Королюк Тетяна
к.е.н., доцент, доцент кафедри
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
м. Тернопіль, Україна
ВИЗНАННЯ РИЗИКУ В СИСТЕМІ ОБЛІКУ
Об’єкти, які підлягають реєстрації в обліку, визначено законодавчо. Для визнання ризику об’єктом обліку проаналізуємо законодавчу базу щодо визнання об’єктів обліку. Так, в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відсутнє визначення поняття «об’єкт» та умови визнання фактів господарського життя в обліку [1]. В Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку при визнанні основних засобів, нематеріальних активів, запасів, витрат, зобов’язань тощо вказується на необхідності їх вартісного вимірювання або достовірної оцінки [2]. Тобто в основу їх визнання покладена вартісна оцінка. Крім цього, при характеристиці наведених об’єктів обліку вказується на матеріальну, нематеріальну або фінансову форму, монетарну або немонетарну форму. Та поряд з цим вітчизняні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку не містять окремих розділів щодо умов визнання відповідних об’єктів бухгалтерського обліку.
Оскільки ризик не визначено як об’єкт у вітчизняному законодавстві з питань бухгалтерського обліку, спробуємо проаналізувати можливі варіанти критеріїв визнання об’єктів обліку. Так, першим критерієм може бути матеріальність об’єкта. Однак не всі об’єкти обліку мають матеріальну форму, наприклад, нематеріальні активи. Другим критерієм може бути право власності, яке включає право володіння, користування та розпорядження. Такий критерій можна застосувати до більшості активів підприємства, бо саме вони можуть бути у володінні, користуванні та розпорядженні підприємства, тобто на балансі або поза балансом підприємства. Але неможливо застосувати до витрат, оскільки витрати на підприємстві можуть бути здійснені та можуть накопичуватися й формувати собівартість якраз в результаті використання активів підприємства. Тому на витрати немає права володіння, користування та розпорядження, таке право притаманне для активів.
Третім критерієм, який використовують для визнання об’єктів, є оцінка у вартісному вимірнику. Тобто незалежно від того чи мають об’єкти матеріальну/нематеріальну форму та чи є на них право власності, об’єкти підлягають оцінці. Та поряд з цим часто бувають укладені договори, які так і не відбуваються, хоча оцінити їх можливо. Але оскільки вони так і не відбулися, тому в системі обліку реєструвати дані операції не потрібно. Тому вважати оптимальним критерій вартісного вимірювання для визнання об’єктів обліку неможливо, оскільки окремі операції вартісно можна виміряти та доцільність їх реєстрації не підтверджена, оскільки фактично вони не відбулися і не зумовили ніяких змін в діяльності підприємства.
Логічним критерієм для визнання об’єктом обліку є участь інформації у прийнятті майбутніх управлінських рішень. Така теза підтверджується і визначенням бухгалтерського обліку, а саме: «Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень». Вважаємо, що слова «… інформації … для прийняття рішень» у визначенні поняття «бухгалтерський облік» є ключовими для визнання об’єктів обліку, оскільки необхідно враховувати сучасні потреби користувачів облікової інформації щодо визнання та реєстрації об’єктів обліку в умовах мінливого середовища їх функціонування. Така мінливість характеризується невизначеністю та ризиком – елементами сучасного світу. Розглянемо сутність невизначеності та ризику в інформаційному середовищі підприємства.
Під невизначеністю слід розуміти неповноту чи недостатню зрозумілість інформації про будь-яку діяльність або її результати, неповне знання про що-небудь. Ризик ж – це потенційна можливість виникнення події в умовах невизначеності середовища функціонування підприємства, яка підлягає кількісній та якісній оцінці. Ризик характеризується наявністю невизначеності і є різновидом невизначеності, коли виникає ймовірність події і вона може бути встановлена. Поняття ризику завжди пов’язане з можливістю вибору того чи іншого варіанту розвитку подій. Ризик нерозривно пов’язаний з поняттям альтернативності.
Ризик існує незалежно від поведінки індивіда і характеризує об’єктивно існуючі закономірності – в цьому полягає об’єктивна сторона ризику. Суб’єктивна природа ризику виражається в індивідуальній оцінці невизначеності, тобто реакції людини на події.
Послідовність елементів процесу прийняття рішень можна представити наступним чином: подія ® невизначеність ® ризик ® альтернативність ® оцінка ® рішення ® результат. Як видно, передумовою ризику є невизначеність, а наслідком є альтернативність. Відповідно управлінські рішення, які приймаються керівництвом підприємства, завжди супроводжуються невизначеністю середовища, в якому вони приймаються, і, відповідно, ризиком виникнення небажаних результатів для підприємства.
В цілому ризик в обліку як об’єкт бухгалтерського обліку можна розглядати з тієї точки зору, що можлива ймовірність його виникнення закладена в усіх активах, пасивах і процесах, яка виражається у формі різного характеру відхилень (від лімітів, норм, інших параметрів). Відповідно завдання бухгалтерського обліку як основної інформаційної системи підприємства полягає у своєчасній ідентифікації ризиків та зниженні рівня їх впливу на діяльність господарюючих суб’єктів.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» : прийнятий 16.07.1999 року № 996-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14.
2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/onemanuals/35131.
| 
