Архів / Archive

Головна » Статті » 2016_03_31_Lviv » Секція/Section_6_2016_03_31

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАХОДІВ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ БАНКІВ

Пасенко Ксенія

студентка

Науковий керівник: к.е.н., доцент Цікановська Н.А.

Черкаський інститут ДВНЗ «Університет банківської справи»

м. Черкаси, Україна

 

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАХОДІВ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ БАНКІВ

 

В сучасних умовах політичної та соціально-економічної нестабільності в Україні особливої актуальності набуває питання «очищення» банківської системи від фінансово «нездорових» банків, що дозволить підвищити загальний рівень довіри населення до банків та ефективність банківського нагляду.

Першочерговим завданням банківського нагляду є своєчасне виявлення проблемних банків та вжиття заходів щодо їх фінансового оздоровлення. Базельський комітет з питань банківського нагляду визначає слабкий або проблемний банк як банк, ліквідність або платоспроможність якого ослаблена або буде залишатися такою, поки не будуть вжиті заходи щодо значного поліпшення стану його фінансових ресурсів, профілю (сукупності параметрів) ризиків, корекції стратегічного напрямку діяльності, підвищення потенційних можливостей управління ризиками та/або поліпшення якості управління [1].

НБУ зобов’язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних, якщо діяльність банку відповідатиме хоча б одному з п’яти критеріїв, визначених ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [2]:

1)  банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

2)  банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п’ять і більше робочих днів тому;

3)  системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4)  банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;

5)  систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Зауважимо, що НБУ має право віднести банк до категорії проблемних також з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами НБУ.

Фінансове оздоровлення проблемного банку передбачає відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність до вимог НБУ [2].

Відповідно до світової практики, державна допомога проблемним банкам повинна надаватися тільки у виключних випадках, адже банки є приватними комерційними установами, тому державне втручання в їх діяльність повинно обмежуватися захистом вкладників і ситуаціями, коли існує небезпека значного збитку для всієї фінансової системи і, таким чином, потенційний ризик системної кризи. З огляду на викладене, органами банківського нагляду можуть вживатися пруденційні заходи впливу на акціонерів, на керівництво, а також на політику та діяльність проблемних банків, спрямовані на їх фінансове оздоровлення [3].

До заходів впливу на акціонерів проблемного банку відносяться:

  • вимога до акціонерів внести додаткові грошові кошти, або, іншими словами, наростити акціонерний капітал;
  • призупинення дії окремих або всіх прав акціонерів, включаючи право голосу;
  • заборона розподілу прибутку або інших виплат акціонерам.

Заходи впливу на директорів і менеджерів проблемних банків включають:

  • відставку директорів і менеджерів;
  • обмеження сум винагороди директорів і менеджерів (виплату премій або реалізацію програм заохочення службовців продажем акцій).

Заходами впливу, спрямовані на зміну політики та діяльність проблемного банку є:

  • вдосконалення структури управління банком, системи внутрішнього контролю та системи управління ризиками;
  • встановлення підвищених вимог до рівня достатності капіталу і ліквідності;
  • введення обмежень щодо здійснюваних банком видів діяльності, наприклад, заборона або обмеження певних напрямків діяльності, продуктів або відносин з клієнтами;
  • скорочення операцій з активами та реалізація активів;
  • обмеження подальшого розширення мережі філій або закриття філій;
  • поповнення резервів на можливі втрати від безнадійних активів;
  • заборона на погашення субординованого боргу або виплату відсотків за субординованим боргом;
  • призупинення діяльності, що зашкоджує роботі банку, його прибутковості або репутації;
  • встановлення вимоги попереднього узгодження з наглядовим органом рішень про великі вкладення, прийняття зобов'язань;
  • організація поглинання більш фінансово потужними банками або злиття з ними;
  • призначення керуючого, що відповідає за поточну діяльність банку (введення спеціальної адміністрації чи інше державне втручання з метою реорганізації банку);
  • відкликання банківської ліцензії та здійснення примусової ліквідації банку.

Якщо врятувати проблемний банк власникам не вдається, держава усуває такий банк з ринку через процедуру ліквідації. Одночасно через систему гарантування вкладів вкладникам виплачуються компенсації за вкладені кошти. Викладений підхід до вирішення проблем діяльності банків відповідає вимогам підтримки ринкової дисципліни та захисту інтересів кредиторів. Отже, має місце застосування принципу економічної доцільності втручання держави, за яким активні дії держави можливі лише в тих випадках, коли банкрутство банку призведе до більших витрат на виплату компенсацій вкладникам, ніж витрати на відновлення його діяльності. При цьому жодних гарантій надання допомоги банкам держава не надає, адже зрозуміло, що принципи ринкової відповідальності не повинні нівелюватися.

 

Список використаних джерел

1. Геронина Н. Р. Особенности управления рисками при инвестировании сбережений населения в банковские депозиты / Н.Р. Геронина // Страховое дело. – 2005. – №12. – С. 48–51.

2. Про банки і банківську діяльність :  Закон України 07 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

3.Руководство для органов банковского надзора по работе со слабыми банками. Базельский комитет по банковскому надзору. Отчет Группы по работе со слабыми банками. Базель, Швейцария, март 2002 г. [Электр. ресурс]. – Режим доступа: http://www.budgetrf.ru/Publications/ Magazines/VestnikCBR/2002/vestnikcbr09082002/vestnikcbr09082002010.htm.

Категорія: Секція/Section_6_2016_03_31 | Додав: clubsophus (2016-03-31)
Переглядів: 353 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2016_03_31
Секція/Section_2_2016_03_31
Секція/Section_3_2016_03_31
Секція/Section_4_2016_03_31
Секція/Section_5_2016_03_31
Секція/Section_6_2016_03_31
Секція/Section_7_2016_03_31
Секція/Section_8_2016_03_31
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 621
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0