Архів / Archive

Головна » Статті » 2016_03_31_Lviv » Секція/Section_8_2016_03_31

КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА НА РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

ТерещенкоТетяна

к.е.н., доцент кафедри фінансового та банківського менеджменту

Бесценна Юлія

студентка

Університет митної справи та фінансів

 

 

КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА НА РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

 

В умовах України серед ринків фінансових послуг, що розвиваються, виділяється ринок страхових послуг. Питання захисту економічної конкуренції на цьому ринку є актуальним та такими, що потребує регулювання з боку держави.

Різноманітні питання захисту економічної конкуренції та теоретико-методологічні засади страхової діяльності досліджено в працях В.Д. Базилевича, О.І. Барановського, З.М. Борисенко, Я.А. Жаліла, О.І. Кілієвича, О.О. Костусева та ін. Значний вклад у теорію конкуренції внесено іноземними науковцями М. Портером та И. Кирцнером [1].

Конкурентне середовище на ринку страхових послуг – це специфічний простір конкурентної взаємодії страхових компаній, на поведінку яких впливає сукупність чинників, що визначають відповідний рівень розвитку цього ринку. Формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг відбувається під впливом двох груп чинників – мікрорівня та макрорівня, які в цілому обумовлюють інтенсивність та ефективність цього процесу [2].

Конкуренція є важливою складовою частиною ринку страхування, що викликає суперництво страхових організацій за залучення споживачів страхових послуг і вигідне інвестування коштів страхових фондів для досягнення високих кінцевих фінансових результатів діяльності.

За даними Нацкомфінпослуг у 2014 році на вітчизняному страховому ринку, незважаючи на значну кількість компаній (382, у тому числі СК "life" – 57 компаній, СК "non-life" – 325 компаній), фактично основну частку валових страхових премій – 99,5% – акумулюють 200 СК "non-Life" (61,5% всіх СК "non-Life") та 98,7% – 20 СК "Life" (35,1% всіх СК "Life").

По ринку страхування життя Індекс Герфіндаля – Гіршмана (ННІ) склав 1042,55, по ринку ризикових видів страхування становив 206,72. В цілому по страховому ринку індекс Герфіндаля – Гіршмана склав 181,49 (у 2013 році – 166,81). Дані свідчать, що на ринку видів страхування інших, ніж страхування життя, спостерігається значний рівень конкуренції (ННІ в 5 разів менше 1000), в той час як на ринку страхування життя наявна помірна монополізація.

У зв'язку з цим виникає питання: як багато страховиків повинно бути на ринку? Подібні питання є актуальними не тільки для України.

Отже, наявна проблема щодо кількості страховиків і оптимального розподілу ринку серед учасників та необхідність дослідження і аналізу конкурентоспроможності ринку страхових послуг.

У багатьох країнах світу найбільш впливовими страховиками є такі, що мають найкращі результати діяльності і найбільші обсяги надання послуг. Вони мають капітал співрозмірний з ВВП України: AIG (США) − 146,7% ВВП, AXA Group (Франція) − 56,3% ВВП, Allianz Worldwide (Німеччина) − 55,9% ВВП.

Під щільністю страховиків на ринку ми розуміємо співвідношення кількості компаній і кількості населення. Чим більша щільність, тим більше населення може бути забезпечено страховим захистом. Отримаємо такі середні значення щільності: Великобританія − 1:72500, Франція − 1:131000, Німеччина − 1:125000, Японія − 1:2 млн., Китай − 1:12 млн., Росія − 1:178000, Казахстан − 1:390000, Вірменія − 1:249000, Україна − 1:102500. Тобто в середньому в Україні на 100 тис. осіб припадає одна компанія. Отже, в Україні щільність страхових компаній є невисокою. Водночас щільність є достатньою для здійснення страхування і може бути співрозмірною з відповідною в країнах-лідерах [3].

Контроль за дотриманням конкурентного законодавства є визначальним чинником спеціального правового статусу Антимонопольного комітету України (АМКУ) в системі органів виконавчої влади.

Основними напрямами конкурентного регулювання є такі процеси у страховому підприємництві України:  зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єктами страхового підприємництва; антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів страхового підприємництва; антиконкурентні дії відповідних органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; недобросовісна конкуренція [4].

Розглянемо кожен напрям конкурентного регулювання страхового підприємництва детальніше.

1. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем страхових компаній на ринку часто приховуються. Згідно з вітчизняним законодавством, монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції; сукупна частка не більше, ніж 3 суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50%; сукупна частка не більше, ніж 5 суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку перевищує 70% [5].

2. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, якими є узгоджені дії, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. У страховому підприємництві Антимонопольний комітет надає дозвіл на узгоджені дії у вигляді створення таких об'єднань, як страхові пули. Такий дозвіл, наприклад, було надано на утворення Ядерного страхового пулу (його створення передбачено законом України «Про страхування», жодна страхова компанія якого не займала монопольне становище на ринку.

3. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, якими є прийняття будь-яких актів, надання письмових чи усних вказівок, укладання угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Багато страхових компаній України створена за «підтримки» відповідних органів державної чи місцевої влади та намагається використовувати впливовість цих органів у конкурентній боротьбі.

4. З розвитком ринкових відносин дедалі більшу небезпеку становить недобросовісна конкуренція між суб'єктами страхового підприємництва.

Найпоширенішими виявами недобросовісної конкуренції у страховому підприємництві є: спотворення чи приховування інформації, встановлення великої кількості винятків при укладанні договорів страхування; введення споживачів страхових послуг в оману; навмисне поширення неправдивих відомостей; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, яке має прихований характер, але часто використовується суб'єктами страхового підприємництва для отримання переваги у конкурентній боротьбі; використання щодо окремих страхових послуг (найчастіше страхових автотранспортних послуг) демпінгу. Такий інструмент недобросовісної конкуренції використовують як нові страхові компанії, які застосовують його з метою швидкого залучення клієнтів, так і страхові компанії, які хочуть швидко збільшити обсяги отриманих страхових премій, бо знаходяться на етапі продажу новим акціонерам [6].

Низьким є рівень культури конкуренції суб'єктів страхового підприємництва, рівень правової обізнаності у питаннях можливого застосування законодавства про захист економічної конкуренції, законодавства щодо недобросовісних дій конкурентів.

У вітчизняному страховому підприємництві зроблені перші кроки у формуванні конкурентного середовища, тому необхідно вдосконалювати національну конкурентну політику і конкурентне регулювання: забезпечувати добросовісну конкуренцію, запобігати неправомірним обмеженням у страховому підприємництві, захищати інтереси страхових компаній і страхувальників від проявів монополізму й недобросовісної конкуренції; використовувати чесні методи боротьби з конкурентами. Подальші наукові дослідження мають розкривати необхідність та особливості регулювання процесів концентрації капіталу між суб'єктами страхового підприємництва, оскільки, унаслідок цих процесів можуть виникати монопольні утворення або суттєво знижуватися рівень конкуренції.

Реалізація конкурентної політики на ринку страхових послуг України повинна бути спрямована на сприяння процесам злиття малих і середніх страхових компаній, підвищення вимог до мінімального статутного фонду страхових компаній, що, у свою чергу, приводитиме до зменшення кількості страхових компаній та очищення ринку страхових послуг від не конкурентоспроможних страхових установ.

 

Список використаних джерел

  1. Мосціпан Р. М. Конкурентна політика на ринках страхових послуг України, як економічний аспект збереження національної політичної й суспільної ідентичності та єдності//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apps.kmpu.edu.ua/is/images/stories/Departments/birth_pics/tttt.pdf
  2. Уманців Ю.М. Конкурентна політика на ринку страхових послуг України//Фінанси України. – 2008. № 4.С. 104-117.
  3. Шірінян Л. Рейтингова система і рейтинг-оцінка фінансової стійкості страхових компаній України / Лада Шірінян // Світ фінансів: науковий журнал. — 2007. — Вип. 2 (11). — С. 152—163.
  4. Яворська Т.В. Конкурентне регулювання страхового підприємництва України// Актуальні проблеми економіки. – 2013. №8. С.115-122.
Категорія: Секція/Section_8_2016_03_31 | Додав: clubsophus (2016-03-31)
Переглядів: 751 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2016_03_31
Секція/Section_2_2016_03_31
Секція/Section_3_2016_03_31
Секція/Section_4_2016_03_31
Секція/Section_5_2016_03_31
Секція/Section_6_2016_03_31
Секція/Section_7_2016_03_31
Секція/Section_8_2016_03_31
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 629
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0