Архів / Archive

Логоша Роман

к.е.н., доцент, доцент кафедри аграрного менеджменту

Вінницький національний аграрний університет

м. Вінниця, Україна

ОВОЧЕПЕРЕРОБНА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ: СТАН, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Внаслідок того що Україна протягом декількох років перебувала у стані глибокої економічної кризи, зараз сучасний стан її виробництва характеризується високим рівнем зносу основних фондів, їх фізичною та моральною застарілістю. Особливо це стосується галузей, що належать до переробного комплексу країни, який зазнав найбільших втрат [1, с. 49].

Овочева продукція переробної промисловості є важливою складовою харчового ланцюга. Забезпечення населення продукцією переробки овочів є однією із основних задач сучасного продовольчого ринку. Основними проблемами у вітчизняній овочепереробній галузі є відсутність у більшості підприємств налагоджених зв’язків з постачальниками сировини та доступу до ринків збуту, висока енергоємність виробництва, низький рівень забезпеченості власними плодо- та овочесховищами для зберігання продукції протягом року та постійної підтримки виробничого процесу [2].

Економічні стосунки між всіма учасниками ринку овочевої продукції повинні базуватися на принципах взаємовигідної кооперації або на створенні інтегрованих систем. Організаційний розвиток ринку овочевої продукції повинен включати створення гуртових ринків, проведення аукціонів, торгівельно-виробничих утворень, торгівельних і закупівельних підприємств і інших форм. Повинно бути забезпечено рівномірний потік продукції до кінцевого споживача протягом всього року.

Сучасний стан промислової переробки овочів зменшив зацікавленість великих господарств у розширенні площ та інвестування в галузь овочівництва. Водночас, глобалізація економічних зв’язків і здешевлення логістичних схем зумовили масове завезення овочів в Україну з інших країн світу, де спостерігається стрімка спеціалізація галузі за принципом «вирощуємо вдома лише те, що прибуткове, а все інше купуємо». Внаслідок чого намітилася тенденція до скорочення обсягів виробництва та експорту вітчизняних продуктів переробки овочів .

Приватизовані великі овочепереробні підприємства протягом останніх 15-17 років пережили досить складний період. Різке зменшення виробництва овочів та цілим рядом інших зазначених вище причин, що спостерігалось на протязі майже 10-ти років, змінилось періодом відносної стабі­лізації виробництва починаючи з перших років попереднього десятиріччя.

У секторі переробки овочів та фруктів в Україні є 335 підприємств, які забезпечують роботою близько 19 тисяч осіб. Тут помітна динаміка зростання виручки, але в 2014 році спостерігалася збитковість галузі, хоча майже 60% підприємств були прибутковими. Внесок сектора переробки овочів і фруктів до ВВП – близько 0,3%. Овочепереробні підприємства у 2014 році виробили консервованої овочевої продукції обсягом 144 тонни, що є на 6,5% менше в порівнянні з 2011 роком. Проте, крім консервованих овочів, переробними підприємствами виробляються також соки фруктові та овочеві і суміші соків. Обсяги виробництва цих видів продукції фактично у 2-3 рози більші ніж виробництво консервованих овочів [3].

Для великих овочепереробних підприємств стабільна по якості та ціні пропозиція сировини на ринку залишається проблемною. Постачальники сировини надають перевагу альтернативним каналам реалізації овочів, на яких вони можуть швидко одержати готівку: на міських ринках, через власну фірмову мережу, через інші канали реалізації. Частка високоякісної сировини, яку забезпечує овочепродуктовий підкомплекс, становить лише 55% від загального виробництва, що послаблює пропозицію навіть на внут­рішньому ринку та відкриває більші можливості для імпорту.

Якщо за умов функціонування планової економіки виробництво і збут

продукції овочівництва визначався на основі директивного плану, то з певного моменту виробники овочів і овочепереробні підприємства, функціонуючи за ринкових відносин, почали працювати і реалізовувати продукцію самостійно, що викликало проблему нала­годження по вертикалі співпраці між учасниками ринку на нових мотиваційних засадах. Для більшості з них таке переформатування стосунків не було результа­тивним, тому постачання овочевої сировини стало проблемою, з якою зіткнулися всі овочепереробні підприємства України, Росії та інших пострадянських держав. В наукових колах ця проблема відома під назвою низької ринкової адаптивності керівників сільськогосподарських та переробних підприємств. Великі овочепереробні підприємства повинні відходити від поведінки орієнтації лише на сьогоденну рентабельність у своїй діяльності та починати розвивати довгострокові партнер­ські взаємовідносини між товаровиробниками овочів. З року в рік, з метою забезпечення овочепереробних підприємств сировиною, керівництвом все більшої кіль­кості підприємств приділяється суттєвіша увага застосуванню нових методів співпраці з виробниками овочів, утворення та зміцнення заготівельної мережі та збільшення закупок овочів в приватних господарствах. Частка овочевої продукції, що закуп­лена у населення, становить до 43% від загальній кількості закупівель.

Розладнання зв’язків між сільськогосподарськими виробниками, які вирощують овочеву продукцію, і приватизованими овочепереробними підпри- ємствами призвело до незадовільної діяльності останніх та зменшення їх кількості. Втрата мотивації сільськогосподарських підприємств до вирощуван- ня овочів для збуту на великі овочепереробні підприємства обернулася дефіцитом овочевої сировини, що, за багаторі­чний період, вилилось в зменшення питомої ваги переробки реалізованої сільсь­когосподарськими товаровиробниками овочів. Використання застарілих технологій, нестабільність закупівель­них цін, не провадження систем управління якістю і безпекою готової продукції, недокомплектованість сучасним холодильним і технологіч- ним устатку­ванням, нерозвиненість ринку спецій, добавок, або їх дороговизна, обов’язковість сертифікації готової продукції для виходу на закордонні ринки загострило ситуацію та призвело до поступового зникнення з ринку великих овочепереробних комплексів.

Виходом із такого становища є переведення всіх виробництв, за допомогою інноваційної моделі розвитку, на якісно новий рівень функці- онування. Це допоможе стабілізувати розвиток економіки, зробити вітчизняні підприємства переробної галузі конкурентоспроможними імпортерами високоякісних продуктів, розширити ринок збуту продукції національних товаровиробників на міжнародному ринку [1, с. 49].

Сучасному аграрному виробництву і овочівництву зокрема притаманне явище сезонності виробничого процесу, що позначається на діяльності переробних підприємств. Результати аналізу досвіду боротьби з явищами сезонності українських овочевих переробних підприємств свідчать, що вони розробили та застосовують систему заходів протидії даному явищу. Зокрема, група компаній «Верес» у боротьбі з сезонністю попиту застосовує розвиток всесезонних напрямів – продукції соусної групи: майонезів, гірчиці, соусів, кетчупів. Окрім того, зосереджує зусилля на переробці грибів, виробництво та попит на які, меншою мірою, залежить від сезонності, що дає можливість виробляти та реалізувати продукцію упродовж року.

Список використаних джерел

1. Ульянченко О.В. Стан та перспективи розвитку овочепереробної галузі України / О.В. Ульянченко, Н. В. Прозорова // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Сер.: Економічні науки. – 2014. – № 7. – С. 49-57.

2. Покращання систем логістики та маркетингу для МСП в сільському господарстві: Стандарти якості для свіжих фруктів та овочів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bdmta.org.ua.

3. Потенціал експорту українських плодів та овочів на європейські ринки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pro-of.com.ua/index.php?

option= com_k2&view=item&id=869