Данченко Вікторія
студентка
Науковий керівник: к.е.н., доцент Цікановська Н.А.
Черкаський інститут ДВНЗ «Університет банківської справи»
м. Черкаси, Україна
АЛЬТЕРНАТИВНІ ВАРІАНТИ РОЗПОДІЛУ РИЗИКІВ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН
Лізингова діяльність має важливе значення для проведення структурних трансформацій в українській економіці на основі комплексної технологічної модернізації виробництва та підвищення інноваційної активності підприємств. Формування ринкової інфраструктури, в якій вагоме місце займатимуть лізингові компанії, передбачає поглиблене вивчення питання захисту суб’єктів лізингових відносин від фінансових ризиків.
Традиційним підходом до убезпечення лізингових операцій в нашій державі є отримання лізинговою компанією застави, поруки або авансу. Але іноді вдається знаходити альтернативні рішення, націлені на мінімізацію ризиків за рахунок їх розподілу між усіма учасниками лізингових відносин.
Ризики, пов’язані з несвоєчасною поставкою замовленого предмета лізингу, обладнанням, яке не відповідає умовам договору купівлі-продажу, зазвичай покладені на продавця. Прямою гарантією для лізингової компанії та її клієнта-лізингоотримувача у такому випадку є стягнення штрафу з порушника і можливість вимагати заміни неякісного устаткування. Проте цього може виявитися недостатньо. Для мінімізації ризиків і отримання додаткових гарантій лізинговим компаніям доцільно проводити політику єдиного замовника за групами устаткування.
У світовій практиці застосовуються декілька видів гарантій на основі договорів, що укладаються між постачальником і лізингодавцем. Одним з поширених видів гарантій постачальників є договір про повторну реалізацію (project risks). Суть цієї гарантії зводиться до того, що постачальник зобов’язується перепродати майно, вилучене за порушення лізингового договору у лізингоотримувача. Після реалізації майна на вторинному ринку постачальник виплачує лізинговій компанії отримані кошти з вирахуванням особистих витрат (демонтаж, зберігання та ін.) і комісії [1, с.134]. Можна також використовувати й інші види гарантій, наприклад, договір про подальший викуп. Така гарантія більш вигідна лізингодавцям, ніж продавцям. Постачальнику варто укладати такий договір у випадку, коли він упевнений, що ризик можливості невиконання платіжних зобов’язань позичальником може бути компенсований додатковим прибутком з лізингової операції.
Деякі постачальники устаткування пропонують лізингодавцям поручительства за лізингоотримувачів, використовуючи механізм зворотного викупу майна. Активна взаємодія з таким постачальником є важливим елементом гарантійного забезпечення операції для будь-якої лізингової компанії, оскільки ризики розподіляються пропорційно між учасниками лізингових відносин.
Варіантом поруки постачальника є зобов’язання виплачувати лізинговій компанії певний відсоток від лізингової операції у разі невиконання платіжних зобов’язань лізингоотримувачем [1, с. 137]. Постачальник погоджується на поруку тоді, коли він упевнений або майже впевнений, що операція не несе додаткових ризиків або ж коли лізингоотримувач є для нього стратегічним партнером. За таких обставин вимога лізингової компанії про надання такої поруки варта того, щоб зберегти довгострокові відносини постачальника з лізингоотримувачем.
Іншим різновидом поруки постачальників є сумарна порука (pool recourse) [2, с. 54], коли постачальник надає лізинговій компанії майже 100% гарантію захисту її ризиків, але при цьому обмежує власні ризики за рахунок встановлення «стелі» суми гарантії. При сумарній поруці постачальник встановлює відсоток компенсації лізинговій компанії від кожної операції за умови, що постачальник укладе декілька угод купівлі-продажу з компанією. В результаті утворюється так званий «пул», що складає вартість сумарної поруки. Загальна сума поруки в пулі стає доступна лізинговій компанії у разі неплатоспроможності одного з лізингоотримувачів. Лізингодавець, щоб компенсувати свої втрати за одною з операцій, може взяти необмежену суму з пулу. Граничний розмір зобов’язання постачальника визначається розміром суми в загальному фонді. Сумарна порука вигідна як лізингодавцям, так і постачальникам. Постачальник у даному випадку встановлює граничний розмір своїх зобов’язань і разом з тим страхує ризики лізингодавця, що сприяє договору купівлі-продажу при оформленні лізингової операції. За умови, що портфель лізингових договорів, за якими складається пул сумарної поруки, збалансований, лізингодавець фактично дістає можливість компенсувати 100% своїх втрат, не вимагаючи від постачальника 100% гарантії за кожною лізинговою операцією.
Для ефективного управління ризиками і отримання надійних гарантій лізинговій компанії необхідно також передбачити страхування ризиків, пов’язаних зі збереженням майна, його експлуатацією [3, с. 452].
Загалом, для мінімізації ризиків слід використовувати комплекс взаємопов’язаних рішень. Найкращим способом упередження та зниження рівня ризиків лізингових операцій є комплексний аналіз фінансового стану лізингоотримувача і узгодження графіка грошових надходжень, який би задовольняв сторони лізингового договору за термінами і розмірами лізингових платежів.
Список використаних джерел
- Газман В.Д. Финансовый лизинг: навч.посіб. / В.Д. Газман. – М.: ГУ ВШЭ, 2003. – 392 с.
- Капроні Р. Лізинг в Україні: посібник / Р. Капроні, С. Кисіль, Н. Рязанова, Д. Василенко. – К.: Міжнар. Фін. Корпорація, 2002. – 142 с.
- Горемыкин В.А. Лизинг: підручник / В.А. Горемыкин. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. – 452 с.
| 
