Стрижиченко Н.О., к.е.н., доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
м. Северодонецьк, Україна
ПЛАНУВАННЯ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ Й АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
Нормальне функціонування будь-якого підприємства передбачає наявність необхідних для здійснення виробничого процесу основних засобів. При цьому основним завданням у галузі управління ними є підвищення ефективності і якості виробництва, значне збільшення віддачі капітальних вкладень і основних фондів, які виступають матеріальною базою виробництва і найважливішою частиною виробничих сил.
Основні засоби, поступово зношуючись у виробничому процесі, частково переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється, зберігаючи при цьому натуральну форму, але втрачають власні техніко-економічні характеристики. Крім того в умовах швидкого технічного прогресу відбувається постійне вдосконалення техніки, створюються нові, більш високопродуктивні види механізмів і апаратів, які змінюють стару техніку. Ці особливості основних засобів зумовлюють необхідність їх постійного оновлення на підприємствах, яке відбувається за рахунок амортизаційних відрахувань.
В існуючих рекомендаціях щодо планування оновлення основних засобів не кращим чином враховано альтернативну вартість інвестицій як показника ефективності використання основних засобів промислових підприємств. Приведемо декілька прикладів.
Безумовно, що всі подані в алгоритмі планування відтворення основних промислово-виробничих фондів І.М. Танасюк [1, с. 107] складники необхідні при розробці тактичного плану заходів з оновлення основних фондів, але навіть складно припустити, на якому з цих етапів може бути виконана оцінка альтернативної вартості інвестицій, якщо цей етап деталізувати. Хоча і сама правомірність назви цієї схеми алгоритмом викликає певні сумніви, і співвідношення в такій малій схемі і тактичного плану, і стратегії, і цілей, і двох планів примушують судити про таку схему як про дуже загальну.
Модель управління відтворенням основних фондів Е.М. Гармаєвої [2, с. 21] є більш змістовною за складом елементів, але місце для оцінювання і використання оцінок альтернативної вартості тут можна знайти тільки в блоці «Вибір обґрунтованих джерел фінансування», і те, лише через застосування слова «обґрунтованих». Але якщо підійти до вибору місця для оцінювання альтернативної вартості інвестицій строгіше, то під обґрунтованими джерелами фінансування можна розуміти тільки альтернативну вартість джерел фінансування, але не альтернативну вартість інвестицій.
У виправдання цієї схеми можна висунути тезу про те, що це схема управління відтворенням основних фондів, а не планування їх оновлення, але наявність блоку «Стратегія і довгострокові цілі і ключові індикатори підприємства» схиляє до того, щоб трактувати управління відтворенням основних фондів за функціональним підходом, який передбачає виділення низки функцій, окрема планування.
Схема О.М. Летягіної [3, с. 170] відображає організацію процесу переозброєння підприємств електроенергетики, і хоча в цій схемі цілком достатньо блоків, до яких можна віднести процес визначення і використання оцінок альтернативної вартості (блок узгодження і ухвалення рішень, блок оцінки ефективності технічного переозброєння, блок методичного забезпечення функціонування механізму), але розуміння механізму як механізму ця схема, на жаль, не надає.
Загальна схема використання обладнання в системі управління підприємством за Н.Є. Агафоновою [4, с. 7] містить блок «Заміна обладнання» як деяку цілісність, тому можна припустити, що зміст цього блоку може бути будь-яким. Проте його позиція в загальному ланцюзі, а саме те, що він йде за блоком «Розрахунок завантаження» примушує інтерпретувати цей блок винятково як реакцію на потребу в корегуванні виробничої потужності за поточними плановими завданнями, що значно знижує питання обґрунтування оновлення основних виробничих фондів підприємства.
Огляд поданих моделей, про які не можна сказати, що вони вибрані найневдаліше або є маргінальними, дозволяє судити про те, що існуючі рекомендації і взагалі фокус уваги дослідників відволікаються від низки елементів проблематики планування оновлення основних засобів, що є актуальною в наш час. Такі питання, яким приділялася увага у минулому, як пропорції відтворення основних засобів, своєчасність заміни устаткування, ефективні терміни його заміни, випереджувальне планування підтримки працездатності устаткування, хоча і втратили деякою мірою актуальність у зв’язку із загальною низькою інвестиційною привабливістю більшості промислових підприємств, але не є настільки малозначимими, щоб не знайти віддзеркалення в подібних схемах «організаційно-економічних механізмів». Питання інвестиційної привабливості, що стосується і порівняння варіантів інвестицій, і оцінювання альтернативної вартості інвестицій, залишається поки ще поза увагою дослідників.
Таким чином, існуючі до теперішнього часу положення планування оновлення основних засобів підприємства не представляють однозначних і систематичних рекомендацій до використання оцінок альтернативної вартості інвестицій.
Список використаних джерел
1. Танасюк, И.М. Особенности разработки стратегического плана обновления основных производственных фондов на промышленном предприятии [Текст] / И.М. Танасюк // Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетик. Сб. науч. трудов. Вып. 13. – Одесса: ОЦНТЭИ, 1998. – С. 105-109.
2. Гармаева, Е.М. Управление воспроизводством основных фондов : на примере предприятий электроэнергетики [Текст] : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / Е.М. Гармаева. – Москва, 2008. – 25 с.
3. Летягина, Е.Н. Организационно-экономический механизм технического перевооружения предприятий электроэнергетики [Текст] : монография / Е.Н. Летягина. – Новосибирск: СО РАН, 2005. – 234 с.
4. Агафонова, Н.Е. Информационная система управления использованием производственного оборудования [Текст] / Н.Е. Агафонова. – Донецк : ИЭП НАНУ, 1998. – 19 с.
| 
