Архів / Archive

Шлінчук Анжеліка

студентка

Науковий керівник: викладач, Рожко З.

Вінницький коледж НУХТ

м. Вінниця

ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ  ДЛЯ ГАЛУЗЕЙ УКРАЇНИ

Одним з найбільш надійних способів виходу економіки в цілому та окремих галузей с кризового стану є стимулювання інноваційної діяльності. Цей шлях є особливо актуальним для тих галузей, в яких технологічний розвиток є вагомим чинником конкурентоздатності – харчової, хімічної, електронної, фармацевтичної. Проте, для багатьох галузей економіки України розвиток інноваційним шляхом неможливий без державного стимулювання, що потребує розробки та впровадження відповідних механізмів у концептуальному, методологічному, організаційному та правовому аспектах. Формуючи механізм державного стимулювання інноваційного розвитку харчової галузі, доцільно приділити увагу його концептуальній складовій, яка полягає у визначенні основних принципів державного регулювання, що констатують якість, характер та глибину втручання держави на функціонування  підприємств в основі обраних теоретичних, концептуальних положень.

Зрос­та­ю­ча за­лежність національ­ної еко­номіки від зовнішніх фак­то­рів, в то­му числі не­га­тив­них, об­ме­женість і до­ро­го­виз­на енер­ге­тич­них ре­сурсів, не­обхідність більш раціональ­но­го ви­ко­рис­тан­ня си­ро­вин­ної ба­зи і ро­бо­чої си­ли ма­ють слу­жи­ти сти­му­лом для ви­ко­рис­тан­ня інно­вацій зад­ля підви­щен­ня по­тенціалу віддачі від на­яв­них в країні та імпор­то­ва­ них зза її меж ре­сурсів, пе­ре­хо­ду вітчиз­ня­ної еко­номіки до стан­дартів еко­номічно без­печ­но­го ви­роб­ни­цт­ва і спо­жи­ван­ня з ме­тою за­без­пе­чен­ня ста­ло­го еко­номічно­го роз­вит­ку в ціло­му. Хо­ча Ук­раїна є однією з найбільш ба­га­тих країн світу на при­родні ре­сурси, їх ви­ко­рис­тан­ня в національній еко­номіці є вкрай не­раціональ­ним. Попер­ше, за­ли­шаєть­ся ду­же ви­со­кою ре­сур­соємність ВВП, яка в 2–3 ра­зи пе­ре­ви­щує се­редній рівень, влас­ти­вий країнам ЄС. Подру­ге, збері­га­єть­ся низь­кий рівень гли­би­ни пе­ре­роб­ки міне­раль­ної си­ро­ви­ни. Потре­тє, зрос­ та­ють об­ся­ги екс­пор­ту си­ро­ви­ни і про­дукції з неї. Так, сь­о­годні Ук­раїна екс­пор­тує по­над 85 % ме­та­лу, що ви­роб­ляє вітчиз­ня­на ме­та­лур­гія.

Державна інноваційно-інвестиційна політика – це діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій.

Нині економіка України переживає не найкращі часи. Вона лише стає на шлях перетворень, зазнає як суспільно-політичних так і соціально-економічних трансформацій.

Інноваційний розвиток вимагає необхідного інвестування. Необхідне реформування чіткої державної політики у сфері інновацій та інвестицій, наголошують зарубіжні та вітчизняні вчені.

Україна переживає важкі часи, усі кошти в державі йдуть на підтримку армії, тому ініціативу розвитку інноваційних технологій повинні взяти на себе приватні підприємці.

Я вважаю цей варіант оптимальним, тому що: усі вкладення підприємців повернуться їм з відсотками, збільшиться виробництво товарів.

Кожен підприємець знає як важко започаткувати тут власну справу, адже для ефективної роботи потрібно нове обладнання, яке у нас не виготовляють, а закупляти його в інших країнах – дорого.

Поглянемо на цю ситуацію й з іншого боку: навіть витративши шалені гроші на закупівлю найновішої найкращої техніки, її все одно з часом прийдеться модернізувати або й зовсім заміняти, що знову ж таки не легко через те, що заводи-виробники не у нас.

