Мединська Ольга
молодший науковий співробітник
Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція ІКСГП
м. Тернопіль
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Аграрне виробництво відіграє помітну роль в економіці України. За рахунок агропродовольчої продукції забезпечується понад 30% всього експорту держави.
Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 9,2% валової доданої вартості, у ньому використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд.грн., господарюючі суб’єкти користуються 20,6 млн. га сільськогосподарських угідь (2014 р.). Сільськогосподарські підприємства виробляють на 223,2 млрд.грн. валової продукції сільського господарства, у т. ч. 149,2 млрд.грн. продукції рослинництва і 74 млрд.грн. продукції тваринництва [2].
Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій території країни. У сільській місцевості на початок 2014 р. проживала майже третина загальної кількості населення (31,4%). У галузі зайнято 3,49 млн. осіб із числа сільського населення [2].
У 2008 р . і 2011 р . отримано найвищий за всю історію України урожай зернових – відповідно 53,3 і 56,7 млн. тонн проти 51 млн. тонн у 1990 р.
Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2013 р. становив 19,3 %, а у 2014 р. склав 16,2%, що є достатньо високими показниками за останні роки. Рівень рентабельності практично завжди прибуткового рослинництва ( крім кризового 2008 р.) у 2014 р. становив 22,3%, а тваринництва – 14,3% [2].
За рахунок власного виробництва забезпечується внутрішня потреба у зерні, цукрі, олії, картоплі, овочах, зросло споживання на одну людину молока і м'яса.
Проте, в умовах мінливого зовнішнього середовища, інтеграції до світового економічного простору, посилення процесів глобалізації розвиток аграрного сектора економіки є надзвичайно важливим і перед галуззю постають нові проблеми, від оперативності і ефективності вирішення яких залежать подальші перспективи її розвитку.
Проблема охорони і підвищення родючості сільськогосподарських земель в умовах зростання інтенсифікації виробництва і викликів глобалізації економічних процесів повинна стати все актуальнішою для управління земельними ресурсами і земельними відносинами.
Значним бар’єром для успішного розвитку і функціонування аграрного сектору в Україні є недосконалість нормативно-правових актів щодо аграрної політики держави. Тому їх необхідно переглянути і сформувати правову базу, яка б захищала інтереси виробників сільськогосподарської продукції. Особливістю функціонування організаційно-правового механізму підтримки розвитку аграрного сектора сьогодні в Україні є те, що, з одного боку, відсутнє в повному обсязі фінансове забезпечення законів, що приймаються, а з іншого – невиконання вже прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто низька виконавча дисципліна в державних органах влади [1].
Значну роль повинна відігравати інноваційна діяльність. Пріоритетним напрямом інноваційної діяльності в аграрному секторі є впровадження найбільш перспективних агротехнологій і на цій основі підвищення продуктивності виробництва з метою зниження витрат на одиницю продукції та зміцнення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.
Серед напрямків інноваційного розвитку аграрного сектора слід визначити такі:
1) створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід тварин і птиці;
2) стимулювання агроекологічної діяльності, зокрема розвитку альтернативного органічного агровиробництва;
3) формування високоосвічених професійних кадрів [1].
Аналізуючи розвиток аграрного сектора економіки України, слід зазначити про наявність багатьох проблем, які заважають ефективно функціонувати, а саме: недосконалість логістики зберігання, інфраструктури аграрного ринку і, як наслідок, значні втрати продукції; використання застарілого обладнання, техніки, що призводить до ризику збільшення виробничих витрат; неповна адаптованість вітчизняної продукції до умов міжнародного ринку, а також певна невідповідність вимогам щодо якості та безпечності сировини та харчових продуктів.
Основними пріоритетними напрямками розвитку системи агроекономічних відносин, на мою думку, є :
• Ліквідація перманентного дефіциту оборотних коштів та нарощування обсягів інвестиційної діяльності в сільському господарстві в межах 170–250 млрд.грн. [3];
• розвиток трансрегіональних аграрних формувань корпоративного типу, які мають високу конкурентоспроможність на ринку;
• контроль за діяльністю агрохолдингів, зважаючи на значні розміри підконтрольних їм угідь (25–28% загальної площі) з метою уникнення безробіття, зменшення соціальної напруженості і вимивання коштів із села;
• правове забезпечення та нормування базових екологічних вимог сільськогосподарського виробництва ;
• раціоналізація у поширенні новації і переведення результатів наукових досліджень у практичну площину;
• інтенсифікація зв’язків між основними учасниками розвитку аграрного сектора – державою, підприємництвом і наукою – створення ефективної комунікативної системи.
Нинішній етап розвитку сільського господарства України супроводжується загостренням низки соціально-економічних проблем. Проте навіть за несприятливих умов аграрний сектор продовжує демонструвати прийнятні темпи розвитку, що є, в першу чергу, результатом проведених земельної та аграрної реформ. Поряд з цим, нові виклики вимагають своєчасної реакції держави, аграрної науки і практики. Від того, наскільки оперативно й ефективно вітчизняний аграрний сектор адаптується до нових умов господарювання, залежать його подальші перспективи зайняти гідне місце серед провідних виробників агропродовольчої продукції в світі.
Список використаних джерел
1. Саблук П. Т. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) / П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М. Федоров // Економіка АПК. – 2013. - №12. – С. 3-13.
2. Державна служба статистики України [ Електронний ресурс] : офіційний сайт. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.
3. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / За ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка. - [2-е вид., переробл. і доповн.]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 218 с.
4. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [Присяжнюк М. В., Зубець М. В., Саблук П. Т. та ін.]; за ред. М. В. Присяжнюка, М. В. Зубця, П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка, М. М. Федорова. - К. : ННЦ ІАЕ, 2011. - 1008 с.
|