Мітрофанова Майя
студентка
Науковий керівник: к.е.н., доцент Пилипенко Л. М.
Національний університет «Львівська політехніка»
м. Львів, Україна
ОСОБЛИВОСТІ КАЛЬКУЛЮВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БОРОШНОПЕРЕРОБНОГО КОМПЛЕКСУ
Борошнопереробні підприємства посідають важливе місце в промисловості України, забезпечуючи населення життєво необхідними продуктами (хліб, борошно, хлібобулочні вироби). Однак велика кількість таких підприємств є збитковими у зв’язку з високою собівартістю зберігання і переробки зерна.
Проблеми калькулювання витрат борошнопереробних підприємств, зокрема і на зернопереробних,ставали предметом досліджень багатьох науковців,зокрема таких як В.Ф. Палій, І.О. Кузнєцова [2], І.В. Луцюк [3], Н.І. Іллюхіна [1], Ф.Ф. Бутинець, З.П. Меделяєва, О.В. Щербина [4] та багатьох інших.
Ефективність будь-якого підприємства залежить від правильного вибору методів калькулювання собівартості продукції і розподілу накладних витрат на виробництво.
Заготівлю і переробку зерна можна поділити на декілька послідовних стадій, такі як зважування та прийом зерна, зберігання зерна на складах (очищення та знезараження зерна, сушіння зерна), виробництво борошна, фасування борошна, зберігання борошна і відвантаження борошна покупцям.
У зв’язку з циклічністю виробництва на борошнопереробних підприємствах використовують попередільний метод калькулювання собівартості борошна, тобто прямі витрати акумулюють за кожною стадією виробництва, навіть коли виходить декілька видів продукції.
Значним чином на методику калькулювання впливає ідентифікація переділів. Переділ – це частина процесу виробництва, в якій отримуємо напівфабрикат, що переходить у іншу стадію або реалізується [2]. В результаті послідовного проходження сировини через усі переділи отримується готова продукція.
Об’єктами обліку витрат на борошнопереробному підприємстві є окремі помели. Помел – найважливіша стадія технологічного процесу виробництва борошна, що охоплює сукупність процесів і операцій, проведених із зерном. Помели бувають разові (застосовують лише для здрібнення зерна, яке призначається для годівлі сільськогосподарських тварин) й багаторазові (поділяються на прості і складні). Сортове борошно і борошно вищого ґатунку можна отримати лише при повторюваних помелах [1, 105].
При односортових помелах пшениці собівартість 1 т борошна визначають діленням загальних прямих витрат на помел на обсяг виробництва. Для визначення собівартості кожного сорту продукції спочатку оцінюють витрати на помел, після чого їх розподіляють за видами продукції [4]. Калькуляційною одиницею в такому випадку є 1 т продукції (борошна, висівок, тощо). При сортових помелах розподіл виробничих витрат проводиться за умовними коефіцієнтами, що встановлені на кожен сорт продукції.
Умовний коефіцієнт є сферою відповідальності підприємства і закріплюється в обліковій політиці відповідно до Інструкції з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції [3]. Більшість українських зернопереробних підприємств під час визначення умовного коефіцієнта використовує співвідношення реалізаційних цін готової продукції кожного виду до ціни однієї тонни базового виду продукції (з використанням очікуваних цін або фактичних цін за попередній обліковий період). Тому коефіцієнти перерахунку можуть змінюватися на підприємстві щомісяця.
Для кожного підприємства відповідно до виду виробництва потрібно правильно визначити метод калькулювання собівартості продукції, щоб забезпечити максимальні доходи і мінімальні витрати. Тому на борошнопереробних підприємствах у зв’язку з циклічністю виробництва пропонується саме попередільний метод калькулювання собівартості, він є найбільш ефективним і дає змогу об’єктивно оцінити всі витрати, які були здійснені під час кожної стадії.
Список використаних джерел
- Ілюхіна Н. А. Методика управлінського обліку витрат і калькулювання продукції. – Інтернет - журнал «НАУКОВЕДЕНИЕ». – 2015.-105 с.
- Кузнєцова І. О. Сучасні підходи щодо планування собівартості продукції борошномельних підприємств / І. О. Кузнєцова, А. М. Богатирьов, І. О. Відоменко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – Т. 1, № 5. – С. 22–26
- Луцюк І. В. Галузь діяльності як системоутворюючий фактор обліку і контролю витрат на якість зернопереробних підприємств. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vlp.com.ua/node/13239
- Щербина О. В. Організаційно-технологічні особливості борошномельного виробництва та їх вплив на побудову обліку витрат / О. В. Щербина // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2011. – № 7. – С. 211– 214.
| 
