Архів / Archive

Головна » Статті » 2015_10_30_KamPodilsk » Секція/Section_3_2015_10_30

ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

Ващенко Д.В., магістрант

Брежнєва-Єрмоленко О.В., к.е.н., доцент кафедри фінансів та обліку

Дніпродзержинський державний технічний університет

м. Дніпродзержинськ, Україна

 

ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

 

Основними сторонами соціального партнерства практично у всіх країнах світу є: держава, наймані працівники в особі профспілок, роботодавці чи власники. В результаті взаємодії цих трьох сторін реалізується соціальна політика держави для забезпечення соціальної злагоди за допомогою соціального діалогу між зазначеними суб’єктами.

Фінансові відносини у системі соціального партнерства дозволяють кожному суб’єкту господарювання здійснювати ефективну фінансово-господарську діяльність, спрямовану, перш за все, на отримання найвищого доходу [1]. При цьому необхідною складовою кожного етапу функціонування підприємства повинно бути отримання соціального ефекту від діяльності.

Слід додати, що соціальне партнерство не є можливим без взаємопов’язаних і взаємоузгоджених дій роботодавців, найманих працівників та представників держави, спрямованих на досягнення і підтримку соціально-економічної стабільності. У межах соціального партнерства кожна із сторін має певний набір обов’язків, тобто: наймані працівники – забезпечувати збільшення продуктивності праці, належну якість виробленої продукції і наданих послуг, дотримуватися трудової дисципліни, нести відповідальність за свої дії тощо; роботодавці – своєчасно і у повному обсязі сплачувати податки, внески і обов’язкові платежі у державний та місцеві бюджети та державні цільові фонди, гарантувати зайнятість і запобігати незаконному звільненню робітників, забезпечувати отримання працівниками заробітної плати на рівні вищому ніж прожитковий мінімум, сприяти збільшенню доходів працівників, надавати соціальну допомогу при настанні певних подій тощо; держава – встановлювати і забезпечувати мінімальні соціальні гарантії, сприяти зайнятості населення, забезпеченню роботодавців держзамовленнями, необхідними ресурсами тощо.

Наголосимо, що кожна із сторін має власні переваги у порівнянні з іншою стороною соціального партнерства, які у поєднанні можуть давати потужний синергетичний ефект.

Підкреслимо, що реалізація фінансових відносин у системі соціального партнерства дозволить забезпечити одночасно і фінансову ефективність і соціальну захищеність [2]. Від оптимальної побудови підприємством таких відносин залежить успішне регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також забезпечення і дотримання соціальних гарантій працівників підприємства.

Фінансове забезпечення відносин соціальних партнерів здійснюється із джерел, які властиві саме їх відносинам: податки, єдиний соціальний внесок, субвенції, субсидії і дотації, благодійні внески, соціальні гарантії тощо.

В цілому, можна виділити різні види фінансових ресурсів, які використовують соціальні партнери, і кожен з них є результатом розподільного процесу як на макрорівні, так і при формуванні грошових доходів і нагромаджень у рамках окремого підприємства або домогосподарства.

На практиці державою та місцевими органами влади для виконання пріоритетів соціального партнерства використовуються конкретні види податкових та неподаткових платежів, а також кошти державних цільових фондів. При організації відносин суб'єктів підприємництва і найманих працівників прикладами видів фінансових ресурсів є внески засновників у грошовій формі в статутний капітал, прибуток тощо.

Встановлення адекватних фінансових відносин між рівнями фінансової системи країни залежить від дотримання усіма суб’єктами соціального партнерства чинного законодавства та сприяння його покращення з боку регламентування фінансових відносин сторін.

Нагадаємо, що суттєву роль у наповненні бюджетів різних рівних та державних цільових фондів відіграють кошти населення, зокрема, найманих працівників, які сплачують частину свого заробітку та іншого доходу у вигляді податків і зборів. На даний час фіскальна ефективність податку на доходи фізичних осіб не надто висока з причини низьких доходів більшості населення країни. Це є основною причиною збільшення податкового тиску на вітчизняні підприємства.

Що стосується фінансових відносин підприємств і населення, то вони виражаються через здійснення найбільших фінансових потоків: виплату найманим працівникам заробітної плати і інших видів грошових винагород. У той же час вони забезпечують існування зворотних потоків: від населення до підприємств, які реалізуються через придбання ними продуктів, товарів та послуг.

Значне місце в системі соціального партнерства належить різним громадським організаціям. Як правило, певні з них (благодійні, профспілкові та інші) формують свій бюджет за рахунок членських внесків, благодійних внесків та доходів від власної діяльності. Витрачання коштів таких організацій йде на потреби їх членів.

Проте, діяльність переважної частини організацій (спортивні, культурно-освітні, соціально-побутові, медичні тощо) соціального значення фінансуються з державного або місцевих бюджетів [3]. Зазначимо, що виділення коштів такої спрямованості є досить обмеженими і, як правило, фінансові потоки у цьому випадку є односторонніми, оскільки надходження коштів від них до бюджетів не надто суттєві, але їх значущість для суспільства визначається тим, що вони виконують суспільно необхідні функції, надаючи послуги соціального характеру.

Реалізація заходів щодо удосконалення фінансових відносин в системі соціального партнерства повинна бути сполучена з певними перетвореннями у інших сферах, таких як: реформування пенсійної системи; фінансове регулювання ринку житла; впровадження державного обов’язкового медичного страхування; реформи у галузі професійної освіти; стимулювання благодійної діяльності; реформування міжбюджетних відносин; реформа податкової системи.

При цьому головним завданням реалізації фінансових відносин в системі соціального партнерства на стадії їх поточного розвитку повинно стати фінансове забезпечення усіх напрямів їх взаємодії за рахунок коштів соціальних партнерів та коштів інших сторін (громадських, фінансово-кредитних благодійних та інших організацій) на підставі досягнення максимальної зацікавленості партнерів у соціальному діалозі.

 

Список використаних джерел

  1. Воробйова, О.І. Теоретичні аспекти фінансових відносин соціального партнерства в Україні [Текст] / О.І. Воробйова // Науковий вісник: фінанси, банки, інвестиції. – 2012. – № 6. – С. 20-24.
  2. Баранник, Л. Б. Фінансовий механізм системи соціального захисту населення України: проблеми становлення та перспективи розвитку: монографія. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. фін. академія, 2012. – 496 с.
  3. Мальований, М. І. Стан та тенденції бюджетного фінансування соціального забезпечення в Україні [Текст] / М. І. Мальований // Економічний часопис-ХХІ. – 2013. – № 5–6(2). – С. 27–30.
Категорія: Секція/Section_3_2015_10_30 | Додав: clubsophus (2015-10-30)
Переглядів: 292 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2015_10_30
Секція/Section_2_2015_10_30
Секція/Section_3_2015_10_30
Секція/Section_4_2015_10_30
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 621
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0