід зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку класифікації. Досить доречним є пропозиція ряду науковців про поділ дебіторської заборгованості за ступенем дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану (виникає при недоліках в діяльності підприємства). Це дасть можливість простежити порушення фінансово-господарської дисципліни і виявити неякісну роботу контрагента [4].
Для забезпечення ефективної організації та проведення обліково-аналітичних процедур щодо дебіторської заборгованості вважаємо за необхідне внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» щодо усунення розбіжностей трактування сутності дебіторської заборгованості; вдосконалити політику управління дебіторською заборгованістю на підприємстві; підприємства в межах чинного законодавства повинні самостійно обирати систему класифікації дебіторської заборгованості залежно від завдань, які ставить управління перед системою обліку.
Список використаних джерел
1. Білик, М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств [Текст] / М.Д.Білик //Фінанси України. – № 12. – 2003. – С.24–36.
2. Нашкерська, Г. Облік сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості [Текст] / Г.Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит – 2001. – №7 – С.27–32.
3.Нашкерська Г. Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги [Текст] / Г.Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. – № 11. – 2009. – С.31–37.
4.Ценклер, Н.І. Вдосконалення класифікаційних ознак дебіторської заборгованості та їх значення в підвищенні контрольно-аналітичної функції обліку [Електронний ресурс]/Н.І.Ценклер,П.Б.Кватирка.-Режим доступу :http://www.nbu.ua/portal/statti/9.htm. (дата звернення : 21.10.2015 р.). – Заголовок з екрану.
| 
