Семенишена Н.В., к.е.н., доцент
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський. Україна
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ІНСТИТУЦІЙНИЙ ДІЛОВИЙ ДИСКУРС
З кінця 90-х різко в Україні зростає інтерес до інституційних проблем економіки. Дослідницька програма інституціоналізму, яка на початку і середині 90-х перебувала на периферії наукових інтересів українських вчених, стає одним з домінуючих напрямів сучасної економічної теорії в Україні [1 ].
За останні роки інституційній підхід займає помітне місце в українській економічній науці. На його теоретичній основі проводяться як фундаментальні, так і прикладні дослідження наукових установ НАН України та галузевих академій.
Однак розуміння того, що бухгалтерському обліку, основною функцією якого насьогодні, на нашу думку, є комунікативна, притаманні також особливості та ознаки дискурсу, серед вчених-бухгалтерів, нажаль, немає.
З позицій міждисциплінарних досліджень та в контексті розгляду і розуміння семантичного поля концепту «бухгалтерський облік» з погляду інституційної теорії і соціології (як соціального-економічного інституту), ми припускаємо, що вищевказаному концепту притаманні всі ознаки інституційного ділового дискурсу.
Окрім того, наша гіпотеза будується і на тому, що бухгалтерському обліку в сучасних реаліях мінливості інституційного середовища притаманні також і всі властивості інституційного ділового дискурсу : як ознаки різних його типів, так і структурні компоненти.
Загалом, дискурс розглядається як важливий і невід'ємний агент комунікації, який виступає носієм і ретранслятором смислів, цінностей, ідей, образів, думок, інтерпретацій та інших ментальних і віртуальних утворень.
Так, дискурс являє собою складне і багатовимірне явище. Понятійний діапазон терміну «дискурс» дуже широкий. Дискурс в 60-70-х рр. XX століття розумівся як пов'язана послідовність пропозицій або мовних актів.
Однак наприкінці 80-х рр. ХХ століття під дискурсом починають розуміти складне комунікативне явище, складну систему ієрархії знань, що включає, крім тексту, ще й екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, установки, цілі адресата та ін.), необхідні для розуміння тексту (виділ. авт.).
Взагалі, термін «дискурс» набув в останні десятиліття широку популярність, проте однозначного і загальновизнаного визначення даного поняття не існує. Як відзначають багато дослідників (Н. Д. Арутюнова, Т. А. Ван Дейк, В. І. Карасик, О. В. Коротєєва, Є. С. Кубрякова та багато ін. ), дискурс є об'єктом міждисциплінарного вивчення.
C дослідженням дискурсу пов'язані такі науки, як лінгвістика, прагмалінгвістика, психологія, філософія, соціологія, антропологія, етнологія, юриспруденція, педагогіка, політологія, економіка. Кожна з цих дисциплін підходить до вивчення дискурсу по-своєму.
Необхідно відзначити надзвичайну важливість дослідження дискурсу з точки зору когнітивної лінгвістики. Е.С. Кубрякова зазначає, що «за самою своєю суттю дискурс - явище когнітивне, тобто має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань» [2, с. 23].
Не можна не відзначити роботи Т. А. Ван Дейка, автора понад 200 наукових праць з питань дискурсу й дискурс-аналізу, який говорить про дискурс у вузькому сенсі слова як про текст або розмову. У цьому сенсі термін «дискурс» позначає завершений або триваючий «продукт» комунікативної дії, його письмовий чи мовний результат, який інтерпретується реципієнтами. Згідно Т. А. Ван Дейку, дискурс - це істотна складова соціокультурної взаємодії, характерні риси якого - інтереси, цілі та стилі [3].
Класифікація дискурсу в контексті нашого дослідження представляє інтерес щодо одного з його видів : інституційного ділового. Інституційний дискурс - це дискурс, який визначається типами соціальних інститутів, що склались в суспільстві, характеризується рядом релевантних ознак, з яких найважливішими є мета, представницька комунікативна функція його учасників і фіксовані типові обставини.
Як зазначає В.І.Карасик [4, с. 43], усі учасники інституційного дискурсу поділяються на агентів (представники інституту) і клієнтів (люди, які звертаються до них). До перших відносять тих, хто грає активну роль в інституційному спілкування, до других - ті, хто змушений звертатися до агентів і виступає в якості представників суспільства в цілому по відношенню до представників інституту.
