Горшинський Віталій
старший викладач кафедри аудиту, аналізу та оподаткування
Львівська комерційна академія,
м. Львів, Україна
ОБЛІК ЗВОРОТНИХ ВІДХОДІВ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА
Значна матеріаломісткість швейного виробництва окреслює один із основних напрямів зниження собівартості швейних виробів – оптимізацію використання сировини у процесі виробництва. Проте, практично будь-який виробничий процес, в тому числі і швейне виробництво, не є безвідходним.
Від правильного визначення величини відходів, їх оцінки залежить точність калькульованої собівартості швейних виробів та, в кінцевому результаті, прибутку і податкових зобов’язань. З огляду на вищесказане, відходи виробництва є важливим об’єктом управління, обліку та контролю на промисловому підприємстві. Як справедливо відмітив З. В. Гуцайлюк, “одним із основних шляхів інтенсифікації виробництва є комплексна переробка матеріальних ресурсів, включаючи повне використання усіх відходів” [1, с. 6].
Виникнення відходів у виробничому процесі напряму залежить від вибору технології обробки сировини і матеріалів та її дотримання. Існує прямий зв'язок між важливістю відходів, як об’єкту управління, від їх величини.
Відходи виробництва, виходячи з їх фізичних властивостей та подальшого використання поділяють на зворотні та безповоротні.
Безповоротні відходи не використовуються на підприємстві, не підлягають вартісній оцінці та відображаються лише в кількісному вираженні. Облік безповоротних відходів доцільно вести за місцями їх виникнення та об’єктами калькулювання (у разі можливості), або за загальною величиною та подальшим списанням на собівартість готової продукції (у разі неможливості реалізації такого обліку).
Зворотні відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням [2].
З огляду на дане визначення, зворотні відходи є активом підприємства і, відповідно, потребують професійної оцінки, документування та відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку.
Не вважаються зворотними відходами залишки матеріальних ресурсів, супутня продукція, який може бути використаний як повноцінний матеріал, супутня продукція, що отримується в одному технологічному процесі.
До відходів швейного виробництва належать втрати тканин по довжині та ширині настилів, міжлекальні втрати, відходи від підрізки тканини, крою, виробів, кінцеві залишки довжиною до 15 см для шерстяних і до 10 см для усіх інших тканин, обрізки від підрізки в швейних цехах, зриви ниток тощо. Найбільшу питому вагу у відходах займає ваговий та мірний клапоть, який утворюється при настиланні та розкроюванні тканин.
Збереженню таких відходів та оптимізації їх використання повинна сприяти налагоджена система обліку і контролю. Зазвичай вони використовуються для виробництва речей широкого вжитку.
Оприбуткування зворотних відходів здійснюється за умови відповідності критеріїв віднесення їх до активів (оцінка може бути достовірно визначена та їх використання передбачає отримання у майбутньому економічних вигод). У разі невідповідності зазначеним критеріям, на підприємстві доцільно вести їх кількісний облік.
Типової форми документу з оприбуткування зворотних відходів не передбачено. Проте при його створенні слід керуватись Законом про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенням № 88 [4, 5].
Важливе значення для достовірності собівартості продукції має оцінка зворотних відходів, оскільки їх величина зменшує зазначений показник: “прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва” [6].
Така оцінка здійснюється виходячи із напрямів їх використання:
- відходів, що призначені для реалізації – за справедливою вартістю;
- відходів, що призначені для власного використання – за вартістю можливого використання.
Під справедливою вартістю зворотних відходів слід розуміти їх відновлювальну вартість, тобто ціну реалізації без ПДВ. Виробничою собівартістю зворотних відходів буде різниця між ціною придбання і витратами на їх реалізацію.
Нормативними документами чітко не регламентовано поняття “ціна можливого використання”. Тому швейні підприємства можуть застосовувати один із зазначених методів:
- за ціною аналога (ціна подібного або ідентичного продукту на ринку на дату оцінки);
- виходячи із ціни готового продукту (основою для такої оцінки є інформація про ціни реалізації та витрати на опрацювання);
- за зниженою вартістю початкового матеріалу (собівартість відходів визначається множення вартості даного матеріалу на понижуючий коефіцієнт).
Для швейних підприємств найпоширенішим є третій варіант визначення ціни можливого використання.
Відмінностей у оцінці зворотних відходів в рамках податкового та фінансового обліку практично немає. Згідно ст. 138 пп. 8.1 ПКУ, “прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку” [5]. Щоправда, неврегульованим залишається питання зменшення виробничої собівартості на величину зворотних відходів при переробці безоплатно отриманої сировини.
Таким чином, зворотні відходи є важливим об’єктом обліку та контролю, а їх скорочення й оптимізацію слід вважати одним із напрямів підвищення ефективності роботи підприємства, підвищення достовірності показників обліку та звітності.
Список використаних джерел
- Гуцайлюк З. В. Учет и контроль производственных отходов : производственное издание [Текст] / З. В. Гуцайлюк. – М. : Финансы и статистика, 1990. – 79 с.
- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів : наказ Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.2329.0
- Податковий кодекс України : станом на 28 січня 2014 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http//www.zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/2755-17.
- Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : закон Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/996-14.
- Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку : наказ Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/z0168-95.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/z0168-95.
| 
