Козак В’ячеслав
слухач магістратури
Науковий керівник: к.е.н. Ребрик М.А.
Черкаський навально-науковий інститут
ДВНЗ «Університет банківської справи»
м. Черкаси
АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВ УКРАЇН
Одним із важливих факторів, які забезпечують можливість вітчизняної банківської системи здійснювати позитивний вплив на економіку, розширювати спектр банківських послуг, не допускаючи при цьому значних ризиків, і відповідно зберігаючи надійність системи, є достатній рівень капіталізації. Високий рівень капіталізації банків гарантує стабільність національної валюти та фінансову стійкість банків при нестабільності фінансової системи, забезпечує інвестиційну діяльність.
Натомість безпрецедентне поєднання політичної, фінансово-економічної та банківської криз в Україні останніми роками негативно позначилося на рівні капіталізації вітчизняних банків на фоні зростання збитків банківського сектору. З 01.01.2014 по 01.01.2016 розмір регулятивного капіталу банків скоротився на 36,67 % або 75,16 млрд. грн. При цьому, середнє значення нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) протягом 2015 року падало нижче мінімального припустимого рівня (10 %) – до 7,09 % [1].
Як наслідок, для досягнення ключової мети Комплексної програми 2020 – підвищення стійкості банківської системи України, захисту інтересів вкладників та кредиторів, одним із головних завдань НБУ визначено підвищення рівня капіталізації банків. Таким чином, дослідження перспективних шляхів підвищення капіталізації банків України набуває суттєвої актуальності.
У рамках даного дослідження підвищення капіталізації пропонуємо розглядати як комплекс дій, спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу банку для належного виконання ним своїх функцій і покриття ризиків, які виникають під час проведення банківських операцій.
Виходячи з цього, доцільно виділити два основні напрями підвищення рівня капіталізації: нарощення обсягів банківського капіталу; зниження ризиковості діяльності банків.
У свою чергу, джерела зростання банківського капіталу традиційно поділяють на дві групи: внутрішні (капіталізація прибутку, нарощення резервів переоцінки) та зовнішні (емісія акцій, залучення субординованого боргу, консолідація банківського капіталу шляхом злиття, приєднання банків).
Основним внутрішнім джерелом збільшення капіталу банку є прибуток, який не виплачено акціонерам у вигляді дивідендів, а капіталізовано або залишено в банку «нерозподіленим». Важливою перевагою цього джерела збільшення капіталу є його незалежність від коштів, які залучаються на відкритому ринку, а також те, що воно не становить потенційної загрози інтересам акціонерів. Недолік цього джерела полягає в необхідності оподаткування прибутку та суттєвій залежності від макроекономічних факторів. Загалом протягом 2008-2016 років кумулятивні збитки банківського сектору України досягли 179 млрд. грн. [2]. Тому, на нашу думку, дане джерело підвищення капіталізації вітчизняних банків наразі є значно обмеженим.
Нарощення резервів переоцінки, на нашу думку, не доцільно розглядати як пріоритетне джерело збільшення капіталу вітчизняних банків, оскільки воно потенційно може використовуватися як інструмент фіктивної капіталізації шляхом включення до капіталу таких складових, як завищена переоцінка основних засобів; нараховані, але не сплачені відсотки; операції з придбання в інсайдерів основних засобів, в яких немає гострої потреби, за значно завищеними від ринкових цінами; довгострокові кредити інсайдерам на пільгових умовах тощо [3]. Зазначимо, що станом на 01.07.2016 резерви переоцінки складали 4 % обсягу власного капіталу банків України [4].
Основним зовнішнім джерелом нарощення капіталу банків традиційно вважається додаткова емісія акцій. За даними НКЦПФР [5], у 2015 році обсяг випуску акцій скоротився на 22 млрд. грн. порівняно з попереднім роком до 122,30 млрд. грн., 72,18 % з яких належали банкам. У цілому, починаючи з 2008 року, темп зростання обсягу статутного капіталу вітчизняних банків відчутно уповільнювався і у 2014 році набув від’ємного значення (-2,75 %) [2]. Більше того, в останні роки спостерігається виведення іноземного капіталу з банківської системи України. Така ситуація свідчить про відсутність у інвесторів стимулів до додаткового нарощення своєї участі у банках.
На думку Г.А. Крамаренко, капіталізація вітчизняних банків на сьогодні в більші мірі є номінальною, і задається адміністративними і законодавчо-нормативними актами [6]. Збільшення капіталу банками в останні роки відбувається переважно шляхом конвертації кредитів від акціонерів.
На сьогодні вітчизняні банки також мають змогу збільшувати власний капітал без зміни частки акціонерів тільки за рахунок субординованого боргу – капіталу 2-го рівня, який охоплює звичайні незабезпечені субординовані боргові інструменти з мінімальним початковим фіксованим терміном не менше 5 років. Такий спосіб поповнення капіталу є доволі популярним серед банківських установ (хоч і не для всіх доступним), оскільки боргові зобов’язання не надають їхнім власникам права на управління банком, а сплата процентів за таким боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат [6]. Станом на 01.07.2016 обсяг субординованого боргу, залученого банками України, становив 22,11 млрд. грн., що складає 17,36 % їх регулятивного капіталу [4].
На сучасному етапі розвитку банківської системи України перспективним інструментом вирішення актуальних проблем підвищення капіталізації є злиття та поглинання банків. Національний банк ініціював зміни в процесі реорганізації банків, якими скорочено строки реєстраційних процедур під час реорганізації банку, затверджена спрощена процедура реорганізації банків, які, потребують додаткової капіталізації.
Одним із перспективних напрямків підвищення рівня капіталізації банків, який широко використовується в економічній практиці зарубіжних країн, також є також інтеграція банківських і небанковськіх фінансових інститутів [3].
Враховуючи факт, що станом на 01.09.2016 частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів банків становила 25,8 % [2], на нашу думку, позитивний вплив на рівень капіталізації вітчизняних банків матиме зниження ризиковості їх діяльності, зокрема – покращення якості активів. Цьому може сприяти законодавче забезпечення кредиторських прав банків, створення інфраструктури (кредитні бюро, рейтингові агенції, тощо), отримання від позичальників додаткової застави за кредитами, покращення роботи з повернення проблемної заборгованості (у т.ч. передача проблемних активів в управління третій особі (колектору), продаж проблемних активів непов’язаній фінансовій компанії на умовах факторингу, сек’юритизація активів) тощо.
Реалізація зазначених заходів допоможе не лише збільшити рівень капіталізації банків України, а й також підвищити конкурентоспроможність українських банків на світовому фінансовому ринку і забезпечити фінансову стабільність української економіки з перспективою подальшого розвитку.
Список використаних джерел
- Значення економічних нормативів в цілому по системі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=34661578
- Oсновнi показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=34661577
- Єріс, Л. М. Достатність капіталу банківської системи : методи та інструменти забезпечення [Електронний ресурс] / Л. М. Єріс // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. – 2014. – Т.19. – Вип. 1/2. – С. 102-106.
- Показники фінансової звітності банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=34978739
- Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics
- Крамаренко, Г. А. Банківська система України в умовах глобалізації: захист національних інтересів, безпека розвитку [Текст] / Г. А. Крамаренко // Бюлетень міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2008. – № 1. – С. 197-206.
| 