Окрім того, на думку вищезгаданого автора, стосовно до сучасного суспільства можна виділити наступні види інституційного дискурсу: політичний, дипломатичний, адміністративний, юридичний, військовий, педагогічний, релігійний, медичний, діловий, рекламний, спортивний, науковий, сценічний та масово-інформаційний [5] .
З нашого погляду вищезгаданий список можна розширити, адже інститути істотно відрізняються один від одного і не можуть розглядатися як однорідні явища, крім того, вони історично мінливі, можуть зливатися один з одним і виникати як різновидів в рамках того чи іншого типу.
Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що інституту обліку притаманні і структурні компоненти інституційного дискурсу:
- уявлення щодо соціальної місії даного інституту;
- особлива мова, включаючи професійну; професійну мова виконує важливу роль пароля ідентифікації за схемою «свій / чужий» в символічному просторі інституційного дискурсу;
- нормативна модель типово-подієвої статусно-рольової комунікації (типове подія, типові учасники, хронотоп, статуси та рольові відносини типових учасників комунікації, ситуативні контексти комунікації, офіційно прийняті норми комунікації, традиційні форми спілкування);
- система базових цінностей, трансльованих і навіюваних допомогою інституційних комунікацій;
- основні стратегії інституційного дискурсу;
- жанри інституційного дискурсу;
- прецедентні тексти;
- типові дискурсні формули та ін.).
Отже, в контексті дослідження під бухгалтерським дискурсом нами розуміється інституційно обумовлена комунікативна взаємодія, що включає особистісний, змістовний, діяльнісний, ціннісний, комунікативний компоненти у всьому різноманітті професійних ситуацій.
Властивості бухгалтерського дискурсу. Загальновідомо, що властивість - це філософська категорія, що виражає таку сторону предмета, яка обумовлює його відмінність чи спільність з іншими предметами і виявляється в його ставленні до них. До властивостей бухгалтерського обліку як інституційного ділового дискурсу можна віднести:
- Динамічність (зміна дискурсу під впливом впливають на нього факторів);
- Соціальність (актуалізація дискурсу як соціального явища);
- Інтегративність (синтез, об'єднання в ціле всіх компонентів і їх комплексну взаємодію);
- Діалогічність (діалогічна взаємодія з іншими агентами);
- Контекстуальність (врахування особливостей дискурсу в контексті діяльності);
- Цілісність (наявність всіх структурних елементів);
- Когерентність (структурно-змістовний зв'язок між компонентами дискурсу);
- Ситуативна обумовленість (облік соціально-, культурно-, особистісно значущих умов і обставин конкретної комунікативної ситуації);
- Інтенціональність (врахування комунікативних намірів учасників дискурсу- агентів);
- Ціннісна орієнтованість (спрямованість на формування соціально значущих цінностей);
- Недискретність (невизначеність кордонів дискурсу як відкритої динамічної системи).
Необхідно також вказати на те, що бухгалтерський облік як інституційний діловий дискурс має зреалізовувати наступні функції: трансляції соціального досвіду, культуротворчу, ціннісно-орієнтовану, інформативну, пізнавальну, креативну, комунікативну, регулятивну, контролюючу.
Список використаних джерел
1.Дементьєв, В. В. Новий інституціоналізм в Україні: основні напрями та перспективи досліджень [Текст] / В.В.Дементьєв // Історія народного говподарства та економічної думки України : Збірник праць. Ч. 3. – Київ, 2009. – 300 c. – Доступно з мережі Інтернет : http://www.info-library.com.ua/books-text-10942.html (дата звернення : 16.11.2015 р.). – Назва з екрана.
2.Кубрякова, Е. С. Виды пространств текста и дискурса [Текст] / Е.С.Кубрякова // Категоризация мира: пространство и время: материалы науч. конф. / под ред. Е. С. Кубряковой, О. А. Александровой. М.: Диалог: МГУ, 1997. – 260 с.
3.Дейк Т. А. Ван. Язык. Познание. Коммуникация [Текст] / Т.А.Дейк ;: пер. с англ. – Благовещенск : Благовещ. гуманит. колледж, 2000.
4. Карасик В.И. Этнокультурные типы институционального дискурса [Текст] / В.И.Карасик // Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров. – М.: ИНИОН РАН, 2000. – С. 37-64.
5.Карасик, В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс [Текст] / В.И.Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002. – 477 с.
| 
