Гаврилюк Олена
стужентка
Науковий керівник: к. е. н., доцент кафедри Старицька О.П.
Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій
м. Тернопіль
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЕРНОВОЇ ГАЛУЗІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
Розвиток зернового ринку є стратегічною проблемою економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту.
Наукові дослідження і практика підтверджують, що висока конкурентоспроможність зернопродуктового підкомплексу на внутрішньому й зовнішньому ринках забезпечується існуванням значного попиту на продукти, виготовлені з продовольчого і кормового зерна. Без продовольчого зерна не може обходитись жодна держава, а без кормового – неможливий розвиток тваринництва.
Проте, потужність загального ринку зерна України у 2,85 рази менша відповідного показника у США і в 2,15 рази менша показника ЄС [2].
Для виявлення причин такого становища у зерновій галузі проведемо дослідження регіонального зернового ринку.
Так, Вінницька область завжди була одним із найбільших виробників зерна та продуктів його переробки в Україні. Сприятливі природні умови, родючі ґрунти та працелюбні люди є основою ефективного їх виробництва.
У борошномельній промисловості Вінницької області існує територіальна спеціалізація. В трьох районах області – Вінницькому (КХП №1 та №2), Могилів-Подільському (елеватор та Вендичанське КХП), та Гайсинському (ХПП) виробляється близько 70% усього борошна. При цьому, за період 2010 – 2014 рр. Іллінецький район (Сорокський КХП) втратив основну частку ринку [1].
Згідно результатів проведених досліджень видно, що більшість потреб у зернопродукції задовольняються підприємствами, що розташовані в межах області. Дані підприємства мають достатні технологічні, організаційні та маркетингові можливості для виробництва та реалізації достатньої кількості зернопродуктів, щоб задовольнити усі внутрішні потреби Вінницької області, а також значно збільшити експорт за її межі. Однак, специфіка кожної галузі підкомплексу вимагає розробки особливої стратегії розвитку для кожної з них.
Для ринку зерна Вінницької області на нашу думку може бути два шляхи розвитку.
Перший з них – макроекономічний. В даному випадку відповідальність за результати діяльності зерновиробничих підприємств частково перекладається на державні інституції. Вплив держави доцільно здійснювати за такими напрямками: інтервенційні закупівлі та продаж зерна; відшкодування кредитних ставок операторам ринку зерна, що здійснюють його інтервенційні закупівлі в період перевищення пропозиції над попитом; виконання відповідними обласними державними організаціями маркетингових функцій.
Другим варіантом є застосування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, яка передбачає посилення впливу на ринкову ситуацію із боку товаровиробників, оскільки, через відсутність достатніх фінансових та організаційних ресурсів, держава, поки що, не в змозі повноцінно регулювати ринок зерна. Зазначений напрямок є більш перспективним і передбачає створення горизонтальних інтеграційних об’єднань – маркетингово-збутових кооперативів.
Використання стратегії спеціалізації підприємствами зернопродуктового підкомплексу Вінницької області є менш ефективним, ніж застосування стратегії диверсифікації виробництва. За першим варіантом розвитку загальний рівень рентабельності продукції переробних та промислових галузей зернопродуктового підкомплексу становитиме 13,1 % [3].
Через високий рівень конкуренції найнижчий рівень ефективності буде спостерігатися в галузях-виробниках кінцевої продукції – хлібопекарській та макаронній. Тому для підприємств цих секторів зернопродуктового підкомплексу пропонуємо використання стратегії диверсифікації виробництва, тобто розширення виробничої номенклатури, асортименту продукції. Виконання даної задачі в сучасних умовах можуть забезпечити лише великі, інтегровані із сільськогосподарським виробництвом, промислові підприємства.
Ринок зерна в регіоні характеризується високою нестабільністю, яка викликана особливостями попиту та пропозиції на зерно [4].
Таким чином, сучасний стан ринку зернових у регіоні характеризується як нестабільний та несформований: безсистемна зміна обсягів виробництва зерна; низький рівень попиту на зерно; невідпрацьований ціновий механізм; практична недосконалість роботи державної служби для збуту зерна (біржа); поширення комерційних каналів збуту.
Отже, для подальшого вдосконалення ринку зерна необхідно здійснити реструктуризацію в галузі формування раціональних структур та обсягів виробництва зернопродукції, створити дійову ринкову інфраструктуру, запровадити сучасні енергоощадні технології виробництва зерна, активізувати попит зарубіжних країн на зерно з просуванням його на експорт.
Список використаних джерел
- Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vin.gov.ua/web/vinoda.nsf/webgr_view/Gr66E8J?OpenDocument&count=25&RestrictToCategory=Gr68F6C
- Особливості інтегрованої системи вирощування зернових культур. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.webfermerstvo.org.ua/roslynnyctvo/osoblyvosti-integrovanoi-systemy-vyroshhuvannja-zernovyh-kultur.php
- Материнська, О. А. Економічна ефективність виробництва зернових культур в сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс] / О. А. Материнська. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2521
- Миколенко, І. Г. Світовий досвід ринку зерно продукції [Електронний ресурс] / І. Г. Миколенко. – Режим доступу: https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/visnyk/2007/04/r6_4_2007.pdf
| 
