Ганжа Богдан
аспірант
Науковий керівник: д.е.н., професор Ходжаян А.О.
Науково-дослiдний економiчний iнститут
м.Київ, Україна
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сучасні реалії України характеризуються поширенням процесів тінізації економіки та тіньової зайнятості як її форми виявлення. Тіньова економіка в Україні характеризується не лише великими масштабами, значним поширенням, а й певними особливостями, а саме вона тісно переплетена з офіційною, конкурує з нею та витісняє її з найбільш зарегламентованих сфер господарювання. Обсяги фінансових ресурсів і продукції, які обертаються в цій сфері становлять значну перешкоду для сталого розвитку економіки країни.
За результатами аналізу багатьох літературних джерел виявлено, що через багатогранний характер цього явища досі не існує найбільш об’єктивного визначення поняття «тіньова економіка» та тіньова зайнятість, як форма вияву останньої. У зв’язку з цим виникає потреба максимально інформативного визначення цих понять та їх основних складових.
В даний момент аналіз тіньової економіки знаходиться на тому етапі, коли дослідниками не сформульований єдиний універсальний підхід до визначення поняття і структури тіньової економіки, яка оцінюється, методів вимірювання її рівня та обсягів, які дозволяють визначити ефективність державної політики щодо детінізації.
Згідно підходу Держстату тіньова економіка є складовою економіки, яка безпосередньо не спостерігається. За визначенням, наданим в Методологічних положеннях, до тіньової економіки відноситься діяльність, прихована від органів державної влади з метою ухилення від сплати податків, внесків на соціальне забезпечення, від додержання стандартів з мінімального розміру заробітної плати, максимальної тривалості робочого дня, стандартів безпеки та санітарних норм, від окремих адміністративних процедур, таких як заповнення статистичної звітності й інших адміністративних форм.
На думку вчених НДЕІ, тіньову економіку слід розглядати як економічну діяльність, що не обліковується офіційною статистикою, частково не потрапляє до валового внутрішнього продукту і не оподатковується державою, а також таку, що заборонена законом [1].
Отож, за результатами ґрунтовного аналізу класифікацій, запропонованих різними авторами, пропонується комплексне визначення категорії «тіньова економіка». Тіньова економіка – фактично неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, тобто такі соціально-економічні взаємини між окремими громадянами, соціальними групами щодо використання діючих форм власності по-перше, в корисливих особистих і групових інтересах, які приховуються від органів держави, громадськості, по-друге не прихована від держави економічна діяльність, яка через низку об'єктивних і суб'єктивних причин не враховується, не контролюється і не оподатковується з боку держави. Вона містить у собі всі невраховані, нерегламентовані, відмінні від викладених у нормативних документах і правилах господарювання види економічної діяльності. З економіко-правового погляду це означає, що тіньова економіка охоплює не тільки корисливі економічні злочини, а і правомірну, але невраховану або непідконтрольну державою економічну діяльність Для подальшого вивчення даного явища необхідно виділити і розмежувати його складові частини.
Безліч авторів виділяє різні складові частини тіньової економіки. Так, Б.Блейдс [2] поділяє тіньову економіку на:
- виробництво повністю легальної продукції, яке ховається від влади у зв'язку з небажанням платити податки;
- виробництво заборонених товарів і надання заборонених послуг;
- приховані доходи в натуральній формі.
Е. Фейг виокремлює дві основні складові:
1) економічна діяльність, що є легальною, неприхованою, але й такою, що не підлягає оподаткуванню і не враховується офіційною статистикою. Сюди автор включає ту діяльність, яка не враховується до валового національного доходу.
2) протизаконна, свідомо прихована економічна діяльність. До цієї складової автор відносить «заборонену в державі економічну діяльність, кримінальні діяння, а також усі інші види діяльності, які повинні враховуватись і контролюватись державою, однак суб’єкти такої діяльності свідомо її приховують для ухилення від оподаткування або в інших протиправних цілях» [3].
Отже, можна сформулювати складові частини тіньової економіки:
1. Прихована економіка. Включає усі легально дозволені види економічної діяльності, в рамках яких має місце не враховане офіційною статистикою виробництво товарів та послуг. Дана діяльність є прихованою від оподаткування.
2. Неформальна економіка. Включає приписки, розкрадання, спекулятивні операції, хабарництво і всякий рід шахрайства, які пов'язані з отриманням і передачею грошей.
3. Підпільна економіка. Включає заборонені законом види економічної діяльності.
Визначення структури тіньової економіки та класифікація явищ її прояву дозволить більш точно визначати її масштаби, в рамках існуючих методичних підходів до її виміру, а також розробляти більш ефективну державну детінізаційну політику.
Список використаних джерел
1. Ходжаян, А. О. Тіньова економіка як економічна категорія та об’єкт оцінювання [Текст] / А. О. Ходжаян, Т. В. Шиптенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - К., -2014. - Вип. 11 (164). - С. 74-81
2. Блейдс Б. Теневая экономика и национальные счета. Экономический обзор стран ОЭСР / Б. Блейдс. – Публикация ОЭСР – 1982. – 123 с.
3. Ванькович Ю. М. Визначення сутності тіньової економіки / Ю. М. Ванькович // Вісник нац. ун-та «Львівська політехніка». - 2009. - № 657. - С. 450 - 456.
| 
