Баранік О.О., старший викладач кафедри
Сумський національний аграрний університет
м. Суми, Україна
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ВЕДЕННЯ ПІДСИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
В Україні за принципами, встановленими у міжнародній практиці, формується декілька самостійних підсистем єдиної системи бухгалтерського обліку. Серед них можна виділити підсистеми фінансового, управлінського та податкового обліку. Передумовами появи останнього, було прийняття у 1997 р. Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість». Так, фінансовий облік ведуть за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, на основі якого ведеться податковий облік для цілей оподаткування прибутку підприємств. Користувачами вище зазначеної інформації переважно виступають органи статистики та контролюючі органи в особі держави.
В той же час, деякі операції суб’єктів господарювання не відображаються ні фінансовому обліку, ні в податковому. Тому для прийняття управлінських рішень та для внутрішніх користувачів, як правило, паралельно ведеться управлінський облік та облік за міжнародними стандартами фінансової звітності для інвесторів. У зв’язку з цим держава має бути зацікавлена в детінізації операцій юридичних осіб шляхом стимулювання ведення обліку за єдиними стандартами. З 2000 року в Україні розпочато курс на впровадження МСФЗ в Україні. Проте наразі навіть обов’язковість застосування МСФЗ для окремих юридичних осіб не вплинула суттєво на практику ведення обліку, в основному через відсутність механізмів контролю.
Виокремлення податкового обліку з бухгалтерського має свою специфіку і пов’язане з переходом від командно-адміністративної економічної системи до ринкової. Розподіл бухгалтерського і податкового обліку відбувся через те, що кінцева мета податкового обліку і податкової звітності суттєво відрізняється від мети складання і подання фінансової звітності. Основна мета фінансової звітності - надання інформації зовнішнім користувачам про фінансовий стан та фінансові результати підприємства; податкової - надання інформації податковим органам про стан розрахунків з бюджетом за податками та зборами.
Проте практична реалізація організації та ведення податкового обліку та виокремлення окремих елементів його потребує подальшого дослідження. Так, з набуттям чинності з 2011 р. норм Податкового кодексу України, окремі науковці та фахівці з обліку й оподаткування почали стверджувати, що єдиною інформаційною базою об’єктів оподаткування встановлено бухгалтерський облік. Дискусія щодо статусу податкового обліку стала більш відкритою з прийняттям не тільки Податкового кодексу України, а й нових нормативно-правових актів Міністерства фінансів та Державної фіскальної служби України.
У зв’язку із тим, що в чинному законодавстві не визначено поняття (термін) «податковий облік», у спеціальній літературі по-різному його тлумачать. Так, ще до прийняття Податкового кодексу України, певне коло авторів, стверджували, щодо наявності окремого податкового обліку не було підстав. Замість нього, наприклад, автори наукових досліджень та посібників з організації бухгалтерського обліку пропонували застосувати термін «податкові розрахунки» [1, с. 612-613]. Ці автори також вважають, що розрахунки слід проводити у системі бухгалтерського обліку, проте в окремих спеціальних регістрах.
Дослідники з питань оподаткування вважають, що питання податкового обліку належать до сфери обліку та звітності, а дослідники з питань бухгалтерського обліку - до сфери оподаткування та фінансів [2, с. 22].
Тобто, одна частина вчених вважає, що податкового обліку не існує, інші замінюють визначення «податковий облік» на «податкові розрахунки». Крім того, одні автори вважають його частиною (підсистемою) бухгалтерського обліку, інші називають його системою накопичення інформації, необхідної для сплати податків.
Зміни в законодавчому полі окремі фахівці підприємств сприйняли як сигнал до започаткування в інформаційних системах платника податків нової моделі обліку, яка ґрунтується виключно на інформації бухгалтерських документів, бухгалтерських регістрів, фінансової звітності. Умовно таку модель інформаційного забезпечення оподаткування можна назвати бухгалтерською моделлю складання декларацій.
Проте робити такий висновок, на погляд [3], передчасно. Докладне ознайомлення із нормами ПКУ засвідчує, що багато його норм суперечать задекларованій у ст. 44 ПКУ бухгалтерській моделі оподаткування. Так, у низці статей ПКУ вимагається в організації інформаційного забезпечення оподаткування застосовувати особливі правила та норми, які пов’язані з необхідністю ведення на підприємствах податкового обліку. Причому це стосується не тільки податку на прибуток, а й інших податків - ПДВ, плати за користування надрами, податків в умовах дії угоди про розподіл продукції. Крім того, окремий облік вимагається для груп операцій, зокрема при формування резервів (забезпечень) (ст. 139 ПКУ)), операцій окремих видів діяльності (ст. 141 ПКУ).
Виходячи з того, що предметом бухгалтерського обліку є сукупність його об’єктів, а кожний вид обліку, має певні відмінності, оскільки як підсистема вужчий, а тому не охоплює всіх без винятку об’єктів, а лише поглиблює розкриття інформації про окремі з них. Саме від змісту і діапазону об’єктів кожної залежить застосування в податковому обліку елементів методу бухгалтерського обліку.
Податковий і фінансовий облік різняться як за первинними документами так і за обліковими регістрами, аналоги яких у фінансовому обліку відсутні, звітними документами, податкові форми яких набагато численніші, ніж у фінансовій звітності, термінами подання звітності, які у податковій системі оперативніші порівняно з фінансовою.
Водночас документи податкової звітності виконують функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності дані фінансового обліку - лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податкової звітності є основою для записів в аналітичних регістрах фінансового обліку. Зокрема, розрахунок плати за землю складається на основі права власності (користування) на землю, а потім цей же розрахунок використовують для записів у регістрах фінансового обліку. Аналогічно використовують розрахунок транспортного податку, основою для складання якого є інвентарні картки з обліку основних засобів та інші.
Крім вище зазначених положень, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Наведена норма забезпечує гармонізацію показників різних видів звітності.
В дійсності це не завжди досягається. Так, на сьогоднішній день, існують різні норми щодо визначення фінансового результату (прибутку, збитку) в бухгалтерському і податковому обліку, що призводить до виникнення, так званих, податкових різниць.
Таким чином, незважаючи на існування проблемних питань застосування нормативно-правових актів у платників склався податковий облік, який виник як реакція на вимоги держави, як фіскального органу, і виконує специфічні функції, які не виконуються в даний час фінансовим обліком.
Список використаних джерел
1. Лень В. С. Організація бухгалтерського обліку [Текст] : навч. посіб. / B. C. Лень. - К.: Центр учбової літератури, 2006. - 696 с.
2. Малишкін О. Податковий облік чи податкові розрахунки? [Текст] / Олександр Малишкін // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - № 1. - С. 22 – 28.
3. Малишкін О. Диференціація поняття «Бухгалтерський облік»: податковий аспект [Текст] / Олександр Малишкін // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - № 3. - С. 13-20.
| 
