Пасмор Марина
аспірант
Науковий керівник: д.е.н., к.т.н., професор Бабенко В.О.
ХНУ ім. В.Н. Каразіна
м. Харків
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ПРОЦЕСІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У ГЛОБАЛЬНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ
Міжнародна регіональна інтеграція характеризується деякими сутнісними характеристиками, які в сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн. Так як відмічають такі науковці як А. С. Філіпенко, А. П. Киреєв та Б.А. Хайфец серед них можна визначити наступні [1, 2, 3]: усунення обмежень в русі товарів, а також послуг, капіталів, людських ресурсів між країнами-учасницями угоди; узгодження економічної політики країн-учасниць; взаємопроникнення і переплетенням національних виробничих процесів, формування в рамках регіону технологічної єдності виробничого процесу; широкий розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких форм, спільного фінансування розвитку економіки і її інноваційного механізму; пов'язані з цим структурними зміни в економіці країн - учасниць; зближення національних законодавств, норм і стандартів; цілеспрямоване регулювання інтеграційного процесу, розвиток органів управління господарської взаємодії (можливі як міждержавні, так і наддержавні механізми управління, як у випадку з ЄС); регіональність просторових масштабів інтеграції.
Таким чином буде об’єктивним зазначити, що зміст інтеграції складає в кінцевому підсумку переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів, що протікають у вигляді «часткової інтеграції» [1]. Інтеграційний процес охоплює окремі ланки цілісної системи як: ринковий обіг (завдяки лібералізації торгівлі та зростанню потоків факторів виробництва), включаючи обіг товарів, послуг, грошової маси, цінних паперів і т.д. - це так звана «поверхнева» (або «м'яка») інтеграція; власне виробництво («глибока» інтеграція); сферу прийняття рішень (на рівні фірм, підприємницьких спілок, національних урядів, міжнародних, міжурядових і національних організацій).
Таким чином інтеграція – це складний, суперечливий процес. Суперечливість інтеграції в значній мірі базується на відмінностях інтересів сторін, на неоднаковій здатності окремих ланок відтворювальних структур до участі в самому процесі. За дослідженням А. І. Мокія легше вона протікає в сферах ринкового (особливо товарного) звернення, менш піддається інтегруванню безпосередньо виробнича сфера, найбільш складна валютна інтеграція [4, c. 147]. Глибокі інтеграційні процеси мають місце лише в Західній Європі і Північній Америці. Наростає їх глибина в Азіатсько Тихоокеанському регіоні. У більшості регіонів Латинської Америки, Південної Азії, Африки, на Середньому Сході регіональне співробітництво поки ще не дає істотного ефекту. Хоча саме ці регіони, ми схильні допускати перспективними і здатними мати певний вплив у розвитку сучасних міжнародних економічних відносин. Імовірно, саме вони можуть стати рушійною силою глобальних геополітичних змін у кооперації із існуючими країнами-локомотивами створивши новий світовий порядок. Однак сьогодні вже треба враховувати, що країни, які не використовують величезний потенціал інтеграції в своїй економічній стратегії, не здатні вистояти в сучасній глобальній конкуренції, а також протистояти викликам глобалізації.
На сьогоднішній день в світі накопичений великий досвід створення і розвитку регіональних інтеграційних об’єднань. А це означає, що можна охарактеризувати їх загальний механізм створення. Спочатку відбувається формулювання цілей інтеграції, у відповідності до яких проводиться оцінка економічний потенціал країн-партнерів, їх конкурентні переваги, виробничі можливості та перспективність розвитку. Ця інформація дає можливість зробити висновок про перспективність створення кооперації, співробітництва та синергії. На наступному етапі проходить відбір країн-учасниць регіональної інтеграції. Але існуюча структура та стадії не є абсолютними, а оскільки інтеграція набуває свого розвитку, вивчення даного питання актуально й зараз та потребує подальшої розробки та аналізу. Отже ми можемо говорити про появу не тільки нових інтеграційних об’єднань, а й нових їх передумов, форм, цілей та перспектив розвитку. Це означає, що, можна допустити ідею формування нового світового порядку із акторами нових регіональних інтеграцій в умовах надінтеграційної взаємодії. Саме тому, ми вважаємо перспективним та актуальним дослідження цього питання як глобально так і на рівні окремих інтеграційних об’єднань.
Таким чином на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин країни взаємодіють між собою на рівні учасників певних регіональних інтеграційних об’єднань. Дана система дає як ряд переваг, так і має певні труднощі та загрози для країни, серед яких можна відмітити відток ресурсів та факторів виробництва для менш розвинених країн групи, перерозподіл на користь сильніших партнерів; олігопольна змова між ТНК, що призводить до підвищення цін; ефект втрат від збільшення масштабів виробництва при значній конкуренції. Але існує і ряд переваг, серед яких збільшення розміру ринку; підвищення конкуренції; забезпечення кращих умов торгівлі; використання та поширення новітніх технологій та поліпшення інфраструктури [2].
Дослідивши переваги та недоліки інтеграції об’єктивним буде стверджувати, що на даний час процеси регіональної інтеграції успішно функціонують і володіють значними перспективами розвитку. З цього приводу ми пропонуємо ідею подальшого розвитку взаємодії між країнами, але не тільки всередині самої групи,а й на міжрегіональному рівні. А саме ми схильні дотримуватись думки про те, що комплекс переваг та загроз кожного регіонального інтеграційного об’єднання дає змогу виходити на новий рівень взаємодії – надінтеграційної. Під надінтеграційним впливом ми розуміємо переплетіння та взаємодію між учасниками різних регіональних об’єднань в умовах інтеграційних процесів.
Слід також зауважити, що взаємозв’язок між інтеграційними об’єднаннями та взаємний вплив один на одне може складати ефект від масштабу. Ми пропонуємо охарактеризувати даний процес на прикладі впливу договорів БРІКС з іншими державами, які не мають членства об’єднання, але можуть поширювати зону впливу. Дана теза означає, що БРІКС може мати значні перспективи зміцнення, що підтверджується змінами у сучасних міжнародних економічних відносинах. А саме країни БРІКС, імовірно, можуть складати конкуренцію країнам ЄС. Це може бути пояснено тим, що окрім значних об’єктивних передумов економічної перспективної потужності групи в умовах сучасних міжнародних економічних відносин, безпосередньо, ми дотримуємось думки, що глибоке значення мають договірні зв’язки країн членів груп.
Таким чином за умовами змін у сучасних міжнародних економічних відносинах відбувається і їх трансформація у системі світогосподарських відносин. До основних рушійних сил та механізму формування регіональної інтеграції додаються нові обставини та аспекти, які спонукають до виходу взаємодії на новий рівень, а це означає що процес еволюціонує та набуває нової структури, а саме надінтеграційного рівня, який потребує подальшого дослідження та пояснення.
Список використаних джерел
1. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: теорія: підруч. для студ. економ. спец. вищ. навч. закл. – К.: Либідь, 2008. – 408 с.
2. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: 416 с.
3. Хайфец Б. А. БРИК: миф или реальность? // Мировая экономика и международные отношения, 2010, № 9, С. 72 – 80.
4. Мокій А.І. Зовнішньоекономічна інтеграція регіонально-галузевих комплексів як напрям системної трансформації системної економіки: Дис. докт. економ. наук: 08.05.01 / Київський національний Університет ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – 339 арк.
| 
