Кісіль Віталій
слухач магістратури
Науковий керівник: к.е.н., доцент Волошин Р.В.
Тернопільський національний економічний університет
м. Тернопіль
АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО ВИРОБНИЦТВА
В сучасних умовах господарювання, державна підтримка розвитку агропродовольчого виробництва є об’єктивною необхідністю не лише з точки зору забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, але й з позиції об’єктивної реальності. Іншими словами, зважаючи на стихійні прояви ринкового механізму, його схильність до раптових коливань, відсутність інструментів для вирішення соціальних проблем та схильність до непропорційного розподілу ресурсів, – державне регулювання економічних процесів в діяльності фермерських господарств є об’єктивно необхідною умовою їх функціонування.
Не зважаючи на чітке розуміння необхідності державної підтримки конкурентоспроможності аграрних формувань, в науковій літературі й на практиці існує багато застережень та дискусійних питань щодо форми, формату, обсягу та механізму такої підтримки.
Так, важливим елементом державного регулювання діяльності фермерських господарств є бюджетне фінансування. Основне завдання такого заходу – вирішувати та пом’якшувати негативні наслідки і проблеми агровиробників, пов’язані із сезонністю виробництва, вагомою часткою продукції власного виробництва, яка використовується для наступних виробничих циклів (насіння, селекційний матеріал, молодняк тварин тощо), низький рівень науковообгрунтованості та інноваційності аграрних технологій, які використовуються в малих формах господарювання в агросекторі, відсутність або значні обмеження в доступі до кредитних та інвестиційних фінансових ресурсів.
Зазначені проблеми, в значній мірі обумовлюють відсутність передумов для забезпечення розширеного відтворення виробництва у фермерських господарствах, ускладнюють впровадження ними нових прогресивних технологій та використання нових зразків техніки чи розхідних матеріалів, а це, в свою чергу, стримує їх розвиток та знижує шанси у конкурентній боротьбі.
На сьогодні державне регулювання розвитку аграрних підприємств та сприяння росту їх конкурентоспроможності, досить широко регулюється різного роду законодавчими та нормативно-правовими актами. Не зважаючи на існуючу систему державної підтримки сільського господарства, практична діяльність агроформувань свідчить про те, що насправді, весь державний механізм має досить обмежений вплив на стан конкурентоспроможності галузі. Основними обмеженнями, які не дозволяють в повній мірі використовувати наявні ресурси з метою стимулювання розвитку агровиробництва в Україні є наступні:
- відсутність інституційного середовища, через яке повинні реалізовуватися пропоновані заходи і програми;
- відсутність системності заходів та програм, відповідно до чого, їх впровадження спрямоване на отримання ситуативного епізодичного ефекту, а не на формування умов для забезпечення довготривалого розвитку;
- більшість програм і заходів, впроваджуваних державою стикаються із проблемою браку фінансування. Ця проблема має декілька сторін: по-перше, сільське господарство в умовах кризи та системних трансформацій переважно фінансується по залишковому принципу, по-друге, програми фінансування, розраховані на тривалий період часто стикаються із зупинкою фінансування, відповідно до чого кошти на реалізацію отримують тільки перші етапи програм, по-третє, зважаючи на поширення корупційних схем, фінансування, офіційно, спрямоване на розвиток аграрних формувань та агросектору в цілому, не доходить до адресатів у повній мірі або ж доходить тільки до тих, хто лояльний до правлячої верхівки чи знаходиться в полі її бізнес інтересів;
- більшість програм та заходів базуються на залученні фінансових ресурсів із банківської системи країни, де переважають свої інтереси і своє бачення технологічних процесів та особливостей. Відповідно до цього в кредитних та інвестиційних програмах не завжди враховуються інтереси та особливості агровиробництва, натомість в повній мірі враховуються інтереси бізнесових структур.
Тим не менш, в сьогоднішніх умовах суспільно-політичного та економічного укладу не існує альтернативи, спроможної замінити державний апарат в процесах підтримки та стимулювання розвитку агросфери. Більше того, за умови раціоналізації процесів та механізмів, державне регулювання господарської діяльності в досліджуваній сфері потенційно може сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності агровиробників та інших суб’єктів агропродовольчої діяльності, підвищенню рівня продовольчої безпеки та фінансової стійкості, а разом із тим вирішення багатьох макроекономічних проблем, пов’язаних із торговельним балансом країни, та фінансово-валютною ситуацією.
Не меншою є важливість державного регулювання для вирішення соціальних проблем сільських територій, серед яких утримання соціальної інфраструктури, розвиток несільськогосподарської зайнятості, вирішення демографічних проблем. Соціальні проблеми становлять вагому частку в завданнях державного регулювання агропродовольчої діяльності.
С. Онисько Та М. Кіц в даному контексті стверджують, що «ефективне аграрне виробництво сприяє забезпеченню нормального функціонування сільських територій, розв’язанню соціальних проблем села, створенню умов для конкурентоспроможного розвитку як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Саме тому одним із головних завдань держави повинно стати впровадження раціональної бюджетної підтримки сільського господарства. На державному рівні, зокрема, потрібно забезпечити: формування сприятливого інвестиційного клімату, узгодження цінової, податкової й кредитної політики, розвиток лізингової діяльності» [1, с .88].
Таким чином, державне регулювання розвитку аграрного сектору економіки відіграє сьогодні вагому роль, обумовлену макроекономічними аспектами розвитку держави та світу. Зважаючи ж на стратегічну важливість сектору для продовольчої безпеки країни та її функціонування, важливо сформувати раціональну систему державного регулювання, яка б тільки визначала основі аспекти діяльності учасників ринку, але й забезпечувала їхню дію відповідно до державних пріоритетів: сталого розвитку, покращення економічного становища селян, забезпечення якісним продовольством за доступними цінами.
Список використаних джерел
- Онисько, С. М. and М. В. Кіц. "Удосконалення організаційно-економічного механізму державної підтримки сільськогосподарських підприємств [Текст] / С. М. Онисько, М. В. Кіц //Фінанси України. – 2015. - №4. – С. 86-95.
- Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК : монографія [Текст] / М. Я. Дем’яненко, П. Т. Саблук, В. М. Скупий та ін. ; Нац. наук. центр “Ін-т аграр. економіки” ; за ред. М. Я. Дем’яненка. – К., 2011. – 372 с.
|
