Жигадло Аліна
студентка магістратури
Науковий керівник: д.е.н, професор Лисяк Л.В.
Університет митної справи та фінансів
м. Дніпропетровськ
ОСОБЛИВОСТІ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ
Поміж багатьох учасників фінансового ринку вагоме місце посідають інститути спільного інвестування. Спільне інвестування накопичує значні інвестиційні ресурси, які потенційно можуть стати двигуном розвитку пріоритетних галузей економіки. Це залежить насамперед від наявності організаційно-правових засад та прикладного досвіду учасників фондового ринку [3]. На жаль на сьогоднішній день в Україні такі інститути знаходяться практично на початковій стадії розвитку, внаслідок несприятливих умов [4].
Поява та розвиток інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні тісно пов’язані з процесом становлення правого підґрунтя країни. Коли Україна здобула незалежність вона не мала жодної правової основи їх функціонування. У зв’язку з цим ІСІ почали з’являтись в Україні лише у 2002 р. після прийняття закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [4].
Відповідно до чинного законодавства, ІСІ визначається, як корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, що залучає (об’єднує) грошові кошти інвесторів задля одержання прибутку від інвестування їх у цінні папери решти емітентів, нерухомість або корпоративні права [3].
Українські корпоративні інвестиційні фонди за своїми особливостями досить схожі на світові корпоративні фонди. Це публічні акціонерні товариства, окремі юридичні особи, які підписують договір на управління активами з керуючою компанією. Вона має назву компанії з управління активами (КУА), а також ліцензію на цей вид діяльності. Саме за ініціативою КУА створюються пайові інвестиційні фонди. На відміну від корпоративних інвестиційних фондів, пайові не є окремою юридичною особою. Відповідно до світової класифікації українські пайові інвестиційні фонди більш схожі на договірні, але мають свої певні особливості [2].
У процесі свого розвитку український ринок ІСІ демонстрував позитивну динаміку зростання й гарантував інвесторам дохід більший, ніж банківські депозити. При цьому основною тенденцією вітчизняної індустрії управління активами було продовження кількісного зростання – за рахунок появи нових учасників. Однак, у 2008 р. внаслідок світової фінансово-економічної кризи розвиток ІСІ в Україні дуже уповільнився [3].
Після деякого пожвавлення у 2010-2012 рр., з 2013 р. кількість ІСІ та КУА почала зменшуватись. Однак, якщо в 2014-2015 рр. кількість КУА зменшилась, то концентрація ІСІ на ринку зросла (рис.1).
Рисунок 1 - Динаміка кількості КУА та середньої кількості ІСІ в управлінні у 2014-2015 рр. (Побудовано за [1]).
Загальна кількість ІСІ за 3 квартали 2015 року скоротилась на 13 і склала 1556. При цьому концентрація на ринку управління активами ІСІ зростала: станом на 30.09.2015 одна компанія в середньому управляла 4,86 фондами (після 4.77 у 2-му кварталі та 4,74 у третьому) [1].
Не зважаючи на ці зміни, кількість активів у розпорядженні ІСІ також збільшується. Це свідчить про зростання довіри вкладників до ІСІ та поступовий розвиток фінансового ринку України (рис.2).
Рисунок 2 - Динаміка вартості активів ІСІ у 2014-2015 рр. (Побудовано за [1]).
Станом на 30.09.2015 р. загальні активи ІСІ, що досягли нормативів, склали 225 040,9 млн. грн., у тому числі венчурних ІСІ – 214 703,03 млн. грн. Загалом активи ІСІ значно зросли в 2015 р., порівняно з 2014 р., що позитивно характеризує їх діяльність.
Водночас провал індексів українського фондового ринку у 3-му кварталі 2015 р. спричинив і зниження доходності ІСІ. Від нестабільності фондового ринку найменше постраждали закриті (не венчурні) ІСІ з приватною емісією, їх доходність склала -1,0%. Найбільші втрати понесли фонди змішаних інвестицій (біля -4,4%).
Складнощі з функціонуванням ІСІ в Україні дослідники пов’язують з хиткою політичною ситуацією і з недостатнім розвитком фондового ринку.
Дослідження свідчать, що до основних чинників, що ускладнюють розвиток ІСІ в Україні можна віднести: слабкий розвиток фондового ринку, ринку інвестицій та підходящої законодавчої бази; відсутність стабільності податкового законодавства та досить високе податкове навантаження щодо операцій з цінними паперами, вади у механізмі прямого інвестування. Також відсутні гарантії інвесторам з боку законодавчої влади, які могли б зменшити існуючі ризики вкладів. Ще одним з головних факторів, що мають негативний вплив на розвиток ІСІ, є низький рівень доходності як громадян, так і підприємств, а також інші факторів [5].
Саме тому політика держави стосовно ІСІ має бути спрямована на сталий та ефективний розвиток фінансового ринку і його інфраструктури задля усунення основних недоліків та удосконалення якісних параметрів. За таких умов ІСІ можуть стати дійовим інструментом акумулювання грошових капіталів, обіг яких надасть змогу економіці розвиватися [2].
Список використаних джерел
- Аналітичний огляд ІСІ в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/2319/65/Q3%202015_final.pdf
- Грінченко О.В. Інститути спільного інвестування: Сутність, функції та місце в економічній системі [Текст] / О.В. Грінченко // Вісник ЖДТУ. – 2014. - №3 (69). – С. 207-212.
- Євтушенко О.О. Місце та роль інститутів спільного інвестування на фінансовому ринку [Текст] / О.О. Євтушенко // Ефективна економіка. – 2011. - №9. – Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2011_9_37
- Кольга Т.О. Спільне інвестування як вид інвестиційної діяльності [Текст] / Т. О. Кольга // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - 2013. - № 60. - С. 286-292.
- Олексів І.Б. Особливості функціонування інститутів спільного інвестування [Текст] / І. Б. Олексів, І. Р. Шпакович // Науковий вісник НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.7. - С. 268-274.
| 
