Фесенко Ж.В., студент, Трофименко А.В., студент
Науковий керівник: к.е.н., доцент Кравченко О.В.
«Українська академія банківської справи»
м.Суми, Україна
ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ НП(С)БОДС ТА МСБОДС У РОЗРІЗІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ЗАПАСІВ
У 2015 році облік у бюджетних установах України перебуває у стані трансформації, обумовленій введенням в дію Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Перехідний період вітчизняної облікової системи є тривалим та складним, оскільки більшість нормативних документів нерозривно пов’язані один з одним, а, отже, зміна одного положення може суперечити іншим законодавчим актам. Інтенсивна політика євроінтеграції України вимагає також впровадження міжнародних стандартів задля гармонізації та усунення суперечностей в обліку.
Суттєвим недоліком розроблених та прийнятих НП(С)БОДС є недостатність деталізації інформації, на відміну від МСБОДС, де значна увага приділяється приміткам, які розкривають сутність проведених операцій. Так, наприклад, НП(С)БОДС мають значно менші вимоги до розкриття інформації про облікову політику, відсутній звіт у розрізі сегментів бізнесу, не відображено інформацію щодо сум невикористаних кредитних коштів тощо. З метою усунення цих фактів було додатково розроблено методичні рекомендації щодо обліку основних засобів, нематеріальних активів та запасів суб’єктів державного сектору [1].
Проаналізувавши МСБОДСДС 17 [2] та НП(С)БОДС 121 «Основні засоби» (ОЗ) [3], можна виділити ряд ключових відмінностей: вітчизняні стандарти мають більш широкий понятійний апарат ніж міжнародний аналог, проте тлумачення не співпадають. У НП(С)БОДС подається більший обсяг деталізованої інформації щодо обліку порівняно з МСБОДС. Наприклад, основні засоби підлягають чіткому розмежуванню на групи, визначається гранична вартість при віднесенні активів до ОЗ, встановлено момент початку та закінчення нарахування амортизації. Також існує різниця у методі нарахування амортизації – у НП(С)БОДС визначений лише прямолінійний, у МСБОДС - надається право вибору з прямолінійного, виробничого, залишку, який зменшується. При оцінці ОЗ першочерговість надається первісній вартості (НП(С)БОДС), на відміну від оцінки за справедливою вартістю (МСБОДС). В противагу міжнародним стандартам вітчизняними дозволяється перегляд методу амортизації, строку корисного використання та ліквідаційної вартості лише раз на рік.
При переоцінці основних засобів за вітчизняними положеннями балансова вартість не повинна значно відрізнятись від справедливої. Основний метод переоцінки – метод пропорційної зміни, тоді як окрім даного, за міжнародними - використовується метод списання. Тобто балансова вартість активу зменшується на суму накопиченої амортизації. Якісно МСБОДС висуває значно більші та чіткі вимоги до інформації про основні засоби, яка розкривається у фінансовій звітності бюджетних установ, але НП(С)БОДС носить в більшій мірі імперативний характер.
У міжнародній практиці нематеріальні активи (НМА) підпорядковуються окремому стандарту – МСБОДС 38 [2], в той час як у вітчизняному – НП(С)БОДС 122 [3], який за своїм змістом дублює стандарт з обліку ОЗ - НП(С)БОДС 121. За МСБОДС визначено три способи нарахування амортизації НМА, як і для обліку ОЗ; за НП(С)БО 122 методи амортизації обираються самостійно; визнання та оцінка об’єктів НМА проводяться аналогічно до ОЗ; відсутня інформація про ідентифікацію та класифікацію. В міжнародному обліку передбачено можливість перегляду терміну використання та методів амортизації на кінець звітного періоду.
Відхилення вітчизняних положень від міжнародних стосуються і запасів. Так, наприклад у НП(С)БОДС 123 [3] не вказано приналежність запасів до оборотних активів, на відміну від МСБОДС 12 [2].
Несхожим також є склад запасів, наприклад, в МСБОДС не включаються: поточні біологічні активи та активи, які формують державні матеріальні резерви і запаси; але включено запаси з озброєння, землі, нерухомості для продажу, придбаних або вироблених товарів, які призначені для розподілу безоплатно або за номінальною вартістю іншим сторонам тощо. В МСБОДС не наведено критеріїв визнання запасів на відміну від національних стандартів.
У вітчизняній обліковій практиці установи керуються трьома методами вибуття запасів: собівартості перших за часом надходження (ФІФО), ідентифікованої собівартості та середньозваженої собівартості. В міжнародних стандартах також включено метод нормативних затрат та ціни продажу.
Варто зазначити, що чинні національні положення щодо обліку запасів мають певні критерії, за якими вони є наближеними до міжнародних стандартів, наприклад:
- не зазначено строку корисної експлуатації запасів;
- оцінка запасів здійснюється за первісною вартістю;
- оцінка на дату балансу для всіх видів запасів (окрім тих, які утримуються задля розподілу, споживання та виробництва товарів за номінальною вартістю або безоплатно ) проводиться за найменшою з оцінок (первісної вартості або чистої вартості реалізації);
- єдині критерії для прийняття рішення про переоцінку запасів.
Таким чином, визначенні розбіжності не сприяють задекларованій гармонізації обліку. Подальша деталізація та усунення цих відмінностей сприятиме наближенню вітчизняних стандартів до міжнародних, дозволить відображати об’єктивну та адекватну інформацію щодо діяльності установ бюджетної сфери. Вирішити визначені проблеми можна за допомогою надання українським положенням диспозитивного характеру – тобто можливості вибору бюджетною установою серед запропонованих варіантів того, який буде найбільш ефективно та прозоро відображати в обліку результати її діяльності.
Список використаних джерел
- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку суб’єктів державного сектору [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://buhgalter.com.ua
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку в державному секторі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: : http://buhgalter911.com
- Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1017-10
| 
