Прокопчук Л.М., к.е.н., в.о. доцента кафедри
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Камянець-Подільський, Україна
РИНКОВА МОДЕЛЬ ТА МОДЕЛЬ КОНТРОЛЮ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Досить часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, стратегічне управління організацією та ін. Разом з тим, важливо розділяти поняття корпоративний менеджмент (corporate management) і корпоративне управління (corporate governance). Під першим терміном мається на увазі діяльність професійних фахівців в ході проведення ділових операцій. Іншими словами, менеджмент зосереджений на механізмах ведення бізнесу. Друге поняття набагато ширше: воно означає взаємодію безлічі осіб і організацій, які мають відношення до найрізноманітніших аспектів функціонування фірми. Корпоративне управління знаходиться на більш високому рівні керівництва компанією, ніж менеджмент. Перетин функцій корпоративного управління та менеджменту має місце тільки при розробці стратегії розвитку компанії [1].
Зокрема, має місце, коли деякі вчені в систему корпоративного управління включають традиційні функції регуляторного менеджменту (планування, організацію, мотивацію і контроль), управління організаційними змінами і врегулювання взаємовідносин між власниками бізнесу і топ-менеджерами [2].
Відомо, що корпоративне управління - це один з ключових інструментів забезпечення захисту прав власника. Крім інформування акціонерів та підзвітності, корпоративне управління включає в себе кодекс корпоративного управління / поведінки; зрозумілу структуру акціонерного капіталу; захист прав міноритарних акціонерів; чіткий розподіл повноважень між органами управління.
Всі вищезазначені чинники утворюють певну модель системи корпоративного управління, формування якої залежить, по-перше, від національних особливостей, що склалися, а по-друге, від внутрішньо-корпоративної політики, обраної на мікрорівні. Це призводить не тільки до істотних відмінностей у поведінці корпорації, а й відповідно впливає на формування системи корпоративних відносин у країні [3].
Модель корпоративного управління - це система управління певного типу, яка представляє собою певний склад органів управління акціонерного товариства з особливими взаємозв'язками, визначеної підзвітністю, в якій втілюється певний перелік повноважень і відповідальності. Хоча структура управління акціонерним товариством в кожній країні має специфічні особливості, разом з тим існує багато спільних рис корпоративного управління [4], що дозволяє виділити дві основні моделі корпоративного управління: англо-американську і континентально-європейську.
Особливості тієї чи іншої моделі корпоративного управління обумовлюються специфікою взаємин між двома середовищами – корпоративного та інституційного.
Підхід до корпоративного управління, заснований на використанні ринкової моделі (також відомої як англо-американська модель), формувався в умовах корпоративного середовища, для якої були характерні висока ступінь розосередження акціонерної власності, висока емісійна активність, розвинений ринок прямих інвестицій (private equіty), наявність великих і активних інституційних елементів.
Підхід до корпоративного управління, заснований на моделі контролю, істотним чином відрізняється від ринкового. Характерне, для цієї моделі, інституційне середовище, характеризується концентрацією великих пакетів акцій в руках вузького кола інвесторів (окремих осіб, кланів чи держави), низьким ступенем ліквідності ринків капіталу і значною часткою інвестицій, залучених або з так званих «родинних» банків, або з державного сектора (рис 1.).
Рис. 1. Складові елементи моделей корпоративного управління
Необхідно вказати, що з двох моделей корпоративного управління інвестори в цілому віддають перевагу ринковій моделі, але це не означає, що вона свідомо краще моделі контролю. Насправді важливо, щоб використовувана модель корпоративного управління відповідала особливостям конкретного регіону, країни або навіть компанії.
Завершуючи огляд основних систем корпоративного управління, слід підкреслити, що жодна з них не має абсолютної першості - кожна має як переваги, так і недоліки, тому при визначенні пріоритетів розвитку вітчизняної моделі не можна обійтися без своєрідного «змішування» позитивних рис і характеристик, або з так званих «родинних» банків, або з державного сектора
У висновку необхідно підкреслити, що структурна модель корпоративного управління в державах СНД знаходиться на стадії становлення, її сучасний стан не дає можливості навіть з великими припущеннями оцінювати її тяжіння до будь-яких класичних зразків. Таким чином, проблема приватизованого сектору вітчизняної економіки полягає в тому, що вихідна структура корпоративної власності не передбачала концентрованої власності в руках зовнішніх акціонерів-аутсайдерів, здатних фінансувати зростання і стати ефективними власниками.
Список використаних джерел
- Карапетян, Д . Корпоративне управління: основні поняття і результати дослідницької практики [Текст] / Карапетян, Д., Грачова, М. // Управління компанією. – 2004. – № 1.
- Калин, А.А. Корпоративное управление: реалии и перспективы формирования российской модели 2002 [Текст] / А.А.Калин // www.іet.ru (дата звернення 26.10.2015 р.). – Назва з екрана.
- Пестрецова, О. Как обеспечить эффективность корпоративного управления [Текст] / О.Пестрецова // www.іet.ru (дата звернення 26.10.2015 р.). – Назва з екрана.
- Розвиток корпоративізму і корпоративних відносин в економіці України [Текст] / За ред. член-кор. НАН України В.І. Голікова. – К. : Ін-т екон. прогнозування, 2002. – 304 с.
- Блюмгардт, А. Моделі корпоративного управління. – К. : Наук думка, 2003. – 380 с.
| 
