Бендера Ю.М., студентка магістратури
Подільський державний аграрно-технічний університет
Кам’янець-Подільський, Україна
РОЗПОДІЛЕНИЙ ПРИБУТОК ЯК ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ У ПРОЕКТІ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
На публічне обговорення представлені три концепції реформування податкової системи: урядову, парламентську та об’єднану від бізнесу і громадськості. Всі три мають одну мету – побудову простої, прозорої та справедливої податкової системи, що стимулює інвестиції, створює умови для сталого розвитку національної економіки з одночасним забезпеченням потреб Державного та місцевих бюджетів на виконання пріоритетних видатків [1]. Урядом запропоновано радикальну податкову реформу, сутність якої полягає у зменшенні навантаження на фонд оплати праці і роботодавця, спрощення адміністрування податків для бізнесу, зменшення суб’єктивізму, скорочення навантаження на найменш захищених громадян, вирівнювання умов для роботи всіх суб’єктів господарювання та відновлення справедливості, що повинно привести до покращення податкової культури в Україні.
Парламентська концепція характеризується ліберальним підходом до елементів оподаткування. Крім суттєвого пониження ставок податків, вона передбачає заміну податку на прибуток податком на розподілений прибуток за ставкою 15% і у цьому вона співпадає з об’єднаною концепцією від бізнесу і громадськості. Такий підхід співпадає з «естонською моделлю» податку на розподілений прибуток. Слід зазначити, що податкова система Естонії разюче відрізняється від класичної системи. Зокрема, оподатковується розподілений прибуток, а також скритий розподілений прибуток, а не корпоративний прибуток в цілому. В Естонії цей податок називається податком на розподілений дохід (або ще подоходним податком). Донедавна він становив 21/79 від дивідендів (що в середньому складало 26,6%), а з 1 січня 2015 року 20/80, тобто в середньому 25%. Розподілом прибутку при цьому вважається виплата дивідендів, виплати і витрати, не пов’язані із комерційною діяльністю, а також зменшення статутного капіталу. Отже, за результатами господарського року оподатковується не отриманий прибуток, а прибуток, що розподіляється. Такий порядок оподаткування прибутку вступив у дію 2000 року і не зважаючи на вступ Естонії до Євросоюзу, а згодом – до Єврозони не зазнав ніяких змін уже впродовж 15 років. Завдяки цьому податку естонські компанії мають ряд переваг і більш високі можливості вільного виходу на ринки ЄС. Даний податок добре інтегрований в естонську систему оподаткування, яка забезпечує профіцитний Державний бюджет [2].
Впровадження в Україні такого податку потребує докорінного перегляду принципів оподаткування, зокрема, принципу обов’язковості (під яким розуміють примусову і невідворотну сплату податків), а також принципу справедливості, відповідно до котрого ідентифікуються і контролюються дві умови:
- горизонтальна справедливість (тобто юридичні та фізичні особи, що знаходяться у рівних умовах за об’єктами оподаткування, платять однакові податки);
- вертикальна справедливість (тобто справедливий перерозподіл платежів між багатими і бідними).
Власне за своєю сутністю податок на розподілений прибуток являє собою в першу чергу подоходний податок з власників акцій та інших пайових цінних паперів. Тобто він більше торкається фізичних осіб, що суперечить головному пріоритету податкової реформи, за яким головна економічна цінність України – це люди. Між тим парламентська та об’єднана від бізнесу і громадськості концепції податкової реформи пропонують формувати систему оподаткування із непрямих податків (ПДВ та акцизний податок), носіями яких є громадяни як кінцеві споживачі товарів (послуг), та прямих податків, які знову ж таки торкаються в основному фізичних осіб (податок на розподілений прибуток, ПДФО, податок на нерухомість, транспортний податок).
Отже, податковий тягар фактично перекладається на домашні господарства і реформа передбачає створення унікальних фіскальних умов лише для середнього і великого бізнесу. Зокрема, слід зазначити, що величезні втрати Державного бюджету передбачаються через незначну кількість акціонерних товариств, а відтак і власників пайових цінних паперів. Так, за даними ЄДРПОУ станом на 1 листопада 2015 року із 1112757 юридичних осіб акціонерних товариств всього 15672, тобто лише 1,4% [3]. Крім того, очевидно, що податок на розподілений прибуток матиме позитивний ефект для банківського бізнесу, який повністю акціонований і потребує підвищення рівня капіталізації для посилення своєї конкурентоспроможності. Тому вважаємо, що на перехідному етапі, до погашення Україною реструктуризованого державного боргу, цей податок доцільно запровадити для фінансових корпорацій з метою забезпечення передумов їх сталого розвитку з наступним залученням нагромадженого капіталу для виконання міжнародних зобов’язань.
Список використаних джерел
1. Податкова реформа: Презентація / Відповідальний за реформу, керівник Цільової команди реформи Наталія Яресько. - Міністерство фінансів України,
вересень 2015 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/uploads/0/839-%20проекту%20Податкової%20реформи.pdf
2. Эстония // Официальный сайт компании «LanoSolutions» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lanosolutions.com/страна-эстония/
3. Кількість суб’єктів економіки за організаційними формами (на 1 листопада 2015 року) / Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) // Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
| 
