Попітіч Тетяна
асистент кафедри бухгалтерського обліку
Львівська комерційна академія
м. Львів
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
У сучасних умовах облікову систему самостійно формують суб’єкти господарювання на основі розробленої та затвердженої облікової політики, що ґрунтується на єдиних законодавчих і методичних основ, індивідуальних умовах господарювання та галузевої специфіки їх діяльності. Облікова політика – це найважливіший інструмент ефективного управління та довгострокового розвитку підприємства, який дозволяє сформувати систему бухгалтерського обліку, проаналізувати, змоделювати обліковий процес, зважаючи на обрану і реалізовану стратегію розвитку.
Аналіз підходів до трактування сутності поняття “облікова політика” дозволяє виявити чотири основні, в межах яких облікова політика розглядається як: 1) сукупність способів ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) вибір методологічних прийомів, принципів, правил, процедур, які застосовуються при організації і веденні бухгалтерського обліку і звітності; 3) внутрішній основоположний документ для організації бухгалтерського обліку; 4) формування уніфікованих підходів й правил організації і ведення бухгалтерського обліку та формування бухгалтерської (фінансової) звітності суб’єктами господарювання в межах окремої держави, тобто на макрорівні і мікрорівні.
Облікова політика в широкому її розумінні – це закріплені у нормативних актах допустимі та дозволені законодавством організаційні, методологічні підходи, правила, методики, присвячені організації та функціонуванню інформаційного простору суб’єктів господарювання. Облікова політика у вузькому її розумінні – це правила організації і ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності підприємства, закріплені в його внутрішньому регламенті. Під час розробки облікової політики повинні враховуватися фактори, що впливають на формування облікової політики. Основними з них є форма власності; масштаби підприємства (обсяг діяльності, кількість працівників, номенклатура товарів, продукції та ін.); вид економічної діяльності; дислокація підприємства; система оподаткування, наявність пільг та умови їх одержання; стратегія діяльності, що реалізується підприємством.
Однак саме види діяльності, що мають різну галузеву специфіку, здійснюють першочерговий вплив на способи і методи, що відображаються в обліковій політиці конкретного підприємства.
Облікова політика охоплює три основні групи елементів: обов’язкові, варіативні і спеціальні.
Обов’язкові елементи – це елементи, які є універсальними для всіх підприємств, тому що ґрунтуються на загальних принципах бухгалтерського обліку і формування звітності, закріплених в нормативно-правових актах вищої юридичної сили (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Господарський кодекс, Податковий кодекс тощо). До цієї групи належать також елементи облікової політики, що ґрунтуються на єдино дозволених правилах і способах ведення бухгалтерського обліку загалом, та окремих його об’єктів, викладених в національних стандартах бухгалтерського обліку.
Процедурні питання, визначені національними стандартами бухгалтерського обліку як альтернативні варіанти, є підставою для формулювання варіативних елементи облікової політики.
Варіативні елементи також безпосередньо залежать від виду діяльності, яким займається підприємство. З метою забезпечення розвитку в межах діючої галузевої нормативно-законодавчої системи (Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності тощо) встановлюється можливість вибору окремих варіантів в частині методів і способів ведення обліку, нерівнозначних з точки зору впливу на основні показники діяльності економічної системи суб’єктів господарювання.
Третя група елементів – це спеціальні елементи, які розробляються самим підприємством зважаючи на професійні судження бухгалтера. Ці елементи можуть бути закріплені у внутрішніх правилах економічного суб’єкта, деталізують порядок ведення бухгалтерського обліку стосовно конкретних ділянок.
Внутрішні бухгалтерські правила суб’єктів господарювання розробляються в межах системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку та формують облікову політику в методичному, технічному і організаційних аспектах. До основних робочих документів належать: 1) облікова політика підприємства, оформлена розпорядчим документом; 2) форми первинної документації; 3) графіки документообігу; 4) робочий план рахунків бухгалтерського обліку; 5) форми оперативної звітності.
Таким чином, облікова політика підприємства – найважливіший індивідуальний інструмент регулювання бухгалтерського обліку. Ефективність облікової політики забезпечується відповідністю організованої системи бухгалтерського обліку та звітності суб’єкта господарювання чинному законодавству.
Список використаних джерел
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення 19.03.2016 р.). – Назва з екрана.
2. Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства : наказ міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року № 635 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dtkt.com.ua/show/2cid010244.html (дата звернення 19.03.2016 р.). – Назва з екрана.
| 
