Антощенкова Віталіна
к.е.н., доцент кафедри
Харківський національний технічний
університет сільського господарства ім. П. Василенка
м. Харків, Україна
ФОРМУВАННЯ РИНКУ МОЛОКА НА ОСНОВІ КООПЕРАЦІЙНО-ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН
Виробництво молока та молочної продукції в Україні, а точніше ефективне функціонування ринку молока, має надзвичайно важливе економічне значення (адже і молочне скотарство і молокопереробний сектор економіки можуть бути та є прибутковим бізнесом в усьому світі) та соціальне значення (молоко та молочна продукція завжди були та залишаються архіважливими в раціоні харчування людини будь-якого віку). А отже, виробник молока і переробник в першу чергу повинні бути зацікавлені у стабільному розвитку молокопродуктової галузі народного господарства України, кооперуючи при цьому спільні економічний та соціальний інтереси – отримання стабільного достатнього для розвитку власного бізнесу прибутку та забезпечення населення якісною продукцією в необхідній кількості.
Наприкінці 80-х років минулого століття рівень розвитку агропромислового виробництва був найвищим в історії України. Сільське господарство було багатогалузевим, великотоварним. Активно здійснювались кооперація, інтеграція та переведення тваринництва на промислову основу.
Для узгодження економічних інтересів господарюючих суб’єктів, до 1991 р. в Україні функціонувало 29 агрокомбінатів, 22 агрооб’єднання, 22 агрофірми, 12 агроторговельних підприємства, 179 виробничих системи, 42 науково-виробничих об’єднання [1, c. 131]. Середній розмір сільськогосподарських підприємств становив 5–6 тис. га. Молочне скотарство перетворилось в високооснащену галузь з передовими технологіями в племінній справі. Сільськогосподарські підприємства оснащувались сучасними засобами виробництва, будувались спеціалізовані корівники. Держава забезпечувала сільськогосподарських виробників висококваліфікованими спеціалістами і значною фінансовою підтримкою [2, с.90].
Наразі ситуація катастрофічно змінилась, і в той час, як світовий обсяг виробництва молока невпинно зростає, як наслідок підвищення попиту на молоко і молочні продукти, в Україні спостерігається різке скорочення виробництва та споживання такого цінного продукту
Найвищого рівня виробництва молока Україною було досягнуто в кінці 90-х років, коли споживання його (373 кг) в розрахунку на душу населення наближалось до рекомендованих норм (380кг) та до обсягу в розвинених зарубіжних країнах (наприклад, рівень споживання молока на душу населення у Франції в 1990 році становив – 421 кг). Поставки молокопродуктів (в перерахунку на молоко) становили 3,5 млн. т на суму 1,4 млрд. доларів США. Це було наслідком створеного достатнього науково-виробничого потенціалу для виробництва молока та молокопродуктів в обсягах, які могли б повністю забезпечити, як внутрішні, так і зовнішні (експортні) потреби країни.
Інтеграція тісно пов’язана з процесом кооперації, а точніше є її складною похідною. Варто зауважити, що в перекладі з латинської мови «cooperatio» означає співробітництво, а «інтеграція» від «integer», у перекладі означає «цілий, об’єднаний», що вже вказує на функціональну відмінність процесів. Найчастіше інтеграція розглядається, як злиття або об’єднання окремо взятих частин у одне ціле.
У процесі поглиблення суспільного поділу праці сільське господарство самостійно вже не може забезпечувати умови власного відтворення. Це зумовлено тим, що розвиток даної галузі все більшою мірою залежить від промисловості, що поставляє селу необхідні засоби виробництва. Їх питома вага в структурі спожитих матеріальних ресурсів становить 40 % і більше, тобто темпи й ефективність розширеного відтворення в сільському господарстві значною мірою залежать від розвитку першої сфери АПК – фондоутворювальних галузей, їх здатності забезпечити його знаряддями і предметами праці в необхідному обсязі, асортименті та якості [3, с.656].
Необхідність участі державних органів управління в регулюванні інтеграційних процесів у молокопродуктовому підкомплексі обумовлена важливістю його розвитку для аграрної сфери за рахунок очевидних переваг кооперації й агропромислової інтеграції, основними з яких є:
– економічна зацікавленість усіх учасників у виробництві якісного кінцевого продукту;
– ефективна концентрація й перерозподіл фінансових, виробничо-технічних, трудових і інших ресурсів суб’єктів інтегрованих формувань, підвищення оперативності й маневреності у використанні ресурсів;
– підвищення продуктивності праці на всіх етапах єдиного технологічного ланцюга;
– підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва за рахунок його об’єднання з переробними підприємствами;
– оперативне реагування на зміни в зовнішньому середовищі й активний вплив на її компоненти за рахунок використання ефекту масштабу;
– згладжування сезонності в молоковиробництві й в одержанні доходів за рахунок комбінування багатьох видів діяльності;
– зниження виробничих і трансакційних витрат дозволяє підвищити власну конкурентоспроможність на ринку, розширити ринки збуту тощо.
У даний час при здійсненні процесів реформування АПВ намітилася тенденція до надмірної концентрації сільськогосподарського виробництва Великі інтегровані агропромислові структури монополізують місцевий ринок, і як наслідок тут стають більш високими ціни на продукти харчування.
Щодо цього органи державної влади повинні, з одного боку, сприяти ринковій самоорганізації господарюючих суб’єктів АПК, сприяти формуванню й розвитку інтеграційних структур, а в ряді випадків і ініціювати їх, а з іншого боку – мінімізувати негативні явища розвитку ринкових механізмів.
Наразі відсутня цілісна концепція побудови системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників у вітчизняній економіці. Така концепція повинна враховувати ресурсний потенціал аграрного виробництва країни, сучасний стан його економічного механізму, особливості інституціонального середовища, тенденції глобалізації та посилення ролі міжнародних організацій у регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків. Також концепція має стати чинником сталого розвитку аграрного сектора, структурних та інноваційних зрушень в АПВ, гарантування продовольчої безпеки [4, с. 14].
Напрями державного регулювання коопераційно-інтеграційних процесів на ринку молока, повинні бути спрямовані на розвиток тривалих економічних відносин між суб’єктами ринку, зменшення сезонних коливань ринкової кон’юнктури й підвищення обсягів виробництва й переробки молока, у той же час, регулюючи процеси монополізації ринків збуту продукції для забезпечення належного рівня продовольчої безпеки держави. При цьому на засадах розвитку кооперації та інтеграції, повинна діяти концепція удосконалення і державного регулювання економічних відносин на ринку молока.
Список використаних джерел
1. Амбросов, В.Я. Розвиток форм господарювання в сільському господарстві: монографія [Текст] / В. Я. Амбросов, Т. Г. Маренич. – Х.: ХНТУСГ, 2008. – 156 с.
2. Антощенкова, В. В. Стан та перспективи розвитку молочного скотарства України [Текст] / В.В. Антощенкова // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Економічні науки. – Х.: ХНАУ, 2015. – № 1. – С. 90-96.
3. Андрійчук, В. Г. Економіка підприємств агропромислового комплексу [Текст] / В. Г. Андрійчук // КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2013. – 779 с.
4. Онегіна, В. М. Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників: монографія [Текст] / В. М. Онегіна. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 590 с.
| 
