Ледян Т.О., к.е.н., доцент кафедри інноваційного менеджменту та управління бізнес-процесами
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»
Бахшалієва Ш.Б. студентка
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»
Швець Т.В. студентка
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»
м. Кривий Ріг, Україна
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Інноваційна діяльність відіграє значну роль для ефективного розвитку підприємства, підвищення якості продукції, раціонального та економічного використання ресурсів. Результатом такої діяльності є інновації (створення нової продукції (послуг), нових знань, освоєння нововведень тощо). Інновації й інноваційний розвиток зазнають істотного впливу елементів невизначеності, чим зумовлюється високий ризик інноваційної діяльності.
Основні засади ризиків в інноваційній діяльності висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, серед яких варто виділити І.Березу, В.Бочарникова, В.Вітлінського, П.Грабового, В.Гриньова, К.Захарова, Л.Кобиляцького, М.Лімітовського, П.Перерву, С.Петрову, О.Пономаренка, О.Пушкаря, С.Релецького, Ф.Роджерса, Т.Сааті, О.Ястремського.
Під ризиком в інноваційній діяльності слід розуміти можливість (загрозу) втрати господарюючим суб'єктом частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації [5].
Ризики інноваційних проектів в остаточному підсумку проявляються в тому, що нова продукція не реалізується у визначених обсягах і за визначеними цінами, затягуються терміни реалізації інноваційного проекту, унаслідок чого має місце недоотримання прибутку або ж збитки [3].
Розглянемо класифікацію ризиків, адже для того, щоб вчасно виявити ризик, необхідно знати класифікацію ризиків та їх особливості.
Інноваційний ризик можна поділити на фінансовий і комерційний. Фінансовий ризик складається з таких типів: валютний, кредитний, процентний і ринковий. Комерційний ризик поділяють на маркетинговий і діловий [6].
За чинниками виникнення ризики поділяють на політичні та економічні (комерційні) [6]. Політичні ризики впливають через зміну політичної ситуації в країні. Економічні ризики зумовлені змінами в економіці підприємства чи країни, прикладом цього може бути зміна кон'юнктури ринку.
Проаналізувавши інноваційну діяльність українських підприємств, можна виділити наступні ризики інноваційної діяльності.
Науково-технічні ризики передбачають негативні результати НДР, невідповідність технічного рівня виробництва технічному рівню інновації, невідповідність кадрів професійним вимогам проекту, відхилення в термінах реалізації, виникнення непередбачених науково-технічних проблем.
Ризики правового забезпечення проекту проявляються в помилковому виборі територіальних ринків патентного захисту, неотримання або запізнювання патентного захисту, обмеження у строках патентного захисту, відсутність прострочених ліцензій на окремі види діяльності, «витік» окремих технічних рішень, поява патентно - захищених конкурентів тощо [1].
Управління ризиками – це сукупність заходів та інструментів, що дають змогу знизити невизначеність результатів інноваційної діяльності, підвищити ефективність реалізації інноваційних проектів.
Схему управління ризиками представлено на рис.1.
Управління ризиками повинен здійснювати ризик-менеджер, основними завданнями якого є виявлення ризику, його оцінка, а найголовніше розробка та реалізація заходів щодо попередження ризикових ситуацій або ж мінімізація
наслідків ризику.
Рис. 1. Схема управління ризиком [2]
Для управління інноваційним ризиком застосовуються різноманітні методи й інструменти. Згідно з характером впливу на фактори ризику всі методи й інструменти управління інноваційним ризиком поділяють на: методи зниження ступеня факторів інноваційного ризику; методи посилення (використання) сприятливих можливостей, що відкриваються [4].
До першої групи методів можна віднести методи зниження ймовірності факторів інноваційного ризику й (або) величини пов’язаних із ними втрат.
На сьогодні мають найширше розповсюдження на практиці наступні методи: ухилення (відмова) від ризику; диверсифікація; резервування;
страхування; передача ризику.
До другої групи методів управління інноваційним ризиком відносять методи посилення (використання) сприятливих можливостей, що відкриваються в ході реалізації інноваційної діяльності підприємства. До них можна віднести методи попередження – отримання інформації про фактори ризику, прогнозування [4].
Отже, в сучасному світі за умов прискореного розвитку інноваційна діяльність займає ключові, передові позиції в розвитку компаній. Інноваційна діяльність пов'язана з ризиком, так як повна гарантія благополучного результату практично відсутня. Вибір конкретного шляху управління та мінімізації ризиками в інноваційній діяльності залежить від досвіду керівника та можливостей інноваційної організації.
Список використаних джерел
- Бабенко, Т. Ю. Управління ризиками інноваційної діяльності на підприємстві / Т.Ю. Бабенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:https://feu.kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12/section1/tez13/ (дата звернення 26.10.2015 р.). – Назва з екрана.
- Донець, Л.І. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків [Текст] : навч. посібник / Л.І. Донець. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 472 с.
- Ілляшенко, С.М. Інноваційний менеджмент: підручник / С.М.Ілляшенко – Суми: ВТД «Університетська книга», 2010. – 334 с.
- Клименко, О.В. Управління ризиком інноваційної діяльності підприємства [Текст] / О. В.Клименко // Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Актуальні проблеми управління та фінансово-господарської діяльності підприємства. – Харків: НТУ «ХПІ». – 2012 . – № 58(964). – С. 72–76.
- Микитюк, П.П. Інноваційний менеджмент [Текст] / навч.посібник / П.П.Микитюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 295 с.
- Скрипко Т.О. Інноваційний менеджмент [Текст] : підручник / Т.О.Скрипко. – К.: Знання, 2011. – 423 с.
| 
