Пилипенко Любомир
к.е.н., доцент, доцент кафедри обліку та аналізу
Національний університет «Львівська політехніка»
м. Львів, Україна
ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ Й ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОГНОСТИЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
Сучасні концепції стратегічного управління вимагають більш об’ємного масиву різнорідних кількісно-якісних даних, зокрема й розширеного поля фінансової інформації. Визначальним для таких концепцій є якість інформаційної бази про очікувані події та процеси, ураховуючи й потребу у фінансових даних перспективного характеру. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесів розроблення прогнозів, планів та бюджетів підприємства, а також оцінка його потенціалу зовнішніми аналітиками формується на основі найрізноманітніших джерел. Незважаючи на низку пропонованих систем і моделей, процедура розрахунків покладається, передусім, на базову основу, отриману із даних системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При цьому загальновідомими фактами є й те, що ретроспективний характер обліково-звітної інформації не забезпечує повною мірою інформаційний базис для розроблення фінансових прогнозів, формування стратегічних планів загалом.
Підвищення методологічного потенціалу системи обліку та публічної звітності, як джерела інформації для фінансового прогнозування і планування можливе лише у випадку його реформування, розширення часових меж та горизонтів облікової системи підприємства [1, с. 51]. У багатьох випадках дотримуються позиції, що вирішування існуючих проблем можна забезпечити шляхом складання прогностичної фінансової звітності. Використання трансформованих показників традиційної обліково-звітної системи пов’язується із формуванням інструментарію прогностичної фінансової звітності, який розглядається важливою функцією управління, зорієнтованого на стратегію. Отриманий інформаційний зміст показників такої звітності за сутністю й економічною природою слід розглядати лише результатом фінансового аналізу, який відповідним способом (методикою) опрацьовує дані обліку і фінансової звітності, формуючи інформацію необхідну для прийняття управлінських рішень стратегічного і прогнозного характеру.
Прогностична фінансова звітність передбачена передусім для внутрішніх користувачів, а в окремих випадках й для потенційних інвесторів. Вважається, що прогностична фінансова звітність (формат балансу, звіт про рух грошових коштів, звіт про фінансові результати прогнозного типу) забезпечує систему стратегічного розвитку інформацією про вплив конкретних дій на майбутні фінансові результати і фінансово-економічний стан підприємства [2, с. 27]. У теоретичних викладах та аналітичних оглядах прикладного характеру аргументується, що «привабливість прогностичної фінансової звітності полягає в тому, що з її допомогою можна окреслити в простих фінансових поняттях контури майбутньої діяльності для отримання максимуму переваг із сприятливих можливостей і забезпечити відповідне фінансування підприємства для отримання максимального прибутку» [3].
Прогностичні фінансові звіти, складені на основі екстраполяції очікуваних тенденцій, уточнюють базисну основу звершених фінансово-економічних процесів за допомогою методу бюджетування або експертних оцінок. Вважається, наприклад, що на основі системи гнучких бюджетів можна періодично отримувати проектований баланс і звіт про фінансові результати. Загалом прогностичний метод формування звіту являє собою поєднання сформульованих статико-математичних прийомів для прогнозування та оцінки фінансово-економічних показників. Аналітичні розрахунки, пов’язані із складанням прогностичних (проектованих) фінансових звітів, базуються на вироблених у світогосподарській практиці підходах до прогнозування статистичних показників. Всі без виключення існуючі підходи містять низку умовних припущень, широко застосовують метод абстрагування. Відсутність налагоджених прийомів і методик складання фінансової звітності прогнозного формату, різнохарактерні способи прогнозування показників балансу, звіту про фінансові результати і звіту про рух грошових коштів, закономірно спричинює різні результати.
Висхідною (базовою) інформацією для складання прогнозної фінансової звітності виступають дані безпосередньо системи бухгалтерського обліку та інформаційні потоки, отримані із зовнішніх джерел (індикатори, що відбивають очікувані зміни загальноекономічної ситуації). Незважаючи на достатньо широке оперування терміном «прогностичний облік», мова очевидно повинна йти про звітність такого типу: «прогностичний облік, виникнення якого передбачалося вже давно, досі не знайшов належного визнання у бухгалтерів-практиків і майже не згадується у теоретичних наукових працях» [1, с. 51]. Деякі науковці вважають, що «настав час об’єднати фінансову, бухгалтерську (квазі бухгалтерську) та всю публічну звітність, базовану на основі бухгалтерського обліку і позаоблікових джерел» [4, с. 90].
Прогностична звітність формується з урахуванням сподіваних тенденцій, імовірності виникнення тих чи інших подій і процесів. При цьому здійснюється і оцінка, аналіз кожної статті фінансової звітності, визначення (моделювання) на їх основі найбільш вірогідної динаміки елементів звітності (доходи, витрати, активи, зобов’язання і капітал) у прогнозованому періоді. При складанні фінансового звіту прогнозного типу притримуються певних підходів. За одним із них процес визначення окремих статей такого звіту базується на динаміці ключового показника, який концетровано розкриває діяльність підприємства. Проте, визначення статей і позицій окремих форм звітності переважно грунтується на динаміці окремих показників, що синтезовано формують зміст статті. При цьому враховується взаємозв’язки і взаємоповязаність статей у різних формах звітності. При застосуванні будь-якого із існуючих підходів у методику інструментарію прогнозування вводиться інтуїтивна (експертна, умоглядна) складова, спричинюючи різні значення прогностичної статті звіту.
Явно виражені динамічно непередбачувані зміни загальноекономічного середовища й, відповідно, умови діяльності сучасного підприємства, труднопередбачуваність результатів його функціонування не забезпечують факту лінійної залежності між показниками . Намагання деяких авторів довести дієвість регресійного методу в процесах отримання прогнозних показників за рахунок розширення часових рядів (10-20 років) та використання новітніх й адаптивних для складання фінансових прогнозів програмних продуктів, є дискусійним. В умовах невизначеності глобального економічного середовища очевидно не доцільно використовувати надмірно детерміновані числа і довірчі інтервали. Крім цього, різкі коливання ринкової інфраструктури зумовлюють потребу періодичного коригування ймовірностей майбутніх операцій, явищ і процесів для надання більшої вірогідності прогностичній фінансовій звітності. При цьому можна дотримуватися погляду про доцільність такого типу звітності лише для фінансово – стійких компаній і стабільного економічного середовища та невисокий ефект від її складання підприємствами трансформаційної економіки.
Список використаних джерел
1. Редченко К.І. Концепція формування прогностичного обліку / К.І. Редченко // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна.- 2002.-Вип.11.- С.50-59
2. Гаркуша Н.М. Аспекти методики складання прогнозованої фінансової звітності підприємства / Н.М. Гаркуша, О.О. Горошанська // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі і послуг. Збірник наукових праць ХДУХТ. – 2010. – №2/12. – С. 26-31.
3. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе / П. Уилсон; пер. с англ. – М. : Аудит : ЮНИТИ-ДАНА, 1995. – 256 с.
4. Палий В.Ф. Бухгалтерская и финансовая отчетность / В.Ф. Палий // Бухгалтерский учет. – 2011. – № 2. – С. 88-90.
| 
