Архів / Archive

Головна » Статті » 2016_03_31_Lviv » Секція/Section_8_2016_03_31

МАРЖИНАЛЬНЙ АНАЛІЗ ЯК ОСНОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Калайтан Тетяна

к.е.н., доцент кафедри аудиту, аналізу та оподаткування

Львівська комерційна академія

м. Львів, Україна

 

МАРЖИНАЛЬНЙ АНАЛІЗ ЯК ОСНОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Новим етапом в удосконаленні системи управління стала поява на вітчизняних підприємствах контролінгу. Він дозволяє забезпечувати оперативне виявлення слабких сторін, недоліків в діяльності підприємства та розроблення на цій основі пропозицій щодо їх оптимізації. Теоретичні концепції контролінгу отримали свій розвиток в працях таких вчених-економістів як І. Вебер, Д. Хан, П. Хорват та інші [1, 2, 3]. В нашій країні  у галузі ресторанного господарства використання всього спектру інструментів контролінгу ще не отримало достатнього поширення, оскільки викладені в наукових працях зазначених вчених аналітичні інструменти орієнтовані на промислові підприємства, а отже потребують адаптації до вітчизняної практики обліку та врахування специфіки формування прибутку в ресторанному господарстві.  Саме ці фактори визначили мету і зміст нашого дослідження.

Серед інструментів оперативного контролінгу одним із найбільш важливих є маржинальний аналіз. Він дозволяє визначити вплив факторів на зміну суми прибутку і на цій основі більш ефективно управляти процесом його формування, а також обґрунтовувати найбільш оптимальний варіант управлінських рішень, які стосуються зміни асортименту продукції, виробничих потужностей, цінової політики тощо з метою мінімізації витрат і збільшення прибутку. У ресторанному господарстві маржинальний аналіз також дозволяє визначити критичні значення обсягу товарообороту і рівня торгової націнки, нижче яких не можна переступати, а отже, й рівня витрат, вище за який не можна виходити, і в яких межах повинен  знаходитися валовий прибуток, щоб не потрапити в зону збитковості.

Джерелом відшкодування витрат і формування прибутку на підприємствах ресторанного господарства виступають торгові націнки, які нараховуються на первісну вартість закупних товарів і продуктових елементів для власної переробки і включаються до складу ціни продажу.

У п.9 П(С)БО 9 зазначено, що транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) або включаються до собівартості придбаних товарів, або відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Таким чином, у першому випадку торгова націнка нараховується на первісну вартість товарів, а в другому - на первісну вартість, яка не включає ТЗВ, а, отже при відображенні ТЗВ на окремому субрахунку торгова націнка повинна покривати крім інших витрат ще й транспортно-заготівельні. Іншими словами торгова націнка у другому випадку повинна бути вищою, ніж в першому випадку, на величину ТЗВ.

Валовий прибуток від реалізації закупних товарів у випадку включення (ТЗВ) до собівартості придбання товарів дорівнює сумі чистих реалізованих торгових націнок, а у випадку ведення обліку ТЗВ на окремому субрахунку валовий прибуток менше від суми чистих реалізованих торгових націнок на суму ТЗВ.

Валовий прибуток від реалізації продукції власного виробництва буде менше від суми чистих реалізованих торгових націнок на суму прямих витрат (крім первинної вартості запасів), загальновиробничих і наднормативних витрат у випадку безпосереднього розподілу ТЗВ на одиницю придбаних запасів. А у випадку ведення обліку ТЗВ на окремому субрахунку валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції власного виробництва менше від суми чистих реалізованих торгових націнок на суму ТЗВ, прямих витрат (крім первинної вартості запасів), загальновиробничих і наднормативних витрат [4].

