Дудка Микола
к. с.- г. н., с. н. с., завідувач лабораторії
ДУ Інститут зернових культур
Національної академії аграрних наук України
м. Дніпропетровськ, Україна
ФОРМУВАННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ АГРОФІТОЦЕНОЗІВ У РАННЬОВЕСНЯНИХ ПОСІВАХ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ
Правильний добір видового складу компонентів та їх науково обґрунтоване співвідношення є важливою умовою одержання високого врожаю зеленої маси, збалансованої за вмістом протеїну при вирощуванні кормових сумісних агрофітоценозів. Інтродукція в культуру польового кормовиробництва капустяних видів рослин дає можливість істотно поліпшити поживність зелених кормів та збільшити їх виробництво у зеленому конвеєрі. Низка дослідників відмічають високу ефективність сумісних агрофітоценозів та необхідність науково обґрунтованого підбору видів рослин-компонентів для вирощування таких посівів з участю капустяних культур [1, 2, 3, 4].
Одним з найбільш перспективних компонентів в умовах північного Степу України для використання в кормових агрофітоценозах ранньовесняного строку сівби за нашими попередніми дослідженнями є редька олійна. Додавання цього компонента до складу злаково-бобових сумішок, рослини якого мають у вегетативній масі високий вміст води (залежно від фази розвитку 86-89%), дозволяє дещо подовжити використання зеленого корму ранніх ярих сумішок від періоду «бутонізація-цвітіння» до фази утворення стручків у капустяної культури [5].
На Ерастівській дослідній станції ДУ Інституту зернових культур НААН (Дніпропетровська область, П’ятихатський район) на протязі 25 років нами проводилися дослідження з розробки науково обґрунтованих основ та систем агротехнічних заходів по підвищенню кормової продуктивності як традиційних, так і нових та малопоширених однорічних культур, а також по створенню високопродуктивних сумісних агрофітоценозів при їх вирощуванні на зелений корм.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий на лесі, вміст гумусу в орному шарі 4,0 %. Попередник – пшениця озима на зерно. Агротехніка у дослідах, крім факторів, що вивчалися, відповідала загальним рекомендаціям з вирощування однорічних кормових культур в північній частині Степу України.
Для забезпечення конвеєрного надходження кормів в ранньовесняних сумішках висівали ячмінь ярий (Hordeum sativum), овес (Avena sativa), тритикале ярий (Triticosecale), горох посівний (Pisum sativum), вику яру (Vicia sativa) і редьку олійну (Raphanus sativus L. var. oleifera Metzg.). В досліді використовували сорти: ячменю – Прерія, тритикале – Аіст харківський, вівса – Скакун, гороху – Харківський янтарний, вики ярої – Знахідка та редьки олійної – Райдуга. Видовий склад ранньовесняних сумішок та норми висіву насіння (млн. шт./га): ячмінь (2,5) + горох (1,4); ячмінь (2,5) + горох (0,7) + редька олійна (1,0); тритикале ярий (2,5) + вика яра (1,8); тритикале ярий (2,5) + редька олійна (2,0); тритикале ярий (2,5) + вика яра (0,9) + редька олійна (1,0); овес (2,5) + вика яра (1,8); овес (2,5) + редька олійна (2,0); овес (2,5) + вика яра (0,9) + редька олійна (1,0).
Фенологічні спостереження свідчать, що за тривалістю міжфазних періодів ранніх ярих рослин та датами настання основних фенофаз, найбільш придатними для вирощування в штучних сумісних агрофітоценозах з ячменем ярим є горох зернового використання і редька олійна, а з тритикале ярим і вівсом – вика яра і редька олійна як культура пролонгованого терміну використання.
Аналіз урожайності ранньовесняних агрофітоценозів середньоранньої групи використання показав, що введення в традиційну ячмінно-горохову сумішку капустяного компонента в середньому за три роки зумовило прискорення (на 4 доби) настання укісної стиглості трикомпонентного травостою (тривалість періоду «сівба-збирання» скоротилася від 50 до 46 діб), що дозволило одночасно підвищити урожайність зеленої маси сумішки на 3,36 т/га, а збір абсолютно сухої речовини – на 0,32 т/га.
