Сарахман О.М., к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту,
Мороз Л.В. к.е.н., доцент кафедри банківської справи
Державний вищий навчальний заклад «Університет банківської справи»
Львівський навчально-науковий інститут
м. Київ, Україна
РОЛЬ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Перед комерційними банками України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення її конкурентоздатності, ефективного функціонування та розвитку. Практика підтверджує, що найкращим інструментом ринкових перебудов діяльності комерційних банків є системи внутрішнього аудиту як провідна складова корпоративного управління.
Відповідно до Міжнародного стандарту аудиту № 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» внутрішній аудит визначається як діяльність щодо оцінки, яка здійснюється внутрішньою службою об’єкта. Серед основних функціональних завдань внутрішнього аудиту є аналіз управлінської та фінансової звітності та оцінка її достовірності та своєчасності [2].
В процесі проведення аудиту звітності здійснюється: перевірка складу річної звітності з точки зору її відповідності нормативним актам Національного банку України; розгляд підсумків підготовчої роботи банку по складанню річної звітності; звірка даних всіх форм звітності з даними балансу станом на 1 січня з врахуванням коригуючи операцій та ін.[1].
Особливе місце при аудиті звітності займає перевірка річного балансу банку, який використовується для аналізу та управління діяльністю банку, визначенню показників ліквідності, управління банківськими ризиками, факторного аналізу банківського прибутку.
Перевірка правильності балансу банку базується на наступних основних моментах: дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу за попередній період; дані статей балансу на кінець звітного періоду мають бути підтвердженні; дані річного балансу мають відповідати оборотом і залишкам по регістрах бухгалтерського обліку на кінець року; дані балансів на початок та кінець року мають бути співставними. Будь-які відмінності в методиці формування однієї і тієї ж статті мають бути роз’ясненні у примітках до річної фінансової звітності.
Аудиторській перевірці також підлягають розрахункові операції, які завершують поточний рік. Для цього на основі виписок із кореспондентських рахунків і підтверджуючих грошово-розрахункових документів необхідно впевнитись в тому, що суми у повному обсязі проведені по рахунках клієнтів та по рахунках банку або віднесені на рахунок до з’ясування на перший робочий день наступний за звітним роком [5].
Для впевненості у правильності складання звіту про фінансовий стан, звіту про фінансові результати та інший сукупний дохід, звіту про рух грошових коштів, звіту про зміни у власному капіталі аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах.
Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він спільно із головним бухгалтером встановлює їх причини. Переконавшись у достовірності фінансової звітності аудитор має підстави підтвердити достовірність та правильність її складання.
Для підвищення ефективності внутрішнього аудиту фахівцям необхідно досконало володіти методами економічного аналізу. Це дозволить комплексно та системно вивчати різні аспекти фінансової діяльності установи банку шляхом аналізу та зіставлення відповідних показників. Використовуючи різні методи аналізу, аудитори в змозі сформувати інформаційно-аналітичні системи, які формують вичерпну інформацію про грошові потоки. Якщо в банку уніфікований та формалізований процес складання звітності, то це дозволить керівництву через певний набір результативних показників отримувати поточну та перспективну інформацію щодо його фінансового стану. Звичайно ж необхідною умовою реалізації методів аналізу є наявність в банку автоматизованої інформаційної системи із детальною, повною та точною інформацією про фінансові інструменти [3].
Як висновок, варто зауважити, що наявність ефективного внутрішнього аудиту стає невід’ємною складовою успішного розвитку банківських установ в умовах швидких змін зовнішнього середовища, інформаційних технологій і законодавства, ускладнення процесів управління. Інтенсивний і екстенсивний розвиток банків спонукають керівництво банку вибудовувати надійний захист власних інтересів, щоб власними силами, не очікуючи втручання ззовні, вчасно виявляти можливі проблеми і запобігати їм. Наскільки при цьому внутрішній аудит стане корисним, залежить від завдань, які будуть перед ним поставлені.
Список використаних джерел
- Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України [Текст] : офіц. текст станом на 14.08.2015 р. / Національний банк ; Постанова, Положення від 20.03.1998 № 114. – Відомості доступні з мережі Інтернет : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0548500-98 (дата звернення : 16.10.2015 р.). – Заголовок з екрана.
- Міжнародний стандарт аудиту № 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту»
- Білокінь, Г. М. Методичні інструменти внутрішньобанківського аудиту [Текст] / Г.М. Білокінь // Вісник УБС НБУ. – 2009. – №2. – 34 с.
- Немченко, В. В. Аудит - Етапи аудиту фінансової звітності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //westudents.com.ua/glavy/5168-83-etapi-auditu-fnansovo-zvtnost.html (дата звернення : 28.09.2015 р.). – Заголовок з екрана.
- Фофанов, В.А. Банковский учет и аудит [Текст] : учебное пособие / В.А. Фофанов. – М. : Издательско-торговая корпорація «Дашков и Ко», 2011. – 416 с.
- Аудит бухгалтерської (фінансової) звітності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //osvita.ua/vnz/reports/accountant/15661/ (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
| 
