Архів / Archive

Годнюк І.В., к.е.д, доцент

Костинюк  Б.О., студент магістратури

Подільський державний аграрно-технічний університет

м. Кам`янець-Подільський, Україна

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ ТА ОЦІНКИ

Наявність власного капіталу є умовою створення та розвитку бізнесу. Власний капітал є одним із найістотніших і найважливіших показників, що виконує такі функції: самостійності і влади; відповідальності і захисту прав кредиторів; довгострокового кредитування; фінансування ризику; кредитоспроможності; компенсації понесених збитків; розподілу доходів і активів.

Розгляд поняття “власний капітал” в обліковій літературі дає підстави стверджувати про дискусійність та неоднозначність його визначення. Це зумовлено наявністю п’яти теорій капіталу (теорія власності, теорія господарської одиниці, теорія залишкового капіталу, теорія підприємства, теорія фонду) і, відповідно, різним трактуванням природи капіталу.

Згідно  Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(далі НП(С)БО 1, затвердженого Наказом Мінфіну України від 07.02.2013 N 73 та міжнародних стандартів поняття “власний  капітал”  трактується  як  частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [2,3].

В цілому, погляди на власний капітал можна розділити на три частини: визначення власного капіталу як суми вкладеного капіталу засновниками і накопиченого капіталу в процесі діяльності підприємства, як чисту вартість майна або різниці між активами і зобов’язаннями підприємства та погляд крізь призму “теорії власності” як обсяг прав та інтересів власника фірми [1].

Зважаючи на економічний та правовий зміст власного капіталу, та для більш зрозумілого окреслення окремих його складових частин, визначення власного капіталу можна сформулювати таким чином: власний капітал є власним джерелом відтворення активів, який відображає обсяг прав і інтересів власників і має бути представлений інвестованим та накопиченим капіталом.

Власний капітал в обліку має свою класифікацію. Згідно НП(С)БО 1 структура власного капіталу підприємства має вигляд: зареєстрований капітал; капітал у дооцінках; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал; вилучений капітал [3] .

Проте незалежно від того, хто і як трактує ті чи інші складові частини структури власного капіталу, його загальні розміри, що відображаються у звітності, залежать від реальної оцінки активів, об'єктивності облікових даних щодо розрахунків з кредиторами та державою.

Результатом оцінки підприємства загальноприйнятими методами оцінки бізнесу (витратним, дохідним, порівняльним) завжди є одержання такої оцінки власного (зареєстрованого) капіталу підприємства, що найчастіше не збігається з вартістю її власного (зареєстрованого) капіталу, що вказується в бухгалтерському балансі підприємства [5].

Використання дохідного методу істотно обмежується в Україні. Це пов’язано з тим, що  біль­ша частина підприємств в к­раїні збиткова (або по­ка­зу­ють свою збиткову  діяльність), ще одна з головних проблем за­сто­сування дохідного ме­то­ду оцінки акцій – це визначення ставки дисконту, що в умо­вах нестабільної фі­нансової ситуації в Україні зробити складно. Про­те це не означає, що таку роботу не треба про­во­дити. Одним із шляхів оцінки власного капіталу є застосування методу змінного росту. При цьому вартість власного капіталу дорівнюватиме сумі дисконтованої та капіталізованої вартості капіталу [4].

Розглянувши можливі підходи до оцінки капіталу слід відмітити, що на практиці оцінка капіталу передбачає насамперед оцінку з погляду активів підприємства, тобто за допомогою показника чистих активів, що є індикатором, якій характеризує стан статутного капіталу і деякою мірою фінансову стійкість підприємства, що в умовах ринку явно не достатньо.

Також слід відмітити, що нормативна база обліку власного капіталу містить низку протиріч та недоліків. Так, у визначеній площині, можна виділити: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий Кодекс України, П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 7 «Основні засоби», Закон України «Про режим іноземного інвестування» та ін. При цьому, значна кількість нормативно-правових актів не забезпечують якості законодавчого регулювання обліку та контролю власного капіталу, а навпаки призводять до виникнення чисельних законодавчих прогалин.

А саме: складнощів при розрахунках розмірів щорічних відрахувань до резервного капіталу підприємств; мінімізації захисної функцію власного капіталу; акумулювання ризиків фіктивного банкрутства та формування підприємств за наявності штучно завищеного статутного капіталу.

Мінімізація низки негативних наслідків впливу законодавчих прогалин у нормативно-правовій базі можливе при проведенні комплексу правотворчих оперативних заходів із їх подолання та усунення.

Список використаних джерел

1. Кіндрацька, Л. Теорія бухгалтерського обліку: сучасні реалії оновлення [Текст] / Л. Кіндрацька // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №12. – С. 30-33.
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_013 (дата звернення 26.10.2015 р.). – Назва з екрана.
3. Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене Наказом Мінфіну України від 07.02.2013 N 73 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13 (дата звернення 26.10.2015 р.). – Назва з екрана.
4. Грязнова А.Г. Оценка бизнеса : [учебник] / А.Г. Грязнова, М.А. Федотова. М.: Финансы и статистика, 2000. – 512 с.
5. Підлісецький Г.М. Методичні рекомендації оцінки майна в підприємствах АПК: [навч. посіб.] / Г.М. Підлісецький. – ННЦ “Інститут аграрної економіки”. - 2005. – 168 с.