Прокопенко Катерина
к.е.н., старший науковий співробітник
Удова Людмила
к.е.н., старший науковий співробітник
Державна установа «Інститут економіки
та прогнозування НАН України
м. Київ
РОЗВИТОК ТВАРИННИЦТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ЗМІН
На сучасному етапі розвитку національної економіки сільське господарство України відіграє вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки та формуванні ресурсного потенціалу. Протягом останніх років дана галузь займала вагому частку у формуванні валового внутрішнього продукту країни (2014 р. – 10,2%) та експорті країни (2014 р. – 30,9%). Згідно з прогнозами Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), до 2050 року кількість населення у світі зросте до дев’яти млрд. осіб, що загострить проблему продовольчої безпеки і потребуватиме збільшення виробництва продовольства на 70%. Завдяки нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції протягом останніх років і при збереженні цієї тенденції у майбутньому, Україні не загрожує нестача продуктів харчування.
Останнє століття як у світі, так і в Україні, характеризується помітними кліматичними змінами, при яких продовольча безпека у довгостроковій перспективі залежатиме від ступеню адаптації сільського господарства до ймовірних погодних та кліматичних зрушень. Напрями вирішення проблеми зміни клімату знайшли своє місце у ряді міжнародних угод, які ратифіковано і в Україні. У 1988 р. Всесвітньою метеорологічною організацією та Програмою ООН по навколишньому середовищу засновано Міжурядову групу експертів зі зміни клімату (ІРСС), яка займається оцінкою зміни глобального і регіонального клімату. Кліматичні зміни проявляються у зростанні середньорічної температури на поверхні планети, підвищенні рівня океанів, збільшенні кількості природних катастроф і катаклізмів.
Глобальні кліматичні зміни сьогодні зумовлені техногенними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря і, в першу чергу, парникових газів. В ІV Доповіді IPCC вказується на безпрецедентну швидкість збільшення вмісту парникових газів в атмосфері за останні 150 років [1].
Сільське господарство є одним із потужних джерел викидів парникових газів – 58% від загального обсягу викидів закису азоту (N2O), 47% від загального обсягу викидів метану (CH4). Ці викиди залежать від природних процесів і методів ведення сільського господарства та спричинені переважно галуззю тваринництва та вирощуванням рису. При подальшому нарощуванні аграрного виробництва, за прогнозними оцінками експертів, збільшаться і сільськогосподарські викиди: до 2030 р. викиди N2O – на 35- 60%, а СН4 – на 60% [2].
Кожні 10 років в регіонах України в середньому відбувається підвищення температури на 0,3-0,4ºС, тобто за 30 років – на 1ºС. За даними науковців Інституту ботаніки НАН України, це може призвести до зсуву природних зон на 160 км [3]. За даними Українського Гідрометеорологічного центру потепління буде тривати і до 2020 р. температура підвищиться в середньому на 0,2-0,3ºС. Збільшення температури в нашій державі проходить більш швидкими темпами порівняно з глобальним підвищенням.
Ще одним вагомим природно-кліматичним чинником, який відображає зміну клімату і має велике значення для сільського господарства, виступає норма опадів. За даними Українського Гідрометеорологічного центру нині середня кількість опадів у Степу – 505 мм, Лісостепу – 608 мм, Поліссі – 673 мм. При дослідженні динаміки кількості опадів на території України протягом 1961-2012 рр. встановлено, що суттєвих змін не відбулось, зокрема середня норма опадів в Україні за період 1961-1990 рр. була 576 мм, а за період 1991-2012 рр. – 590 мм [4].
За останні півстоліття відбулося зміщення полюсів вирощування окремих сільськогосподарських культур за рахунок змін клімату, що спричинило і скорочення кормової бази – основного ресурсу забезпечення розвитку тваринництва. Від наявності кормової бази залежать можливості збільшення поголів’я худоби і підвищення його продуктивності, що визначає темпи зростання і рівень виробництва продукції тваринництва.
За останні 55 років посівні площі кормових культур скоротилися на понад 70%, при цьому на 77% скоротилося поголів’я великої рогатої худоби. Ці тенденції є взаємозалежними і негативно впливають на виробництво тваринницької продукції.
Також відбулися значні зміни у структурі посівних площ кормових культур. Зокрема, посіви багаторічних трав, які раніше становили менше чверті кормових культур, нині займають більше половини відповідних посівних площ, а частка посівів однорічних трав, які раніше домінували, становить лише їх п’яту частину. Зростання температур збільшило теплові ресурси, що виявилося корисним для кукурудзи на зерно та стало одним з факторів розширення посівних площ під нею. Ця рослина не є культурою Лісостепу і раніше вона не встигала дозрівати та використовувалася на силос та зелений корм, однак тепер для аграріїв заходу і півночі кліматичні зміни дали можливість успішного вирощування кукурудзи на зерно [4].
За даними Держстату України, починаючи з 2000–их років, відбувається поступове зосередження полюсів вирощування кормових культур у західному та північному напрямах, тобто у зонах із кращим вологозабезпеченням, що спричинене ще й економічними чинниками.
Значне скорочення поголів’я ВРХ було спричинене насамперед економічними причинами через низьку ефективність у цьому секторі. Оцінка динаміки поголів’я ВРХ у розрізі регіонів засвідчила досить рівномірне його зменшення, хоча слід відмітити: найнижчі темпи були притаманні Західному регіону, що спричинило зростання його частки у загальному поголів’ї. При цьому, свою роль тут відіграло і кормове забезпечення, оскільки темпи його зменшення там були найповільнішими, а розвиток рослинної кормової бази безпосередньо впливає на чисельність поголів’я великої рогатої худоби та виробництво продукції скотарства.
Отже, протягом останніх 30 років в Україні прослідковується підвищення середньорічної температури повітря зі швидкістю 0,3-0,4ºС кожні 10 років, що поступово розповсюджується з Півдня на Північ. При збереженні даної тенденції існує ризик посух, що призведе до вирощування сільськогосподарських культур у південних регіонах у 2030 р. лише в умовах зрошення, а у 2050 р. – до їх опустелювання, що негативно відобразиться на стані кормової бази і, відповідно, негативно позначиться на перспективах розвитку молочного та м’ясного скотарства в Україні.
Список використаних джерел
1. Contribution of Working Groups I, II and III to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ipcc.ch/publications_and_data /ar4/syr/ru/contents.html (дата звернення 24.02.2016 р.) – Назва з екрана.
2. Climate-Smart Agriculture Sourcebook - Module 1: Why Climate-Smart Agriculture, Fisheries and Forestry (2013) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/docrep/018/i3325e/i3325e.pdf (дата звернення 24.02.2016 р.) – Назва з екрана.
3. Дідух, Я.П. Тенденції розвитку рослинного покриву під впливом кліматичних змін та їх експериментальні дослідження в Україні. Презентація на круглому столі: «Екологічна безпека, економічна ефективність, соціальна стабільність в умовах глобальних кліматичних змін», 10 грудня 2013. – К., 2013. – 47 с.
4. Адаменко, Т.І. Зміна клімату та її вплив на агрокліматичні ресурси України. Презентація на круглому столі: «Розвиток аграрного виробництва в умовах природно-кліматичних змін», 22 листопада 2013. – К., 2013. – С. 11.
Дослідження виконано при підтримці НАН України в рамках відомчої теми "Ресурсні можливості розвитку аграрного сектору економіки України" (номер держреєстрації 0114U001638.).
| 
