Перепьолкіна Олена
к.е.н., доцент, доцент кафедри
Львівська комерційна академія
м. Львів, Україна
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
Сфера валютного регулювання в Україні характеризується негативними тенденціями: притаманний вітчизняній економіці останніх років дефіцит поточного рахунку платіжного балансу у поєднанні із відпливом капіталу, що спровокований несприятливою соціально-політичною ситуацією в країні, спричинили проблеми у формуванні пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку. Це створило суттєвий девальваційний тиск, оскільки, за умов дефіциту пропозиції валюти і незмінного (або навіть зростаючого) попиту на неї, відновлення рівноваги валютного ринку відбувається або в результаті підвищення ціни на валюту (це означає зниження курсу гривні), або внаслідок усунення дефіциту пропозиції валюти, яке Нацбанк традиційно забезпечує шляхом валютних інтервенцій. З огляду на те, що офіційний курс гривні протягом 2010–2013 рр. не знижувався і утримувався на рівні 7,961 – 7,993 грн./дол. США [1, с.171], для послаблення тиску на валютний ринок НБУ задовольняв попит на валюту через використання валютних інтервенцій, котрі здійснювалися за рахунок золотовалютних резервів. Відсутність належного поповнення резервів виснажило їх і зробило механізм інтервенцій неефективним. Тому для врівноваження валютного ринку Національним банком було запроваджено перехід до системи гнучкого валютного курсу.
На жаль, лібералізація валютного курсу не вирішила проблему дефіциту пропозиції валюти на внутрішньому ринку. По-перше, цьому не сприяла макроекономічна ситуація в країні, де панівними є негативні тенденції, а по-друге, її вирішення потребує реалізації комплексу заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, підвищення ефективності інструментів монетарного регулювання, забезпечення якісного функціонування фондового ринку, запровадження реформи банківської, податкової сфери, тощо. На практиці система гнучкого валютного курсу призвела до стрімкого здешевлення національної грошової одиниці. За даними НБУ зниження офіційного курсу гривні на початок 2015 р. склало 97,2% [2, с. 162], що перевищило масштаби девальвації у кризових 1998 та 2008 роках. Впродовж 2015 р. девальвація національної валюти продовжилась і на початок 2016 р. склала 52,3% [3]. Значна девальвація гривні ще більше загострила проблеми вітчизняної банківської системи, що проявилися у скороченні частки іноземного капіталу в статутному капіталі банків, у погіршенні нормативів капіталу, у зростанні частки проблемних кредитів у портфелях банків тощо.
Прогнозованим наслідком масштабних валютних інтервенцій, що здійснювалися протягом останніх років, було зменшення золотовалютних резервів країни. Через відсутність необхідного поповнення, виснаження резервів відбувалося швидкими темпами: протягом 2014 р., вони зменшилися більше, ніж у 2,5 рази порівняно з попереднім роком і склали 7533 млн. дол. США, що становило найменший обсяг офіційних резервів НБУ за останні 10 років [2, с. 71]. Це викликало неабияке занепокоєння зважаючи на те, що в сучасному світовому господарстві панує тенденція нарощення обсягів золотовалютних резервів. В такий спосіб країни намагаються убезпечити себе від можливих дисбалансів зовнішнього і внутрішнього походження, у реальності яких світ переконала глобальна фінансова криза 2008–2009 рр. Протягом 2015 р. ситуація дещо стабілізувалася: за підсумками IV кварталу 2015 року сформовано додатне сальдо зведеного платіжного балансу на рівні 0,9 млрд. дол. США. Це дало змогу збільшити міжнародні резерви до 13,3 млрд. дол. США станом на кінець 2015 року [4, с. 31].
З метою забезпечення приросту золотовалютних резервів Національний банк, оцінивши в контексті реалій сьогодення перспективність основних джерел їхнього формування, серед яких видобування чи закупівля золота та інших дорогоцінних металів, надходження валютних коштів від міжнародних кредиторів, іноземних інвесторів чи вітчизняних експортерів, а також встановлення валютних обмежень, зробив вибір на користь останнього методу, добре перевіреного власною регуляторною практикою. НБУ має значний досвід застосування адміністративних обмежень для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків.
Жорсткі адміністративні заходи регулювання повернули валютну систему у початок 90-х рр. з притаманними їм заборонами, обмеженнями, лімітами. Та на відміну від минулих кризових періодів валютні обмеження не послабили девальваційного тиску та не забезпечили збільшення золотовалютних резервів. Натомість вони активізували тіньовий ринок, поширили “сірі” схеми розрахунків, спровокували панічні настрої та негативні очікування.
Таким чином, з метою усунення дефіциту пропозиції іноземної валюти і підвищення ефективності механізму валютних інтервенцій необхідно забезпечити нарощення обсягів золотовалютних резервів НБУ та активного сальдо платіжного балансу. Звідси, очевидною є необхідність нарощення обсягу експортних операцій та створення сприятливих економічних умов для залучення іноземних інвестицій, в першу чергу прямих, тощо.
Список використаних джерел
1. Бюлетень Національного банку України. – 2015. – № 1 (262).
2. Бюлетень Національного банку України. – 2015. – № 4 (265).
3. Бюлетень Національного банку України. – 2015. – № 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/ uk/publish/category?cat_id=57897 (дата звернення 15 березня 2016 р.).
4. Інфляційний звіт НБУ, січень 2016 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www. bank.gov.ua/doccatalog/document?id=27033423 (дата звернення 15 березня 2016 р.).
| 
