Бойко О.Г., к.с.-г.н., доцент кафедри землеустрою і кадастру
Додурич В.В., ст. викладач кафедри землеустрою і кадастру
Потапський Ю.В., к.с.-г.н., доцент кафедри землеустрою і кадастру Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський, Україна
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНУ ОЦІНКУ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
Еколого-економічна оцінка використання земель є частиною загальної оцінки природних ресурсів, що використовуються суспільством для задоволення власних потреб та створення матеріальних благ. Необхідність її проведення викликана суттєвою інтенсифікацією антропогенних впливів на довкілля, які обумовили якісні зміни у взаємовідношеннях між людиною та природою. По суті головним завданням еколого-економічної оцінки використання земель має бути визначення рівня відповідності існуючого стану землекористування щодо його екологічно та економічно оптимального стану. Цей стан в свою чергу доцільно розглядати як такий режим використання земель, за якого будуть гармонійно поєднуватися екологічна безпечність та економічна доцільність землекористування [1].
Особлива увага повинна приділятися питанням оцінки земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, оскільки сталий розвиток цієї галузі неможливий без чітко діючої системи обліку матеріальних ресурсів, робочої сили і засобів виробництва, кількості затраченої праці і її оплати і т.д.
Оцінка землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва має виконуватися, по-перше, на основі географічної детермінованості, що передбачає врахування природно-кліматичної неоднорідності територій, та, по-друге, глибокого вивчення якісного стану земель, у тому числі їх продуктивного шару – ґрунту [2].
Оскільки оцінка передбачає існування підстави або критерію, згідно з яким відбувається оцінювання, важливо при розв’язанні даної проблеми правильно встановити об’єкт і предмет оцінювання. Однак слід враховувати і той факт, що земля в різних сферах виробництва виконує неоднакову функцію, а тому постає питання про те, з позицій якої галузі матеріального виробництва це оцінювання має виконуватися.
Землі, як засобу виробництва притаманний ряд якісних характеристик. Серед найважливіших відмінних рис землі, що дозволяє їй виступати в сільському і лісовому господарствах головним засобом виробництва, є родючість, якою володіє її верхній поверхневий шар – ґрунт, що містить необхідні для росту рослин вологу і поживні речовини (фосфор, азот, калій та ін.) у засвоюваній для рослин формі. Родючість значною мірою визначає споживчу вартість землі, її корисність і спроможність у поєднанні з працею бути джерелом одержання сільськогосподарської і лісової продукції. Поняття родючості є досить складним. Родючість характерна для поверхневого шару землі – ґрунту, що використовується у землеробстві. Вона являє собою істотну властивість, якісну ознаку ґрунту і є одним із найважливіших виробничих факторів у землеробстві [3].
Таким чином, оцінюючи в еколого-економічному аспекті землю, що використовується у сільськогосподарському виробництві, слід враховувати всю сукупність властивостей, якими вона наділена. Об’єктом оцінки у широкому розумінні є земля як засіб сільськогосподарського виробництва. Вона повинна характеризувати доброякісність і цінність землі при використанні її в сільському господарстві.
Для задоволення потреби щодо інформації про стан використання земель обов’язковим є облік земельного фонду по всіх землекористувачах і угіддях, а також характеристикою сільськогосподарських угідь за показниками якісних відмінностей їх ґрунтів. Проте земельно-кадастрова інформація у своєму складі містить різнобічні характеристики для вивчення та оцінки земельних ресурсів і продуктивних сил у національних масштабах.
Таким чином, під земельним кадастром слід розуміти досить різнобічну наукову систему, що в своєму складі містить інформацію щодо правового, господарського і природного стану земель. Як завершальний етап послідовного вивчення різноманітних відмінностей земельних ресурсів є бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель. На цьому етапі формуються дані, що об’єднують достовірні, зумовлені об’єктивними природними та економічними факторами показники, застосування яких необхідне при еколого-безпечному використанні земель. Показниками, які характеризують еколого-економічні властивості землі й зазнають впливу як природних, так і антропогенних факторів, вважаються якість та родючість ґрунту.
Сучасні дослідники визнають гостру потребу в інформації, яка характеризує окремі складові навколишнього середовища і яка необхідна для впровадження еколого-безпечних систем землекористування. У зв’язку з цим можна вважати беззаперечною актуальність вивчення процесу оцінки земель з тієї точки зору, щоб визначити і ввести до складу земельно-оціночних відомостей показники екологічного змісту [4].
Підсумовуючи вищевикладене, слід відмітити, що вивчення та оцінка земельних ресурсів є невід’ємною умовою пізнання екосфери, актуальність і необхідність якої обумовлена, перш за все, потребою в удосконаленні раціонального використання сільськогосподарських земель на засадах еколого-безпечного землекористування.
Цілком зрозуміло, що формування земельно-оціночних даних, орієнтованих на еколого-безпечне використання земель, має зосереджуватися у системі земельного кадастру і різнобічно характеризувати наявні інформаційні масиви, на основі яких проводиться еколого-економічна оцінка використання земель.
Еколого-економічна оцінка використання сільськогосподарських земель функціонує на певних принципах її здійснення. Тобто вона передбачає наявність певних наукових та законних засад, основ і правил, від яких не відступають при її реалізації. Основними принципами, відповідно до яких формується земельно-кадастрова інформація про еколого-економічну оцінку земель мають, бути:
– законності, тобто дотримання положень існуючих нормативно-правових актів у сфері оцінки земель;
– повноти, обов’язковості внесення до державного земельного кадастру всіх земель у межах території України;
– об’єктивності, достовірності і повноти відомостей державного земельного кадастру;
– поєднання методологічного та інформаційного просторів у сфері оцінки земель;
– відкритості та доступності використання даних з оцінки земель, законності їх одержання, поширення і зберігання;
– систематичного виявлення всіх змін і внесення їх до земельно-кадастрових даних;
– безперервності процесу оцінки земель;
– пріоритетності обліку та реєстрації речових прав на земельні ділянки;
– документованості всієї земельно-кадастрової інформації;
– рівності перед законом суб’єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель [5].
Список використаних джерел
1. Євсюков, Т.О. Деякі підходи до екологічної оцінки стану землекористування на основі даних земельного кадастру [Текст] / Т.О.Євсюков, А.Г. Мартин А.Г. // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 2. – С. 65-69.
2. Земельний кодекс України [Текст] : офіц. текст : за станом на 01.07.2015 р. / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон від 25.10.2001 № 2768-III. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27. – Відомості доступні також з мережі Інтернет : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення : 16.10.2015 р.). – Заголовок з екрана.
3. Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) : Наказ Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 50. – 218 с.
4. W. Lee Kuhre. ISO 14031 – Environmental Performance Evaluation (EPE). Book 4: Practical Tools and Techniques for Conducting an Environmental Performance Evaluation / Prentice Hall, 1997. – 480 p.
5. Про затвердження Положення про моніторинг земель : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. № 661 // Земельне законодавство.
| 
