Хомуляк Тарас
к.е.н, доцент, доцент кафедри обліку і аудиту
Львівського інституту ДВНЗ «Університет банківської справи»
м. Львів, Україна
НОВАЦІЇ В ПІДХОДАХ ДО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Сьогодні будь-яке підприємство використовує досить широку номенклатуру основних засобів, які є рушієм його діяльності, а показники їх оцінки та ефективного використання – її якісним показником.
Виходячи з трансформаційних процесів, які відбуваються в обліку варто звернутись до самого визначення поняття основних засобів. Проаналізувавши нормативно-правову базу з питань обліку основних засобів, а також положення МСБО 16 «Основні засоби» можна зробити висновок, що даний об’єкт обліку розглядають як матеріальні активи, які використовуються тривалий період часу для провадження діяльності суб’єктом господарювання. При цьому вартісний критерій віднесення об’єктів до складу основних засобів не розглядається, за виключенням положень Податкового кодексу України (ПКУ) [1].
Оскільки у вітчизняних реаліях, норми ПКУ, є пріоритетними до використання суб’єктами господарювання, варто проаналізувати їх вплив на облікову політику підприємств у частині визнання та оцінки основних засобів.
Як відомо, з вересня 2015р. ПКУ пропонує відносити до складу основних засобів матеріальні активи, призначені для використання в господарській діяльності, з терміном корисного використання більше одного року з дати введення в експлуатацію та вартістю, яка перевищує 6000 гривень [2]. Проте, всі матеріальні активи, первісна вартість яких є меншою за цю суму, віднесені до основних засобів на дату їх придбання (введення в експлуатацію), не потребують виключення з їх складу, а продовжують обліковуватись у складі основних засобів до повної їх амортизації.
Постає питання в необхідності та можливості здійснення переоцінки чи дооцінки об’єктів і доцільності її здійснення.
У листі від 04.12.2015 р. №26508/10/28-10-06-11 Державна фіскальна служба (ДФС) зазначає, що фінансовий результат до оподаткування на суму дооцінок не збільшується у випадку, якщо у попередніх звітних періодах уцінка не проводилась.
Підпунктом 134.1.1 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Коригування в обов’язковому порядку здійснюється тими платниками, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період перевищує 20 мільйонів гривень.
Пункт 138.1 ПКУ вказує, що фінансовий результат до оподаткування збільшується (зі складу витрат виключається) на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО) або міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
Водночас, п. 138.2 вказує, що фінансовий результат до оподаткування зменшується (до складу доходів не включається), зокрема на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до ПСБО або МСФЗ.
Амортизація переоцінених основних засобів, відповідно до п. 138 ПКУ не містить вимог щодо додаткових коригувань, які призведуть до перегляду та зменшення нарахованої амортизації, у зв’язку з тим, що вартість основних засобів перецінилась.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів для визначення об’єкта оподаткування наведено у пункті 138.3 статті 138 ПКУ.
Об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, та нематеріальний актив слід оцінювати за собівартістю (пункт 15 МСБО 16, пункт 24 МСБО 38) [4].
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до ПСБО або МСФЗ з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 ПКУ.
При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу (підпункт 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПКУ).
Оскільки вартісну межу для основних засобів для потреб бухгалтерського обліку підприємство встановлює в наказі про облікову політику. Її можна протягом року змінити. Наслідки зміни вартісного критерію відображатимуться у фінансовій звітності в періоді, в якому відбулися такі зміни, та в наступних періодах без коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року (п. 8 П(С)БО 6"Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"[5].
Проте при оцінці основних засобів в умовах інфляційних процесів застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Основні засоби, які придбані в різний час і мають однакові характеристики, матимуть різну вартість. А проведення постійних переоцінок збільшуватиме витрати підприємства, що в кінцевому результаті матиме вплив на його фінансовий результат.
Альтернативним, вважаємо, застосування в обліку справедливої вартості, що передбачено п. 31 МСБО 16, але недостатньо аргументовано у ПСБО 7. Водночас у вітчизняних стандартах обліку не передбачено можливості нарахування амортизації на кожну частину об’єкта основних засобів окремо, якщо ці окремі частини об’єкта мають різний термін експлуатації, що впливає на строки їх зношення.
Таким чином вдосконалення чинної методики амортизації та переоцінки основних засобів з метою її гармонізації з міжнародною практикою на сьогоднішній день є актуальним та невідкладним питанням.
Список використаних джерел
- Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.
- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо зменшення податкового тиску на платників податку» № 655-VIII від 17.07.2015 // Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/655-19
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зі змінами та доповненнями. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» // [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/news/view/mizhnarodni-standarty-finansovoi-zvitnosti-versiia-perekladu-ukrainskoiu-movoiu--category=bjudzhet.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, зі змінами та доповненнями. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99.
| 
