Горбачевська Оксана
к.е.н., доцент
Шевченко Тетяна
старший викладач
Львівського навчально – наукового інституту
ДВНЗ «Університет банківської справи»
м. Львів, Україна
ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ: ЕКОНОМІЧНИЙ І БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПІДХОДИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІІ
Глобалізація економічного розвитку сьогодні спрямована на створення єдиного економічного простору, де основними об’єктами господарювання стають вже не країни, а багатонаціональні компанії та їх альянси. Про тенденцію до укрупнення свідчить зростання обсягів угод про міжнародні злиття і поглинання суб’єктів економіки. Сучасний мейнстрім, репрезентований неокласикою, став проявляти певну обмеженість в поясненні економічних змін.
Саме в цих умовах велику роль відіграє неоінституційна теорія. У 1980-их р.р. група економістів організувала школу, представники якої не вважають себе типовими неокласиками, здатними розглядати тільки індивідуумів і не звертати увагу на інститути, що впливають на їх поведінку. Відмежовують вони себе і від класичного інституціоналізму, оскільки, на їх думку, слід аналізувати появу інститутів на основі усвідомленого вибору людей. Ключовим поняттям неоінституціоналізму стало визначення трансакційних витрат. Для бухгалтерського обліку трансакційні витрати – один з недостатньо досліджених економічних суб’єктів. У працях вітчизняних науковців з’явилися пропозиції щодо відображення трансакційних витрат на рахунках бухгалтерського обліку, методики та класифікації для потреб управлінського обліку. Це породило потребу у дослідженні економічної суті трансакційних витрат, визначення їх доцільності для управління фірмою, оцінки та контролю, що дозволило б їх оптимізувати і забезпечити резерви для підвищення ефективності господарської діяльності загалом.
Вперше поняття трансакційних витрат зустрічається у працях Р. Коуза «Природа фірми» (1937) та «Проблема соціальних витрат» (1960). Р. Коуз вважав, що найважливішими інститутами, які займають центральне місце в економічній науці є фірми і ринки. Частина економічної діяльності відбувається всередині фірми і побудована за принципом прямих наказів – команд. Але є й інша економічна діяльність, що здійснюється на ринку на основі добровільних двосторонніх контактів. За Р. Коузом, трансакційні витрати – це витрати по збиранню і обробці інформації, витрати проведення перемовин і прийняття рішень, витрати контролю і юридичного захисту виконання контракту [1, с.19]. Роль фірми в цьому процесі є важливою, вона бере на себе дії, які інакше мали би здійснюватися через ринкові трансакції. Механізм прямого, директивного управління дозволяє економити трансакційні витрати, фірма витісняє ринок.
Подальший розвиток теорії трансакційних витрат пов'язаний з такими авторитетами неоінституціонального напряму як О. Вільямсон, Д. Норт, Д. Бромлі, К. Ерроу, К. Далман, А. Алчіян, Г. Демсец, Д. Даймонд. До нині в економічній теорії існує множинність трактувань трансакційних витрат. І щоразу необхідно чітко визначати, що саме розуміється під ними в даному конкретному контексті: витрати, пов’язані з виходом на ринок, чи з рухом прав власносності, або з укладанням і захистом контрактів, або з дією механізму прийняття рішень всередині фірми. Відповідно, для економістів виникає певна методологічна проблема. Якщо віддавати перевагу конкретним визначенням трансакційних витрат, то це не дозволить побудувати загальну теорію як таку. А занадто розширені трактування виглядатимуть абстрактними, коли затирається змістовність і предметність досліджень.
Нині можна виділити два напрями: вузьке трактування, що розглядає ці витрати як такі, що пов’язані з безпосереднім обміном правами власності. Сюди також відносяться і витрати трансакцій всередині фірми. До такого розуміння тяжіють Р. Коуз, Х. Демсец, О. Вільямсон. Розширене трактування (Д. Норт): до попередніх затрат додаються витрати, пов’язані із функціонуванням і зміною інституційної структури економіки. Обидва трактування співіснують в інституційній економіці, оскільки відносяться до різних за рівнем економічних об’єктів. Вузьке трактування застосовується на макрорівні – це окремий ринок для певної фірми; розширене – до всієї національної.
Вперше про необхідність досліджень облікового виміру трансакційних витрат написав Г. Кірейцев, що звернув увагу на визначення сутності, класифікаційних ознак як основи методології їх обліку, контролю й аналізу в управлінні підприємством в умовах глобалізаціі [2]. Об’ємне трактування трансакційних витрат здійснив С. Архієреєв. Він розглядав їх як економічні, що включають неявні витрати, а, значить, визначаються за альтернативним принципом. Це сукупність втрат, що виникають при обміні правами власності, і затрат, що призначені для зменшення цих втрат. За такого означення враховуються кількісні затрати ( вони мають грошовий або трудовий вимірник) і неявні (приховані), що неможливо розрахувати [3]. У працях О. Шепеленка трансакційні витрати розглядаються ширше, як витрати, пов’язані з підготовкою, укладанням і обслуговуванням контрактів, подоланням прихованого і відкритого опортунізму, різноманітних бар’єрів у реалізації контрактів і післяконтрактним обслуговуванням, з функціонуванням державних і суспільних інститутів та інституцій, які притаманні ринковій економіці на всіх рівнях ринкових і державних відносин [4]. Ж. Ющак вважає, що трансакційні витрати є специфічним видом витрат з налагодження угод обміну і відносин як всередині підприємства, так і в результаті зовнішніх взаємодій, що пов’язані з пошуком інформації, ведення переговорів, тощо [5].