На мою думку гарною перспективою на майбутнє було б запропонувати підприємцям інвестувати в розвиток тих інновацій, в яких вони самі ж і є зацікавленими.

Це дало б поштовх для відкриття власних корпорацій по виробництву техніки. Економіка змогла б зрушити з мертвої точки і замість перетворень заводів на склади, їх би модернізували та використовували по призначенню.

В Україна є достатньо корисних копалин, наша природа багата і ми здатні самостійно забезпечити виробництво.

Для підприємців вигода полягає в тому, що інноваційні технології, в які вони інвестували, вони могли б і придбати дешевше, а також не потрібно переплачувати за транспортування з-за кордону та ліцензію на використання. Модернізація обладнання також проходила б швидше і дешевше.

Отже, в підприємців з’являлося б більше вільних коштів. Є три варіанти їх застосування:

• Збільшення інвестицій
• Покращення умов та оплати праці
• Збільшення обсягу  виробництва

Усі три є вигідними для економіки нашої держави і самого підприємця. Збільшення інвестицій призведе до прискорення розвитку, відповідно до збільшення доходу підприємця.

Покращення умов праці призведе до підвищення рівня життя населення. Чим більший рівень життя тим більше коштів населення витрачає на потреби другорядного плану і знову ж таки збільшуються доходи підприємця.

Збільшення виходу виробництва призведе до збільшення ВВП та зростання доходу, адже надлишкові блага будуть експортуватися за кордон, а казна України наповниться іноземною валютою.

Також розвиток інновацій допоможе вести більш самостійну політику, відокремлену від США, це в свою чергу допоможе стримати інфляційні процеси, а згодом стабілізувати розхитану економіку України.

Стабілізація призведе до того, що відпаде нагальна потреба у фінансуванні наукових розробок приватним сектором, а отже далі цю діяльність зможе взяти на себе держава.

Така програма дій підходить для Східної та Південної України.

Для Західної і Північної інноваційні технології, на мою думку, повинні розвиватися в бік сільського господарства. Україна має багаті землі – родючі чорноземи, але вони занепадають через невикористання або неправильну обробку.

Я вважаю, що держава повинна популяризувати сільське господарство, фермерство. Створювати нові технології для полегшення ведення господарства, прискорення виконання робіт, зменшення затрат, збільшення обсягу продукції.

Нині ринок України заповнений товарами, які вона закупляє за кордоном за шалені гроші, власні ж вироби Україна продає за кордон за копійки. Але на все це ще впливає низькі стандарти товарів що ж  забезпечує тим самим низьку конкурентоспроможність.

Збільшення виробництва власної харчової продукції та продаж її в межах України знизило б ціни на продукти харчування. Надлишок продукції можна продавати за кордон тим самим збільшуючи ВВП та іноземні надходження.

Таким чином, концептуальні положення механізму стимулювання інноваційного розвитку харчової галузі засновані на природі змін і адаптації, враховують наступне: 1) виживання підприємств у динамічному зовнішньому середовищі; 2) кризові періоди розвитку світової, національної економіки, або кризові явища в галузі визначають необхідність державного стимулювання інноваційного розвитку шляхом створення умов для формування нових адаптаційних механізмів. Виходячи з цього, на регіональному рівні управління і на рівні кожного окремого підприємства доцільно створити інноваційний проект розвитку.

Список використаних джерел

1. Режим доступа:http://www.xserver.ru. – Назва с экрана.
2. Пивоваров С.Э. Международный менеджмент: учеб. пособ. / С.Э.Пивоваров, Л.С.Тасевич. – СПб.: Питер, 2008. – 720 с. – (Серия «Учебник для вузов»).
3. Ляшенко В.І. Рулювання розвитку економічних систем: теорія, режими, інститути / В.І.Ляшенко. – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – 668 с.
4. А.В.Ходус Ефективна економіка /Концептуальна складова механізму стимулювання інноваційного розвитку  хімічної галузі – Дніпропетровськ. 2009 , №4
5. Стратегія інноваційного розвитку УкраЇни на 2010–2020 роки в умовах глобалІзацІйних викликІв