Архів / Archive

Головна » Статті » 2016_03_31_Lviv » Секція/Section_6_2016_03_31

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Копилюк Оксана

д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансово-економічної

 безпеки і банківського бізнесу

Баїк Маркіян

аспірант

Львівська комерційна академія

м. Львів, Україна

 

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Новим теоретичним напрямом в обґрунтуванні функціональності банківських систем для розвитку країни має бути мезоекономічний підхід – на противагу традиційному мікроекономічному з розглядом банківських установ як суб’єктів господарювання зі своїми комерційними інтересами, а також макроекономічному з розумінням потреби узгодження, координації діяльності банківських установ, інших учасників ринку банківських послуг у загальнодержавних масштабах.

Формулювання ключових положень концепції реалізації перспективної регіональної політики розвитку банківської системи повинно виходити з існуючих сьогодні основних проблем макрорівня та можливостей забезпечення модернізаційного прориву, який у даній сфері відображається в реакції на економічні тенденції з одночасною здатністю підтримувати (стимулювати, компенсувати) інноваційні процеси, базовані на фінансовому забезпеченні. Опис проблем розвитку банківської системи можна здійснювати розгорнуто і він тісно пов’язаний із факторними детермінаціями на жаль часто деструктивного характеру. Узагальнено їх можна розподілити на станові й тенденційні. Це означає, що одні проблеми, які обумовлюють концептуальні засади реалізації перспективної політики розвитку банківської системи, мають більш поточний характер і в акумуляційній вимірності можуть набувати тенденційних ознак (тобто повторюватись із визначеною періодичністю). Тенденційні ж проблеми формуються поодинокими (часто стихійно зумовленими й складно передбачуваними) деструктивними явищами й процесами, які через свій системний характер надалі можуть інституціоналізуватись у бізнес-середовище з подальшим проблемним викоріненням. Станові проблеми банківської системи в Україні з допустимістю регіоналізації здійснення її розвитку можуть бути досить диференційованими і здебільшого виникають через прояви недобросовісної конкуренції на ринку банківських послуг. Як приклад, загальновідома проблема значного розриву можливостей банківських установ за розміром фінансових активів та, як наслідок, їх реального впливу на ринок банківських послуг.

Реалізація регіональної політики розвитку банківської системи на перспективних засадах має бути представлена, на нашу думку, за порядком «проблеми – факторні детермінації – ключові ознаки – регіональна специфіка». Як і щодо станових та тенденційних проблем функціонування банківської системи на макро- й регіональному рівнях, факторні детермінації перспективної політики повинні розподілятись у розрізі поточних та потенційних. Тобто тут теж має проявлятись ідейність реалізації перспективної політики розвитку банківської системи з орієнтацією на можливі в майбутньому фінансово-економічні, політичні, історико-культурні та інші процеси, що найбільш суттєво впливають на діяльність банківських установ у системному порядку.

При реалізації регіональної політики розвитку банківської системи повинні враховуватись глобалізаційні, континентальні та загальнодержавні перспективи мобілізації й ефективності використання фінансово-кредитних ресурсів з подальшим можливим відображенням на стані ринкової економіки. Також мають враховуватись можливі соціопсихологічні зміни, що пояснюються теоретичними доктринами відносно опортуністичної поведінки суб’єктів-учасників ринку банківських послуг. Такий підхід дозволить понизити ризики екзогенних детермінацій і забезпечити вищу стійкість вітчизняної банківської системи до кризових явищ та процесів, які виникають на вищих системних рівнях.

Таким чином, важливими ознаками розвитку регіональних банківських систем, що повинні враховуватись при реалізації відповідної політики на засадах перспективності, мають постати:

1) екзогенна чутливість. Мається на увазі, що банківська система повинна тонко реагувати на різні процеси економічного й суспільного характеру. Водночас її резервність із розподільчо-стабілізаційною функцією повинна дозволяти підтримувати економічні процеси на потрібному рівні. Відтак регуляторні впливи на банківську систему мають передбачати більш гнучкі підходи в періоди потреби підсилення позицій банківської сфери та їх більшої жорсткості на час економічного зростання з метою недопущення надмірної капіталізації, необґрунтованого нарощування фінансово-кредитних ресурсів, зростання схильностей до монополізації з боку окремих суб’єктів, для яких характерні пришвидшені темпи розвитку;

2) стабілізаційна значимість. Випливаючи з першої ознаки, банківська система на рівні регіонів має дозволяти пролонговувати економічну активність на визначений (кризовий) період, яка може бути значно понижена в силу екзогенних детермінацій негативного характеру, що далі позначиться на всіх процесах суспільного й економічного характеру. Тому регуляторні впливи на банківську систему мають забезпечувати її стійкість, чітку законодавчу регламентованість, підтримку конкурентного середовища з неперервною мотивацією та можливістю банківських установ покращувати якісну основу своєї діяльності;

3) забезпечення модернізаційного прориву. Дана ознака є особливо важливою, що підкреслює складність реалізації перспективної політики розвитку банківської системи на регіональному рівні. Модернізаційний прорив має передбачати не просто обіймання Україною вищих рейтингових позицій серед країн світу за рахунок більш ефективного використання наявних ресурсів, але й формування сприятливих передумов для соціально-економічного зростання країни та її регіонів на сталих умовах. При цьому регуляторні впливи на банківську систему мають охоплювати стимулювання банківських установ до посилення такого напряму діяльності, як участь в інноваційних процесах (доволі детальний опис можливих форм такої участі банківських установ, що акумуляційно можуть забезпечити модернізаційний прорив, здійснено в монографічному дослідженні Т. Васильєвої [1]). Зокрема для банківських установ відносно стимулювання розвитку регіональної інноваційної системи важливо здійснювати:

- інвестування в інноваційномісткі види економічної діяльності (суб’єкти господарювання) – через прямі банківські інвестиції або ж інвестиції у цінні папери;

- надання інвестиційних послуг з пошуку для клієнтів привабливих партнерів (об’єктів інвестування) в інноваційномістких видах економічної діяльності;

- пільгове кредитування інноваційномістких видів економічної діяльності;

- проектне банківське фінансування і кредитування реалізації інноваційних ідей, у т.ч. через систему стартап-компаній;

- венчурне банківське фінансування на різних стадіях виробництва інноваційного продукту – інкубаційного періоду, комерційного освоєння та розвитку.

Вдалий підбір стимулятивного інструментарію для ефективної участі банківських установ в активізації інноваційних процесів, а в акумуляційній вимірності – забезпечення модернізаційного прориву, дозволить сформувати нове конкурентне середовище регіональної банківської системи та розробляти концептуальні засади перспективних напрямів регіональної політики розвитку банківської системи.

 

Список використаних джерел

1. Васильєва, Т. А. Банківське фінансування інноваційної діяльності  [Текст] : монографія / Т.  А.  Васильєва. – Суми  : Ділові перспективи, 2006. – 60 с.

Категорія: Секція/Section_6_2016_03_31 | Додав: clubsophus (2016-03-31)
Переглядів: 233 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2016_03_31
Секція/Section_2_2016_03_31
Секція/Section_3_2016_03_31
Секція/Section_4_2016_03_31
Секція/Section_5_2016_03_31
Секція/Section_6_2016_03_31
Секція/Section_7_2016_03_31
Секція/Section_8_2016_03_31
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 629
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0