Тимчишина Лілія
студентка
Науковий керівник: д. е. н., доцент Гуржий Н. Г.
Запорізький національний університет
м. Запоріжжя, Україна
ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Одним з імперативів розвитку в сучасному світі є прогресуючий швидкими темпами процес глобалізації, який стосується різних аспектів життя суспільства - ідеології, політики, економіки, демографії, культури, екології, безпеки і т.д. З економічної точки зору прискорення глобалізації виражається в багато разів збільшених за останні десятиліття міждержавних і міжгалузевих (міжсекторальних) потоках товарів (послуг), праці, капіталу та інформації, а також в інтернаціоналізації фінансових і виробничих процесів, включаючи міжнародний поділ окремих організаційних і технологічних функцій (робіт, стадій, операцій).
Положення країн в міжнародному господарстві визначається в першу чергу конкурентоспроможністю їх продукції (робіт, послуг). В силу помітного відставання України від країн-лідерів, завдання істотного підвищення рівня конкурентоспроможності її продукції є одним із першочергових.
Соціально-економічне зростання, збереження і розширення частки участі вітчизняних виробників на внутрішньому і світовому ринках виявляться під загрозою, якщо українська продукція за своїми цінами (тарифами), якості, функціональності та іншим характеристикам, як і раніше буде поступатися зарубіжним товарам (робіт, послуг).
Відносно низька конкурентоспроможність України пояснюється тривалою фінансово-економічною та політичною кризою 1990-х років- країна виявилася відкинутою на багато років назад за масштабами виробництва, конкурентоспроможності продукції, що випускалася, ефективності систем управління. В результаті зараз цілий ряд організацій (підприємств) виготовляє продукцію (виконує роботи, надає послуги), що не здатні успішно змагатися з товарами провідних країн світу.
Розуміння важливості і необхідності підвищення конкурентоспроможності національної економіки відбулося слідом за тим, як суспільство переконалося в посиленні і неминучості конкурентної боротьби на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, в серйозних обмеженнях і ризиках стратегії, орієнтованої переважно на можливості експортно-сировинного сектора. Просування готових виробів і послуг на міжнародні ринки викликало необхідність серйозних структурних зрушень і широкої диверсифікації економіки, освоєння фундаментальних інноваційних та науково-технічних факторів конкурентоспроможності. Новий період економічного розвитку України, формування цивілізованого ринку і глобалізація господарських відносин стрімко актуалізували проблему забезпечення високого рівня конкурентоспроможності на різних ієрархічних рівнях економічної системи: підприємства, діловій мережі, кластера, іншого об'єднання, сектора, регіону (локалітети) і країни в цілому.
З огляду на ситуацію, що склалася, з виходом на траєкторію динамічного і якісного зростання, підвищення конкурентоспроможності української економіки і поліпшення добробуту населення [1], можливі виключно на основі зосередження наявних ресурсів на прогресивних напрямках розвитку нового технологічного укладу, забезпечення умов для функціонування продуктивного конкурентного середовища, скасування впливу монопольної і кримінальної складових, вдосконалення державного управління, багаторазового підйому інноваційної та інвестиційної активності, стимулювання трудової, підприємницької та творчої діяльності членів суспільства.
Насьогодні центральною умовою збільшення ефективності української промисловості стає інтенсивна і масштабна участь у системі міжнародного поділу праці. У свою чергу, дана обставина визначає необхідність значного нарощування конкурентоспроможності продукції, головним чином високотехнологічної та наукомісткої.
З огляду на нові тенденції і проблеми якісних перетворень, для нашої країни в даний час є тільки одне рішення: стрімко підвищувати конкурентоспроможність товарів обробної промисловості завдяки поліпшенню їх споживчих властивостей, зниження споживання ресурсів, і таким чином розширити попит на них як на вітчизняному, так і світовому ринках. У зв'язку з цим економічна сутність підвищення і посилення конкурентних позицій виробництва полягає в тому, щоб безперервно удосконалювати корисні властивості продукції, що випускається, знижувати її капіталомісткість і собівартість. Разом з тим, чим більша різниця між верхнім і нижнім межами ціни товару (з умовою збереження високих споживчих якостей), тим більше можливостей для того, щоб успішно маневрувати на ринку і, отже, вище конкурентоспроможність товару і його виробника.
Виняткове місце в сукупності чинників конкурентоспроможності займають науково-технічний рівень і якість продукції як результати активної інноваційної діяльності, яка виступає в ролі стратегічного засобу скорочення витрат виробництва і проникнення на нові ринки збуту. Надзвичайно актуальним для економіки України, значно відсталої від економік провідних країн за рівнем конкурентоспроможності, є радикальне підвищення якості товарів з метою збільшення і зміни структури експорту, зміцнення конкурентних позицій [2].
Сьогодні розвиток національної економіки, що знаходиться під впливом процесу глобалізації, має завдання підвищення конкурентоспроможності не тільки виробленої продукції, а й самих суб'єктів господарювання, регіонів і, в кінцевому рахунку, держави.
Чинниками, що забезпечують підвищення конкурентоспроможності, можна назвати:
- нормативно-правову базу, якість інститутів влади і суспільства;
- інвестиційну привабливість та інвестиційний клімат регіону;
- інноваційну активність господарюючих суб'єктів, включаючи мале і середнє підприємництво;
- питому вагу конкурентоспроможної продукції, виробленої підприємствами регіону, на внутрішньому і міжнародному ринках;
- загальний стан основних фондів та інфраструктури території;
- кадровий потенціал;
- стан навколишнього середовища і дієвість системи природокористування.
Враовуючи цей, далеко не повний, перелік чинників, проблема збільшення темпів зростання конкурентоспроможності економіки вимагає системного вирішення безлічі завдань і, перш за все, пошуку нових підходів і методів їх реалізації.
Світовий досвід свідчить про те, що в сучасних ринкових умовах підвищення конкурентних позицій пов'язано з переводом його економіки на інноваційний шлях розвитку.
В економіці нового типу інноваторство виступає як найважливіший інструмент конкурентної боротьби, формує позитивний імідж і покращує інвестиційну привабливість товаровиробників і регіонів. Лише інноваційно-орієнтовані регіональні підприємства, які засновують своє функціонування на реалізації останніх науково-технологічних досягнень, зможуть створювати якісні товари, що користуватимуться попитом у споживачів.
Список використаних джерел
- Глазьев С.Ю., Фетисов Г.Г. Новый курс: стратегия прорыва. Научный доклад. [Электронный ресурс] // Глеб Фетисов – официальный сайт: [сайт]. [2012]. URL: www.glebfetisov.ru/upload/stretegia%20proryva.docx
- Голубцов А.Н., Батрак В.С. Инновационная политика как инструмент социального и экономического развития [Электронный ресурс] // Управление экономическими системами http://uecs.ru/innovacii-investicii/item/1694-2012-11-23-
| 
