Архів / Archive

Перегудова Т.В., к.е.н., доцент, старший науковий співробітник

Державна установа «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України»,

м. Київ, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

З огляду на еволюцію ставлення до людей з інвалідністю в європейському суспільстві, слід визнати, що ратифікація Україною Конвенції ООН про права інвалідів та Факультативного Протоколу до неї активізували необхідність реформ, в т.ч. у напрямі соціально-трудової інтеграції даної соціально вразливої категорії населення. Наукова увага до формування умов зайнятості людей з обмеженими можливостями обумовлена їх потребою у працевлаштуванні як форми трудотерапії та реалізації трудового потенціалу. Аналіз світового ринку праці вказує на низький рівень зайнятості людей з інвалідністю, який в два рази нижчий ніж серед людей без інвалідності, а рівень безробіття становить 80 %  [1, с. 12; 2]. Це супроводжується підвищенням трудової пасивності та соціального відторгнення даної категорії населення.

За даними нерегулярних обстежень рівень зайнятості інвалідів в Україні складає 21,5 % від загальної їх чисельності [3]. Такий стан на ринку праці України призводить до поширення бідності та посилення соціальної напруженості в суспільстві.

Зайнятість людей з інвалідністю є актуальним питанням світового співтовариства. ООН в межах своєї діяльності приділяє підвищену увагу до трудових потреб даної соціально вразливої категорії населення. Для українського суспільства соціально-трудова інтеграція осіб з інвалідністю є важливим напрямом реалізації положень ст. 27 «Праця та зайнятість» Конвенції ООН про права інвалідів. Працевлаштування людей з обмеженими можливостями в Україні регулюється Законом «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та іншими нормативно-правовими актами і забезпечується переважно шляхом встановлення квоти на працевлаштування інвалідів, яка в Україні дорівнює чотирьом відсоткам середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (наведено відповідно до ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») [4]. Окрім квотування, залучення інвалідів до трудової діяльності відбувається за рахунок створення державою спеціальних робочих місць в умовах захищеної зайнятості.

Покращення стану людей з інвалідністю на ринку праці можливо з урахуванням європейського досвіду, дослідження якого доводить вагому роль бізнесу в залученні інвалідів до суспільно-корисної діяльності. Підвищену роль роботодавців в регулюванні низки соціальних питань доводить концепція корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), популяризація якої активно відбувається і в Україні, а її задачами є не тільки відповідальність перед споживачами, постачальниками, а й суспільством у формі працевлаштування людей з інвалідністю. Серед основних практик КСВ прийнято вважати: благодійність, соціальний маркетинг, корпоративне волонтерство, соціальне спонсорство, соціальне підприємництво, соціальні інвестиції.

Дослідження європейського досвіду з питань соціально-трудової інтеграції людей з інвалідністю доводить широкий спектр КСВ. Так, благодійність є характерною рисою Польщі, де функціонують різні організації, фонди, які займаються благодійною діяльністю відносно до інвалідів. Найбільш популярні з них такі: Фонд ім. брата Альберта, Хельсинський фонд з захисту прав людини чи польський філіал Amnesty International, Фонд SOS, Центр підтримки громадських ініціатив та організації допомоги дітям-інвалідам, центр «Євромед». З роками коло їх функцій розширюється в напрямі реалізації прав інвалідів [6].

Функціонує значна кількість громадських організацій з питань захисту та реалізації прав інвалідів у Великобританії. Надається допомога інвалідам в межах благодійності в Франції.

Корисним для України є розвиток такої форми КСВ як соціальний маркетинг – проведення заходів, спрямованих на соціально-трудову інтеграцію інвалідів, з одночасним формуванням позитивного іміджу компанії. Прикладом можуть бути конкурси, змагання, які є рекламою організацій, які організовують та приймають участь в них (Польща) [5, с. 24]. Проведення ярмарок виробів людей з інвалідністю сприятиме розвитку підприємництва та легалізації їх діяльності. Використання соціально-трудової допомоги інвалідам як реклами характерне і для соціального спонсорства.

Серед причин небажання роботодавців приймати на роботу інвалідів є відволікання працівників без інвалідності для надання допомоги означеним особам. Вирішення даного питання можливо шляхом розвитку корпоративного волонтерства, характерною ознакою якого є надання персоналом організації соціальної допомоги людям з інвалідністю у виконанні функціональних обов’язків.

