Гриценко Олег
старший викладач
Ступак Анна
студентка
Університет митної справи та фінансів
м. Дніпропетровськ
ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Більшість провідних економістів вважає, що саме інновації є рушійною силою виходу економіки із затяжної кризи. У світовій практиці є яскраві приклади цього. Так, в США з початку 1990-х років продуктивність американської економіки неухильно росла за рахунок нової хвилі інновацій, що забезпечили різке зростання продуктивності праці та її щорічний приріст 2,5-3% [3].
Світовий досвід та сучасні тенденції розвитку вітчизняної економіки свідчать про необхідність стимулювання інноваційної діяльності та пошуку форм і джерел її фінансового забезпечення. Суб’єкти господарювання без інновацій не зможуть отримати конкурентні переваги на ринку.
В інвестиційній сфері економіки України триває затяжна криза, що відображається також і на інноваційній активності підприємств.
Потенційно власними джерелами інноваційного розвитку підприємств виступають: прибуток, амортизаційні відрахування, кошти від емісії цінних паперів, розміщення цінних паперів на вторинному ринку, додаткові внески в статутний капітал [2]. Зовнішніми: бюджетні асигнування, кошти спеціальних позабюджетних фондів, банківські кредити, іноземні інвестиції, кошти від реалізації облігацій підприємства, кошти вітчизняних та іноземних інноваційних, венчурних, інвестиційних фондів, компаній та банків, кошти, отримані на умовах франчайзингу, лізингу, факторингу, форфейтингу, від вітчизняних та міжнародних фондів, які надають гранти тощо. Водночас, практика свідчить про обмеженість даних джерел.
Серед джерел фінансового забезпечення інновацій переважно використовуються власні ресурси(табл. 1).
Таблиця 1
Джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні
|
Рік
|
Загальна сума витрат
|
У тому числі за рахунок коштів
|
|
власних
|
державного бюджету
|
іноземних інвесторів
|
інші джерела
|
|
|
млн грн
|
|
2012
|
11480,6
|
7335,9
|
224,3
|
994,8
|
2925,6
|
|
2013
|
9562,6
|
6973,4
|
24,7
|
1253,2
|
1311,3
|
|
2014
|
7695,9
|
6540,3
|
344,1
|
138,7
|
672,8
|
Джерело: [1]
Дані табл. 1 свідчать про зниження загальної суми витрат на інноваційну діяльність за останній період: у 2014р. 7695,9 млн. грн., тоді як у 2012р. – 11480,6 млн. грн. І це загрозлива тенденція з огляду на значну девальвацію гривні. Аналіз структури джерел фінансування інновацій свідчить, що найбільша частка належить власним коштам суб’єктів господарювання, частка яких у 2012 р. становила 63,8 %, у 2013 р. – 90,2 %, у 2014р. – 84,9% у загальній сумі витрат на інновації.
Слід підкреслити, що реального нагромадження власних ресурсів підприємств в умовах економіки України практично не відбувається. Однією із головних причин є високий рівень інфляції, що обумовив знецінення амортизаційних коштів і оборотного капіталу підприємств. На багатьох підприємствах не вистачає фінансових ресурсів навіть на підтримку основної діяльності, а тим більше на технічне переоснащення, технологічне оновлення чи збільшення випуску продукції. У свою чергу, падіння виробництва призводить до зменшення прибутку, необхідного для нагромадження інвестиційних ресурсів.
При виборі джерел фінансування інновацій підприємству необхідно намагатися оптимізувати їх склад і відповідно механізми фінансування інноваційного розвитку конкретного виробництва в існуючих умовах. Важливим є: визначення обсягів фінансових ресурсів, необхідних для реалізації інноваційних проектів; пошук потенційних джерел і механізмів фінансування, визначення критеріїв ефективності їх використання; аналіз і оцінка джерел і механізмів фінансування за прийнятними критеріями; визначення оптимальної структури джерел фінансування інновацій [2]. Оптимізація структури фінансування має здійснюватися за критеріями ефективності та ризику.
Отже, сучасний інноваційний розвиток вітчизняних підприємств вимагає істотної активізації інвестиційних процесів. Саме інноваційна спрямованість інвестицій у ринковій економіці є потужним фактором економічного зростання, підґрунтям підвищення конкурентоспроможності підприємств, що потребує стабільної системи інвестування та формування пов’язаних з нею механізмів.
У розвитку інновацій має бути зацікавлена як держава, так і суб’єкти господарювання. Вважаємо, що стратегічною метою інноваційної політики України повинно стати забезпечення позитивної економічної динаміки за рахунок формування внутрішніх інноваційно-інвестиційних механізмів саморозвитку національної економіки та ефективного використання державних запозичень й іноземного капіталу. Вагому роль у цьому процесі має відігравати активна та послідовна державна інноваційна політика, адже результат «економічного дива» у деяких азійських країнах є результатом саме такої політики.
Список використаних джерел
1. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
3. Лисяк Л.В. Первинне публічне розміщення акцій (ІРО) в системі фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки України / Л.В.Лисяк, О.В. Гриценко // Вісник ДДФА: Економічні науки. – 2014. - №2 (32). – C.47-57.
4. Фокин С. Роль инноваций в системе мирового хозяйства / С. Фокин. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://geopub.narod.ru/student/fokin/1/3.htm
| 