Як відомо, маржинальний дохід визначається як товарооборот з реалізації закупних товарів і продукції власного виробництва мінус змінні витрати (M =D – V). Для того, щоб вивести залежність між маржинальним доходом і торговими націнками, представимо товарооборот як первісну вартість товарів, продуктових елементів плюс торгова націнка (N + T), а змінні витрати як суму первісної вартості товарів і продуктових елементів, змінних витрат реалізації закупних товарів і продукції власного виробництва, виробництва і організації споживання: М = N + T – (N + Vреал.од. + Vвир. + +Vорг.), спростивши цей вираз отримаємо: М = T – Vреал.од. - Vвир. - Vорг.. Отже, у випадку ведення обліку ТЗВ на окремому субрахунку):

а) для закупних товарів: М = Т - Vт.з.в. - Vреал.з.т ;

б) для продукції власного виробництва:

М = Т - Vт.з.в. - Vреал.вл.прод.  - Vвир. - Vорг. .

У випадку включення ТЗВ до собівартості придбання матимемо:

а) для закупних товарів: М = Т - Vреал.з.т ;

б) для продукції власного виробництва: М = Т - Vреал.вл.прод.  -  Vвир. - Vорг..

Використовуючи залежність між валовим прибутком і реалізованими торговими націнками, можна виразити залежність між маржинальним доходом і валовим прибутком. У випадку ведення обліку ТЗВ на окремому субрахунку  ця залежність матимемо вигляд:

а) для закупних товарів: М =( рвал. + Vт.з.в)  - Vт.з.в. - Vреал.з.т., тобто

                      М =  рвал. - Vреал.з.т. ;

б) для продукції власного виробництва:

 М =( рвал. + Vт.з.в)  - Vт.з.в. - Vреал.вл.прод.  - Vвир. - Vорг. , тобто

М = рвал.  - Vреал.вл.прод. - Vвир. - Vорг..

У випадку включення ТЗВ до собівартості придбання: матимемо:

а) для закупних товарів: М = рвал.   - Vреал.з.т.;

б) для продукції власного виробництва:

 М = рвал. - Vреал.вл.прод. - Vвир. - Vорг..

Взаємозалежність між маржинальним доходом і торговими націнками   буде мати такий вигляд: М = N + T – (N + Vреал.од. + Vвир.  +Vорг.) або

М = T – Vреал.од. - Vвир. - Vорг., де М – сума маржинального доходу; N – первісна вартість товарів, продуктових елементів, Т – торгові націнки.

 Отже, у випадку ведення обліку ТЗВ на окремому субрахунку матимемо:

а) для закупних товарів: М = Т - Vт.з.в. - Vреал.з.т ;

б) для продукції власного виробництва:

М = Т - Vт.з.в. - Vреал.вл.прод.  - Vвир. - Vорг. .

У випадку включення ТЗВ до собівартості придбання матимемо:

а) для закупних товарів: М = Т - Vреал.з.т ;

б) для продукції власного виробництва: М = Т - Vреал.вл.прод.  -  Vвир. - Vорг..

Викладені залежності між маржинальним доходом і валовим прибутком та маржинальним доходом і торговими націнками складатимуть інформаційну цінність для  факторного аналізу обґрунтування змін у націнках та цінах реалізації на товари і продукцію власного виробництва, що реалізуються.

 

Список використаних джерел

1. Вебер Ю. Введение в контроллинг [Текст] / Ю. Вебер, У. Шеффер. – М. : Объединение контроллеров, 2014. – 416 с.

2. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга [Текст] / Д. Хан. – М. : Финансы и статистика, 1997. – 765 с.

3. Хорват П. Концепция контроллинга: Управленческий учет. Система отчетности. Бюджетирование[Текст] / П. Хорват. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2008. -  269 с.

4. Калайтан Т. В. Облік і аналіз фінансових результатів в управлінні діяльністю підприємств громадського харчування [Текст] : дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Калайтан Тетяна Вікторівна; Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Львів, 2004. – 194 с.

Категорія: Секція/Section_8_2016_03_31 | Додав: clubsophus (2016-03-31)
Переглядів: 336 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2016_03_31
Секція/Section_2_2016_03_31
Секція/Section_3_2016_03_31
Секція/Section_4_2016_03_31
Секція/Section_5_2016_03_31
Секція/Section_6_2016_03_31
Секція/Section_7_2016_03_31
Секція/Section_8_2016_03_31
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 621
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0