Власюк Наталія
к.е.н., доцент кафедри фінансів, кредиту та страхування
Львівська комерційна академія
м. Львів, Україна
МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ У СВІТЛІ БЮДЖЕТНОЇ РЕФОРМИ
Інструмент реалізації міжбюджетних відносин – міжбюджетні трансферти – обираються залежно від того, з якого рівня бюджетної системи розпочинається планування та затвердження бюджетів. Формування бюджетів “знизу догори” властиве, як правило, розвиненим країнам, що характеризуються постійним стабільним розвитком. Для кризового періоду притаманне формування бюджету “з гори до низу”, що супроводжується посиленням централізації державної влади та управління публічними фінансами. Така система нині діє в Україні. Тому основу децентралізації, яка ставить за мету зростання зацікавленості органів місцевої влади у нарощенні дохідної бази місцевих бюджетів, формує зміна системи формування бюджетів.
Теоретичне підґрунтя системи міжбюджетних відносин міститься у працях С. Огородника, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія, Й. Бескида, С. Буковинського, О. Василика, В. Опаріна, І. Сала, В. Родіонової, О. Романенка, О. Кириленко, О. Сунцової та ін. При цьому точки зору авторів щодо розгляду деяких питань організації міжбюджетних відносин дещо різняться, що створює можливості та сприяє подальшим науковим дослідженням.
Особливістю міжбюджетних відносин у 2015 р. в Україні є їх нова модель, запроваджена змінами до Бюджетного кодексу України, прийнятими законом від 28 грудня 2014 р. № 79-VIII [1]. Головними відмінностями нової моделі є скасування дотації вирівнювання (вилучення) і запровадження базової (реверсної) дотації, а також освітньої субвенції, субвенції на підготовку робітничих кадрів, медичної субвенції, субвенції на забезпечення медичних закладів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру.
Цими змінами впроваджено механізм, за якого держава шляхом передачі спеціальних трансфертів (субвенцій) повною мірою бере на себе відповідальність щодо фінансового забезпечення поточних видатків установ медичної та освітньої сфери, що належать до повноважень місцевих бюджетів і складають значний обсяг у їх видатках.
Горизонтальне вирівнювання податкоспроможності територій здійснюється лише за двома податками: податком на прибуток підприємств приватного сектору економіки (10 %) – по обласних бюджетах; податком на доходи фізичних осіб – по бюджетах міст, районних та обласних бюджетах. Решта платежів залишаються у повному розпорядженні місцевих органів влади.
За результатами горизонтального вирівнювання визначається обсяг міжбюджетного трансферту для місцевих бюджетів, що мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, а саме місцеві бюджети з коефіцієнтомнадходжень нижче за 0,9 від середнього показника по Україні отримують базову дотацію (80 % суми, необхідної для досягнення показника 0,9), що підвищить рівень їх забезпеченості; в межах від 0,9 до 1,1 – вирівнювання не здійснюється; вище за 1,1 середнього показника по Україні – частину надходжень передаватимуть до державного бюджету (реверсна дотація).
При цьому кошти вилучаються не у повному обсязі, як раніше, а лише 50% перевищення індексу податкоспроможності 1,1 до середнього значення по Україні. Вирівнювання по бюджету м. Києва не здійснюється.
Система вирівнювання податкоспроможності, на нашу думку, є більш прогресивною, ніж система балансування, бо має на меті сприяти зацікавленню органів місцевої влади у додатковому залученні коштів (оскільки вилучається 50 % суми перевищення, а не 100 % як було раніше).
Разом з тим, як показують результати аналізу, загальний обсяг міжбюджетних трансфертів з державного до місцевих бюджетів в Україні за січень-вересень 2015 р. зріс у порівнянні з аналогічним періодом 2014 р. на 23,9 млрд грн, а порівняно з січнем-вереснем 2013 р. – на 33,4 млрд грн. Їх частка у доходах місцевих бюджетів впевнено зростає: з 51,9 % (за січень-вересень 2013 р.) до 57,4 % (за аналогічний період 2015 р.) [2]. Приріст обсягів міжбюджетних трансфертів за січень-вересень 2015 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року склав 26 %. Їх зростання відбувалося вищими темпами, ніж зростання доходів місцевих бюджетів [2].
Вказані тенденції засвідчують посилення залежності доходів місцевих бюджетів від обсягів міжбюджетних трансфертів, що є негативним, і підтверджують високий ступінь централізації бюджетної системи України.
Процес реформування системи міжбюджетних трансфертів певною мірою подолав суб’єктивний підхід та підвищив рівень прозорості при визначенні їх обсягів. Проте, враховуючи неухильне зростання питомої ваги міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів, цього недостатньо. Діяльність органів місцевої влади все ще перебуває у значній залежності від рішень вищих органів влади, а рівень державного регулювання як засіб забезпечення рівноваги у розвитку територій, залишається недостатнім.
Кризовий стан економіки України вимагає ґрунтовного підходу та поглибленої розробки питань щодо визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, оскільки однією з найважливіших умов виведення економіки країни з кризи та досягнення високих темпів розвитку є ефективне планування та використання бюджетних коштів.
Нині діюча система міжбюджетних трансфертів має низку переваг. Зокрема, вона покликана сприяти поліпшенню якості надання послуг споживачам та їх належному фінансовому забезпеченню, гнучкості в управлінні бюджетними коштами у межах загального балансу ресурсів. Зміна механізму фінансування видатків на освіту та медицину відповідно до нових видів субвенцій має на меті реформування та удосконалення стратегії видатків у зазначених сферах, підвищення рівня ефективності їх використання.
Разом з тим, існує й низка неврегульованих проблем. Зокрема, для обрахунку розміру міжбюджетних трансфертів використовувалися статистичні дані кількості населення на 01.01.2014 р., тобто не враховувалися внутрішньо переміщені особи (з території окупованих територій та біженці).Статистичні дані щодо фактичного надходження податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки використовувалися за 2013 р., що не враховує погіршення ситуації в економіці з цього часу. У розрахункових показниках міжбюджетних трансфертів не передбачено кошти на здійснення індексації заробітної плати, що за умов високих темпів інфляції є неприпустимим. Плановий обсяг субвенцій не враховує підвищення комунальних тарифів на енергоносії [3].
Таким чином, на сьогодні є актуальним подальше удосконалення системи міжбюджетних відносин, що вимагає добре обміркованих кроків на шляху їхнього реформування.
Подолання зазначених недоліків, а також подальше вдосконалення діючого порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, на наш погляд, сприятиме формуванню бюджетної системи, яка б відповідала потребам сьогодення.
Список використаних джерел
- Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин : Закон України від 28.12.2014 р. № 79-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 79-19.
- Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень-вересень 2015 року / В. В.Зубенко, І. В.Самчинська, А. Ю. Рудик та ін.; ІБСЕД, Проект “Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження”, USAID. – К., 2015. − 72 с.
- Далєвська Т. А. Міжбюджетні відносини в Україні: проблеми та перспективи вирішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.economy.nayka.com.ua
| 
