Архів / Archive

Нісходовська О.Ю., асистент

Подільський державний аграрно-технічний університет

м. Кам‘янець-Подільський, Україна

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ КРУП‘ЯНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Виробництво круп’яних культур в Україні відноситься до традиційних галузей сільського господарства, а крупи займають одне з провідних місць у структурі харчових раціонів населення. Основними круп'яними культурами вважаються: рис, гречка, просо, овес, ячмінь, кукурудза, горох і пшениця. В нашій країні вирощується значна кількість таких культур, з яких в процесі переробки виготовляються крупи. Вітчизняна круп'яна промисловість переробляє всі круп'яні культури з урахуванням технологічних особливостей кожної з них. Проте основними круп‘яними культурами України вважаються – гречка, рис і просо.

Ринок круп’яний культур представляє собою такий тип функціонування зернового господарства, коли ринкові відносини не обмежуються сферою обміну, а включають в себе всі товарно-грошові відносини, які регулюють виробництво, збут і споживання зерна та формують господарські зв’язки між суб’єктами круп’яного ринку.

Державний круп’яний ринок є внутрішньоорієнтованим, близько 21% від загального виробництва реалізується на зовнішніх ринках. Існуюча тенденція до зменшення чисельності населення та середньодушового споживання круп обумовила скорочення обсягів круп’яного виробництва з 962 тис. т у 1990 р. до 318 тис. т у 2007 р. У наступні роки спостерігається тенденція незначного зростання випуску круп, обумовлена активізацією зовнішнього попиту

Протягом останніх років в Україні спостерігається нестабільність у виробництві круп (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників виробництва круп‘яних культур в Україні

Джерело: за даними Державного комітету статистики України

Аналіз показників виробництва круп‘яних показав, що спостерігається зниження зібраних площ та валового збору гречки і проса. Зокрема, в 2005 році площа збору гречки становила 396,2 тис. га, в 2010 - 198,6 тис. га, а в 2013знизилась до 168,4 тис. га. У результаті урожай був низьким. Проте вже у 2011р. та 2012р. дещо збільшилася площа і тим самим збільшилася продуктивність, валовий збір залишився стабільним в діапазоні 239 - 282 тис. т. Це майже в два рази вище за 2010. Однак у 2013 році, площа збору гречки скоротилися на 38 %, у порівнянні з попереднім роком. Але за рахунок збільшення урожайності до 10,6 кг/га, валовий збір досяг рівня 179,0 тис. т. Цей обсяг продукції разом з перехідними залишками дозволяє повністю забезпечити внутрішнє споживання.

Позитивна динаміка спостерігається у вирощуванні рису. Показники культури є відносно стабільними, не значні коливання від 21,4 тис. га у 2005 році до 29,6 тис. га у 2011 році. Можна стверджувати, що за всю історію вирощування рису в нашій країні, а саме в 2012 – 2013 роках встановлено рекордний вихід врожаю - 60,0 - 62,1 кг/га. У зв'язку з цим виникла тенденція збільшення виробництва рису, а в 2011 році отримано 169,9 тис. т, що значно перевищує попередні роки.

Характерною особливістю споживчого сектору інтегрованого круп’яного ринку є зростання обсягів реалізації фасованої продукції та її диференціація. На частку фасованої продукції припадає близько 40 % ринку.

Неодмінною умовою розвитку ринку круп’яних культур в стратегічній перспективі повинно стати виробництво зерна високої якості, раціональне його використання і забезпечення переробної промисловості в необхідній кількості сировиною.

Для формування ринкових відносин потрібен перехід від адміністративних, централізовано встановлених цін на зерно, до гнучкого ринкового механізму ціноутворення, який враховує попит і пропозицію та направлений на підтримку цінової рівноваги між ними. Це передбачає наявність ринкової системи цін, яка здатна ефективно обслуговувати виробництво на попит споживача. Хоча в більшості країн із високо розвинутим круп’яним господарством ціни на зерно регулюються державою, проте, вільне ціноутворення на круп’яному ринку є необхідним елементом його функціонування.

Вивчення сутності ринку круп’яних культур в наукових працях показує, що однозначності його трактування ще не досягнуто. В результаті систематизації різних точок зору можна дійти висновку, що круп’яний ринок – це сукупність обмінних операцій, за допомогою яких регулюються господарські взаємовідносини і проводиться купівля-продаж зерна та продуктів його переробки.

В сучасних умовах ринок круп’яних культур виступає як об’єктивна необхідність, що дозволяє покращити забезпеченість країни зерном за рахунок власного виробництва, підвищити його ефективність. Проте орієнтація круп’яного господарства на ринкові відносини, як засіб автоматичного вирішення всіх його проблем, в найближчі роки не зможе радикально змінити стан справ у виробництві, збуті і використанні зерна, оскільки ще повністю не сформована законодавча і нормативна база.

Результати проведеного аналізу стану розвитку сировинного та виробничого секторів круп’яного ринку свідчать про те, що обсяги виробництва основних круп (за винятком рису) не мають чітко спрямованої тенденції, характеризуються хвилеподібною варіацією і залежать, головним чином, від двох чинників: наявності пропозиції сировини та її якості; від попиту на готову продукцію як на внутрішньому ринку, так і зі сторони країн-імпортерів української продукції.

Список використаних джерел

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] : [сайт] : україн. версія / Держстат України. — Текст. і граф. дані. — К. : Держстат України, 1998-2015. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua  (дата звернен​ня: 19.10.2015). — Назва з екрана.
2. Высоцкий, Д. Современное состояние и основные тенденции рынка гречихи [Текст] / Дмитрий Высоцкий // Хранение и переработка зерна. – 2013. – No1(163). – С. 29 – 31.
3. Душко, М.В. Чому гречка була "стратегічна" культура? [Текст] / М. В. Душко // вісник Центру наукового забезпечення AПК Київська обл. – К.: ННЦ "Інститут сільського господарства ", 2011. – С. 16–18.