Архів / Archive

Григоренко Юлія

студентка

науковий керівник: канд. екон. наук, доцент Ярова В.В.

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

м. Харків, Україна

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОСНОВНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

Одним із наслідків трансформаційних процесів в економічній системі України стало загострення проблем зайнятості насеоення, напруга на ринку праці, недосконалість регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави й механізмів соціального захисту звільнених працівників. Створенню стабільної зайнятості сприятиме залучення значного потенціалу бізнесу через механізми корпоративної соціальної відповідальності.

Основи розвитку ринку праці та зайнятості в Україні розглядають у наукових праця такі вчені, як А.В. Вороніна, С.С.Гринкевич, О.Іляш, В.Кужель, К.М.Ніколаєва, Н.П. Павицька, Н.М. Глевацька, В.А. Михайлович, В.Ярова та інші вчені.

На думку Н.П. Павицької, найгострішими проблемами вітчизняного ринку праці є низька мотивація найманих працівників до чесної праці, поширеність нелегальної і нерегламентованої праці, великі масштаби зовнішньої міграції, професійний дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією [1].

Н.М. Глевацька, В.А. Михайлович розглядають зайнятість як головну характеристику ринку праці, вважають, що саме вона визначає соціально-економічний розвиток країни. Серед основних соціально-економічних проблем, поглиблення бідності, соціальної нестабільності, зростання злочинності, недовикористання суспільних ресурсів, вчені називають безробіття [2].

За даними Державної служби статистики України, кількість зареєстрованих безробітних на кінець січня 2016 р. становила 508,6 тис. осіб. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні порівняно з груднем 2015р. не змінився і на кінець січня 2016р. становив 1,9% населення працездатного віку. На селі зазначений показник становив 2,8% [3].

Досліджуючи питання вимірів впливу соціальної  відповідальності бізнесу на економічні процеси агропродовольчої сфери, В.В. Кужель зазначає, що найгірша ситуація з зайнятістю населення спостерігається в сільській місцевості: ліквідація колективних господарств, порушення структури сільськогосподарського виробництва, зменшення чисельності найманих працівників, різкий спад виробництва сільгосппродукції, занепад соціальної сфери на селі, зростання сільського безробіття [4].

Серед заходів по досягненню повної, продуктивної і вільно обраної продуктивної зайнятості економічно активного сільського населення В.В. Ярова називає: зростання виробництва в галузі за рахунок його диверсифікації; розвиток «зеленої економіки»; розвиток в системі агропромислового комплексу на сільських територіях системи підприємств із зберігання, упаковки і транспортування сільгосппродукції, комбікормової промисловості; державна підтримка розвитку особистих господарств населення; трансформація особистих господарств населення у більш пристосовані до ринкових умов комерційні форми [5].

Однією з проблем, яка ускладнює і дестабілізує соціально-трудові та економічні відносини на селі, є сезонне безробіття. Сезонне безробіття особливо негативно позначається на соціально-економічному житті тих територій, в яких переважна більшість підприємств займаються сільськогосподарським виробництвом. Такі підприємства традиційно віддають перевагу звільненню працівників у міжсезонний період, а не зниженню їх заробітної плати зі збереженням робочих місць. Наслідками сезонного безробіття на селі стає посилення соціальної напруги, поступова деградація трудових ресурсів, нестача кваліфікованої робочої сили. До основних причин поширення сезонного безробіття на селі О.І. Іляш, С.С.Гринкевич відносять: невідповідність між станом трудових ресурсів на селі та сучасним укладом сільськогосподарських підприємств; низьку господарську активність сільських сезонних безробітних, небажання змін; відсутність у сільських місцевостях альтернативних робочих місць [6].

А.В. Вороніна, К.М. Ніколаєва вважають, що конкретні заходи щодо розвитку ринку праці повинні бути гнучкими та мати економічний та соціальний ефект, тому перспективи подальшого розвитку та вдосконалення ринку праці України пов’язані з підвищенням рівня зайнятості та зменшенням рівня безробіття. Для досягнення цієї мети потрібно сформулювати пріоритетні напрямки реформування ринку праці. До них відносяться: вдосконалення системи оплати праці з метою відродження основних функцій заробітної плати; збільшення попиту на робочу силу як з боку приватного так і з боку державного сектору економіки; створення нових робочих місць через створення сприятливого інвестиційного режиму в країні для зарубіжних підприємств та за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу; удосконалення механізму застосування праці іноземців в Україні з метою запобігання їх нелегальній зайнятості; державна підтримка на ринку праці; створення умов для працевлаштування молоді та випускників вищих навчальних закладів;  укладення двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування, соціальне та пенсійне забезпечення [7].

Отже, формування в Україні соціально відповідального бізнесу, спрямування його на активну політику зайнятості сільського населення є одним із засобів подолання кризових явищ в аграрному секторі України, основою забезпечення гідного рівня життя. Cоціально відповідальний бізнес має стимулювати розширення сфери застосування праці та заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць, зростання рівня зайнятості сільського населення, підвищення ефективності аграрного виробництва, розвиток підприємницької ініціативи економічно активного населення, підвищення мобільності робочої сили на ринку праці, активізацію роботи з профілактики, запобігання масовому вивільненню працівників тощо.

Список використаних джерел

1. Павицька Н.П. Особливості формування та розвитку соціально-відповідального бізнесу в Україні / Н.П. Павицька //Організаційно-управлінські та соціально-економічні аспекти функціонування сучасного ринку праці України в умовах інституційних трансформацій: тези доповідей ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів. – К.: ІПК ДСЗУ, 2014. – С. 27-29.
2. Глевацька Н.М. Зайнятість населення України в умовах нестабільної економічної ситуації: основні проблеми і напрями їх вирішення. / Н.М. Глевацька, В.А. Михайлович // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 15. –. К: КНТУ, 2010. – 483с. – С.183-192.
3.  Державна служба статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
4. Кужель В.В. Класифікація вимірів впливу соціальної відповідальності бізнесу на економічні процеси агропродовольчої сфери / В.В. Кужель // Інноваційна економіка. – 2014. – № 3. – С. 107-112.
5. Ярова В.В. Реформування трудового законодавства і впровадження активної політики зайнятості сільського населення України / В.В. Ярова // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) / За ред. М.Ф.Кропивко. – Мелітополь: Вид-во Мелітопольська типографія «Люкс», 2013. – 1(21), том 3. – С. 360-366.
6. Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / О.І. Іляш, С.С. Гринкевич. – К.: Знання, 2010. – 476 с.
7. Вороніна А.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку праці в Україні / А.В. Вороніна, К.М. Ніколаєва // Молодий вчений. – 2015. – №2. – С. 167-170.