Популярною практикою КСВ у напрямі соціально-трудової інтеграції людей з інвалідністю є соціальне підприємництво, що характерне для більшості країн Європи. При чому, даний напрям КСВ є не тільки соціально ефективним, а й економічно рентабельним. Розвиток відбувається одночасно з заохоченням державою бізнесу засобами часткового покриття витрат на заробітну плату вразливим категоріям населення [5, с. 49]. В Бельгії для осіб з важким ступенем інвалідності нормативно передбачається створення спеціальних цехів. Заохочується створення подібних цехів, підприємств і в Австрії.

Розвиток КСВ щодо працевлаштування людей з інвалідністю має відбуватися на засадах стимулювання бізнесу таким чином, щоб це стало чинником конкурентоспроможності, а не додатковим податковим навантаженням. Європейський досвід доводить, що мотивація роботодавців до трудового залучення інвалідів має відбуватися на засадах податкових та інших преференцій. Серед таких варто назвати субсидії до зарплат, часткову компенсацію витрат на заробітну плату та створення, підтримку робочого місця для інваліда, його адаптацію, професійні та медичні послуги, на зайнятість осіб, які надають допомогу інваліду, податкові пільги (прикладом є Польща, Бельгія) [5, с. 25-26].

В Швеції, навпаки, стимулювання роботодавців відбувається не пільговим оподаткуванням, а виплатою індивідуальних дотацій на кожного залученого до праці інваліда. У Франції роботодавцю, який працевлаштовує людей з інвалідністю не менше ніж на рік виплачується премія. В Фінляндії виплачуються субсидії. Розвинута система стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів в Германії, яка включає в себе пільги та субсидії при зайнятості осіб з важким ступенем інвалідності. Існує державна допомога при перепідготовці даної категорії населення.

Щодо стану в Україні, то слід зазначити, що Кабінетом Міністрів 17 липня 2013 р. було прийнято постанову № 518 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», відповідно до якої критеріями для отримання права на користування пільгами з оподаткування при працевлаштуванні інвалідів є наступні: чисельність інвалідів не менше ніж 50 % від середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства, фонд оплати праці інвалідів має складати не менше ніж 25 % загальної суми витрат на оплату праці [7]. Разом з тим, варто зазначити, що пільги надаються підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів.

Розвиток КСВ як важеля соціально-трудової інтеграції людей з інвалідністю в Україні має ґрунтуватися на основі врахування інтересів всіх сторін таких взаємовідносин, в т.ч. приватного сектору, про що свідчить європейський досвід застосування таких практик як благодійність, волонтерство, соціальний маркетинг, соціальне підприємництво з одночасним стимулюванням роботодавців засобами податкових та інших преференцій.

Список використаних джерел

1. «Всемирный доклад об инвалидности». Всемирная организация здравоохранения, 2011 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.who.int/disabilities/world_report/2011/summary_ru.pdf?ua=1 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
2. Инвалидность: факты и статистика [Электронный ресурс] Режим доступа: http://orttolife2.ucoz.ru/publ/invalidy_i_obshhestvo/invalidnost_fakty_i_statistika/2-1-0-847 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
3. Праця та зайнятість осіб з інвалідністю в Україні [Текст] : національна доповідь / Міністерство праці та соціальної політики України. Державна установа Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин Мінпраці України. – Київ. – 2009. – 194 с. – С. 90-91.
4. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні [Текст] : [закон України : офіц.текст : за станом на  04.10.2015 р. / Верховна Рада УРСР ; Закон від 21.03.1991 № 875-XI // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – N 21. – С.252. – Доступно також з мережі Інтернет : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
5. Корпоративная социальная ответственность: от европейского эталона к белорусским реалиям : аналитические материалы. – 2012. – 112 с.
6. Обзор: права инвалидов. А как за границей? [Электронный ресурс] Режим доступа : http://mioby.ru/novosti/obzor-prava-invalidov-a-kak-za-granicej/ (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
7. Підприємства та організації громадських організацій інвалідів отримають державну допомогу / Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ. – Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=246587604 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.