Кантемир Олена
студентка
Науковий керівник: к.е.н., доцент Мерчанський В.В.
Харківська державна зооветеринарна академія
м. Харків, Україна
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Запорукою розвитку сільськогосподарських підприємств є ефективне управління. Як відомо, Україна має один із найкращих потенціалів для розвитку сільського господарства у Європі. Однак, аби вести аграрний бізнес, потрібно на належному рівні володіти знаннями та навиками у сфері ефективного управління. Адже, на відміну від промислового, аграрне виробництво чутливе до багатьох незалежних від підприємця чинників - погодних умов, родючості ґрунту, епізоотичної ситуації тощо, тому методи підвищення ефективності підприємницької діяльності саме в агропромисловому виробництві не завжди відповідають законам розвитку промислової сфери [1].
Аналізуючи тенденції сучасного розвитку теоретичних і практичних напрямів менеджменту очевидно стає те, що керівникам агроформувань потрібні глибокі знання з управління, як сукупності засобів і прийомів забезпечення ефективного функціонування підприємства. Необхідно усвідомити, що в теперішніх складних економічних умовах функціонування сільгосптоваровиробників виникає необхідність у впровадженні нових форм і методів управління, широкого використання засобів механізації і автоматизації процесу управління, підбору кваліфікованих кадрів, організації і оплати праці тощо.
Управління розглядається як процес, тому що робота щодо досягнення цілей за допомогою інших – це не яка-небудь одночасна дія,а серія безперервних дій, які називаються управлінськими функціями. Звідси процес управління являє собою суму усіх функцій, тобто видів цілеспрямованої діяльності щодо об’єкта управління. Вони зумовлені кооперацією і поділом праці всередині управлінського персоналу, і ним властиве замкнене коло робіт (підфункцій), що поєднані спільністю значення і відіграють певну роль в управлінській діяльності [2].
Досліджуючи питання управління було визначено, що управління це доцільна праця, пов’язана з упорядковуванням множини доцільних операцій: спостереження, фіксування, зберігання, логічні перетворення, обчислювальні дії, оцінка варіантів дії, вибір найкращої програми дій, прийняття рішень, спрямованих на досягнення мети. Управляючий повинен бути професіоналом. Тому управління виробництвом це свідома творча діяльність, здійснювана спеціалістами, які мають професійну підготовку.
Сучасне управління розглядає підприємницьку діяльність в сільськогосподарських підприємствах не як сукупність відділів, а як сукупність бізнес-процесів, що відбуваються в її межах. Підпорядкування структури процесам, а процесів – стратегії означає, що спочатку треба вибудувати стратегію, тобто сформувати бачення майбутнього підприємства і визначити його стратегічні цілі, потім вибудувати бізнес-процеси таким чином, щоб кожний з них був орієнтований на досягнення конкретної мети, і тільки після цього формувати організаційну структуру підприємства, яка б забезпечувала ефективне виконання бізнес-процесів [3].
Використовуючи процесний підхід та враховуючи погляди А. Файоля, М. Мескона та інших науковців щодо класифікації функцій управління, розглядають п’ять функцій управління: цілевизначення, планування, організацію, мотивацію, контроль, а також два процеси: прийняття рішень і комунікації, які об’єднують окремі функції в єдиний процес управління ефективністю діяльності [4, 5].
Розглядаючи управління виробництвом як процес цілеспрямованого впливу на колективи людей, окремих працівників, можна дійти висновку, що однією з найбільш важливих сутнісних сторін є те, що управління виробництвом в сільському господарстві – це процес узгодження і задоволення особистих, колективних і загальнонародних інтересів з метою формування стимулів для досягнення поставленої перед галуззю мети.
Основною задачею управління виробництвом в сільськогосподарських підприємствах також є забезпечення узгодження фаз відтворюваного процесу, забезпечення неперервності та ритмічності руху виробничих фондів, їх неперервність в обігу й кругообігу.
Для підвищення загальної ефективності управління сільськогосподарським підприємством керівники повинні усвідомлювати причини негативних явищ і тенденцій у сільському господарстві і намагатись мінімізувати їх вплив на діяльність підприємства шляхом створення результативної, дієвої і гнучкої системи управління.
Управління в сільському господарстві має свої особливості, які пов’язані із суттю сільськогосподарського виробництва. До них можна віднести:
1. Залежність виробництва від природно-кліматичних умов.
2. Земля у сільському господарстві виступає як основний зaciб виробництва.
3. Виробничі цикли (посів, догляд за культурами, збирання урожаю), їx тривалість в значної мipi пов’язані з природними біологічними процесами.
4. Прийняття управлінських рішень є надзвичайно складним процесом, який відбувається в залежності від погодних умов за умов підвищеної невизначеності та ризику.
5. Тривалість технологічного процесу виробництва впливає на тривалість виходу їх з кризової ситуації і складність управління нею.
6. Сезонність виробництва обумовлює специфіку організації і управління працею.
7. На структуру органів управління великий вплив робить різноманіття форм власності і господарювання.
Ці особливості визначають побудову загального механізму управління виробництвом в сільськогосподарських підприємствах, прийняття управлінських рішень та реалізації основних функцій управління.
Список використаних джерел
1. Зоря С.П. Формування стратегії інноваційного розвитку аграрних підприємств в контексті підвищення їх конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/ nppdaa/3.2/78.pdf (дата зернення 27.03.2016 р.). – Назва з екрану.
2.Майкл Мексон. Основы менеджмента [Текст] / М. Мескон. - М. : Дело, 1994. – 701с.
3. Каменнова М. С., Громов А. И., Гуслистая А. В. Процессно-ориентированное внедрение ERP-систем [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ria-stk.ru/mmq/adetail.php?ID=7757&sphrase_id=1713138 (дата зернення 27.03.2016 р.). – Назва з екрану.
4. Мескон М.Х. Основы менеджмента [Текст]: Пер. с англ. / Мескон М.Х., Альберт М. Хедоури Ф. – М.: Дело ЛТД, 2002. – 704 с.
5. Управление – это наука и искусство [Текст] / А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тэйлор, Г. Форд. - М.: Республика, 1992. – 351 с.
| 