Перспективним щодо використання у групі травостоїв середньораннього строку є дво- і трикомпонентні сумішки з участю малопоширеної кормової культури – тритикале ярого, а також вівса і вики ярої. Заміна видового складу в таких кормових агрофітоценозах дозволяє подовжити період їх використання в системі зеленого конвеєра на 7-9 днів. Введення до складу тритикале-викової сумішки редьки олійної дозволило не тільки одержати зелений корм на 4 дні раніше, але й підвищити при цьому в середньому за роки досліджень урожайність зеленої маси на 1,49-1,98 т/га, а збір абсолютно сухої речовини – на 0,08-0,10 т/га. Використання в сумісних агрофітоценозах з участю вівса капустяного компонента дозволяє збільшити тривалість використання сумішки на зелений корм при одночасному скороченні періоду її вегетації (на 5 днів) від сівби до настання укісної стиглості відносно вівсяно-викової сумішки та підвищити врожайність як зеленої маси (на 1,77-2,98 т/га), так і збір абсолютно сухої речовини (на 0,06-0,14 т/га).
На період збирання сумісних агрофітоценозів частка білкових компонентів в сумішці з ячменем дорівнювала 6,07-9,53 т/га (або 49,4-60,9 %), з тритикале ярим – 6,34-8,35 т/га (або 47,4-54,4 %), а з вівсом – 7,53-10,33 т/га, або 45,0-52,4 % від загального врожаю зеленої маси. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном у зеленій масі редьки олійної в сумішках, які достигали в різний час, протягом настання їх укісної стиглості дещо знижувалась, проте була досить високою і становила від 172 (бутонізація) до 153-139 г (відповідно цвітіння-утворення стручків).
Більший загальний збір кормових одиниць (1,81-2,44 т/га) і перетравного протеїну (0,212-0,297 т/га) забезпечували сумішки з тритикале ярим і вівсом, які відрізнялись довшим періодом вегетації травостоїв від сходів до настання укісної стиглості відносно посівів традиційної ячмінно-горохової сумішки. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном в сумісних агрофітоценозах ранньовесняного строку сівби при їх використанні на зелений корм відповідала зоотехнічним нормам і дорівнювала 113-123 г.
Таким чином, використання редьки олійної в умовах північного Степу у ранньовесняних посівах дво- і трикомпонентних сумішок, які достигали в різний час, з участю тритикале ярого, вівса та вики ярої дозволяє підвищити продуктивність новостворених агрофітоценозів за урожайністю зеленої маси (на 20,9-60,5%) і збором абсолютно сухої речовини (на 11,6-51,6%) порівняно з традиційною ячмінно-гороховою сумішкою при забезпеченості кормової одиниці перетравним протеїном в зеленому кормі від 113 до 123 г. Використання в кормовиробництві таких сумішок в умовах зони забезпечує конвеєрне надходження зеленого корму для потреб тваринництва з третьої декади травня протягом 20 днів.
Список використаних джерел
1. Жуйков Г. Е. Промежуточные посевы ранневесенних культур в специализированных кормових севооборотах / Г. Е. Жуйков, Л. М. Левченко //Орошаемое земледелие. – 1985. – Вып. 30. – С. 47 – 50.
2. Исичко М. П. Многокомпонентные кормовые смеси на зелёный корм / М. П. Исичко, Н. Г. Гусев //Научно обоснованная система земледелия. – К.: Урожай, 1987. – С. 136 – 141.
3. Проскура И. П., Новосёлов Ю. К., Харьков Г. Д. Пути увеличения производства растительного кормового белка. – М.: Знание, 1988. – 64 с.
4. Інтенсифікація польового кормовиробництва на зрошуваних землях півдня України / [Гусєв М. Г., Сніговий В. С., Коковіхін С. В., Севідов О. Ф.]. – К. : Аграрна наука, 2007. – 244 с.
5. Дудка М. І. Оптимізація прийомів вирощування ярих капустяних, злакових і бобових культур в сумісних посівах на зелений корм в північному Степу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06. 01. 09 «Рослинництво» / М.І. Дудка. – Дніпропетровськ, 2005. – 20 с.
| 