Отже, українські науковці передусім звертають увагу на такі риси трансакційних витрат як інформаційність; їх правовий характер, зумовлений зв’язком з процесом укладання господарських договорів, отриманням і розпорядженням прав власності; вплив факторів загальнонаціонального характеру на існування витрат. Сьогодні найбільш ефективною слід вважати господарську діяльність тих фірм, які здатні взаємодіяти з іншими суб’єктами ринку з мінімальними трансакційними витратами. Є ряд проблем відображення їх в обліку: 1) розсередженість між різними обліковими об’єктами 2) аналіз трансакційних витрат не за фактичними даними, а за очікуваними, що дає можливість оптимізувати їх рівень. Звідси необхідність дослідити склад цих витрат, визначити причини їх виникнення на різних стадіях господарської діяльності. 3) частина їх має нелегальний характер, вони не фіксуються в офіційній системі вітчизняного бухгалтерського обліку. Є також група трансакційних витрат в ситуаціях, коли слід оплачувати різноманітні послуги державних, або пов’язаних з ними інститутів для того, щоб отримати право на здійснення власної господарської діяльності.
Відмітимо відсутність єдиної класифікації трансакційних витрат у економістів та бухгалтерів. Економісти тяжіють до пояснення їх як «інформаційні витрати», «витрати опортуністичної поведінки», «витрати моніторингу за поведінкою агента і витрати його самообмеження», «витрати виміру», «витрати впливу», «витрати колективного прийняття рішень», «витрати збору і переробки інформації, витрати проведення перемовин і прийняття рішень, витрати контролю і юридичного захисту виконання контракту», «витрати ex ante , ex post». Для бухгалтерів важливими є такі витрати, що виникають безпосередньо в процесі здійснення операцій: 1) За функціями: витрати координації підготовки, укладання та виконання угод і витрати мотивації учасників угод; 2) За сферою виникнення: ринкові (пошук партнерів, інформації, ведення переговорів, ухвалення рішень, моніторинг процесу) і управлінські (на розробку, впровадження, підтримку й зміну організаційних структур); 3) За характером угоди: офіційні, що підтверджені документально і неофіційні, що здійснюються за рішенням керівництва і не відображені в обліковій системі; 4) За джерелами відшкодування: виробничі (включаються в собівартість продукції), невиробничі (відшкодовуються з прибутку підприємства), вільні (дохід власника – джерело відшкодування); 5) За етапами угоди: попередні, поточні, постконтрактні; 6) За етапами підприємницької діяльності: від складання бізнес-плану та реєстрації підприємства до діяльності на ринку, ведення обліку, сплати податків, закриття бізнесу.
Ми вважаємо, що для відображення трансакційних витрат в системі бухгалтерського обліку слід взяти до уваги внутрішні офіційні управлінські витрати: виробничі витрати (рахунок 23), загальновиробничі (91), витрати на збут (93), адміністративні (92), інші витрати (97). Для збору інформації про трансакційні витрати на підприємстві слід організувати їх облік на етапах збуту, забезпечення процесу виробництва та адміністративного управління.
Висновки: 1) Актуалізація проблеми обліку трансакційних витрат має важливе значення для економічної стійкості вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах глобалізації економіки. 2) Введення в економічну науку поняття трансакційних витрат дозволяє визнати затратність взаємодії суб’єктів господарювання на ринку. Трансакційні витрати є відомим поняттям неоінституційної теорії, але новим об’єктом обліку і контролю. 3) Особливого значення набувають питання обліку трансакційних витрат, відображення їх у первинних бухгалтерських документах і звітності з метою проведення аналізу їх формування та прийняття рішень про майбутню діяльність.
Список використаних джерел
- Коуз Р. Фирма, рынок и право /Р.Коуз. – М.: Новое издательство, 2007. – 224с.
- Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методологии бухгалтерского учета/ Г.Г.Кирейцев //Научный доклад. – Изд. 2-е, перераб. И доп. – Житомир / ЖГТУ, 2008. – 76 с.
- Архієреєв С.І. Трансакційні витрати в умовах ринкової трансформації: автореф. Дис.. на здобуття наук. Ступеня док. Екон. Наук: спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / С.І.Архієреєв.- Харків, 2002. – 34 с.
- Шепеленко О.В. Управління трансакційними витратами в економіці України: автореф. Дис.. на здобуття наук. Ступеня док. Екон. Наук: спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / О.В.Шепеленко. – Донецьк, 2008. – 43с.
- Ющак Ж.М. Трансакційні витрати у вітчизняній обліковій системі: ХХІ століття – нове уявлення майбутнього /Ж.М.Ющак, С.І.Мельник //міжнародний збірник наукових праць. – 2009. - №1 (13). – С.1-9.
|
