Чернодубова Елєонора
к.е.н., доцент кафедри фінансів і банківської справи
Чернодубов Руслан
аспірант
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
м. Сєвєродонецьк
ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
В умовах глобалізації ринку завоювати конкуренті переваги за рахунок ефективного використання матеріальних ресурсів неможливо. Зараз конкурентні переваги мають ті компанії, які гнучко реагують на зміни зовнішнього середовища та можуть ефективно використовувати матеріальні і нематеріальні активи як стійкі джерела доходів. Зростаюче значення нематеріальної складової у відтворенні вартості підприємств потребує наявності досконалих методик оцінювання ефективності використання НМА.
Для України розробка методології та методів оцінки інтелектуального капіталу є більш ніж актуальною, тому що оцінювати вартість компаній у нас прийнято за залишковою чи ліквідаційною вартістю, що істотно занижує їх реальну ціну. Існує ряд проблем, які необхідно враховувати в процесі управління нематеріальними активами: протиріччя в нормативних актах; недостатня кваліфікація і відсутність мотивації персоналу щодо надання об'єктивної інформації про вартість компанії; навмисне заниження вартості для використання сірих схем при продажу бізнесу; нерозуміння природи нематеріальних активів і факторів, що впливають на їх вартість; суб'єктивність оцінки, несприйняття результатів реструктуризації; неготовність податкових та інших структур приймати торгову марку як актив; залежність вартості НМА від якості управління.
Оцінка вартості нематеріальних активів стає в сучасних умовах одним з найважливіших чинників управління, що потребує особливої уваги з боку керівництва підприємств. Слід підкреслити, що процес управління нематеріальними активами повинен відповідати корпоративним цілям загальної стратегії розвитку підприємства.
Регламентація порядку оцінки нематеріальних активів передбачена національним стандартом 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [1]. При дослідженні параметрів оцінки вартості нематеріальних активів необхідно керуватися такими принципами: оцінка повинна бути цільовою (не може бути оцінки єдиної для всіх цілей); оцінка справедлива на певний момент часу; відомості про об'єкт інтелектуальної власності як матеріальному активі можуть відповідати даним продавця (розробка) або перевірятися додатково в процесі оцінки; базовими показниками при оцінки повинні бути ціни і обсяги продажів нового товару (послуг), витрати та обов'язкові платежі, життєвий цикл активу, потоки чистого прибутку (для комерційних товарів) або собівартості (для некомерційних товарів); ринкова вартість нематеріального активу повинна розраховуватися як частина майбутньої маси чистого прибутку, отриманого від реалізації товару (використання нової технології) з урахуванням його конкурентоспроможності.
В той же час на практиці часто зустрічається ситуація, коли реальна вартість або недооцінена або переоцінена. Недоліком цього методу є висока чутливість вартості інтелектуального капіталу компанії до змін в економічному просторі. Даний факт, не зважаючи на всю простоту методу, обмежує його використання в оцінці капіталу. Також варто звернути увагу на індекс Тобіна (q), який є відношенням ринкової вартості компанії, до вартості відтворюваного власного капіталу. Якщо витрати на власний капітал нижчі ринкової вартості компанії то інвестори (власники) отримають більший прибуток на залучений капітал ніж зазвичай. Хоча структура даного показника проста, його знаходження є дуже трудомістким. Цей індекс дозволяє визначити додану вартість завдяки інтелектуальному капіталу. Однак необхідно пам’ятати, що результат вимірювання залежить від коливань цін на акції спричинену тимчасовими чинниками. Тестування цього показника дозволяє відстежувати зміни в інтелектуальному капіталі конкретного підприємства. Систематичне зростання даного показника свідчить про значну роль інтелектуального капіталу у створенні цінності для власників у той час як його зниження вказує на ефективність використання матеріальних активів.
За іншою класифікацією підходи до вимірювання інтелектуального капіталу можна поділити на наступні: підхід, заснований на окупності активів (ROA) – додана вартість зіставляється з відповідними активами компанії. (EVA, VAIC, та ін.) та підхід, заснований на створенні системи показників (SC) [2]. Сферами застосування підходів до вимірювання інтелектуального капіталу є синтетичні методи (ROA і MCM): оцінка ринкової вартості акцій; злиттів і поглинань; бенчмаркінг компаній однієї галузі; звіти про стан інтелектуального капіталу компанії.
Складність оцінки нематеріальних активів обумовлена тією обставиною, що принципово складно розробити її єдину універсальну методику. Не тільки кожний з об'єктів інтелектуального капіталу має бути оригінальним (за визначенням), але й умови практичного використання результатів творчої діяльності на різних підприємствах теж, як правило, значно відрізняються одна від одної. Єдина методика не може враховувати всю сукупність особливостей практичного використання конкретних об'єктів інтелектуального капіталу, і на практиці звичайно проводять розрахунок обґрунтованої ринкової вартості деяких видів інтелектуального капіталу одночасно за декількома методами.
Практично при уточненні мети оцінки в кожному окремому випадку розробляють індивідуальну для кожного конкретного об'єкта методологію розрахунку, яка дозволяла б найбільш повно врахувати усі ціноутворюючі фактори, що впливають на його ринкову вартість. Ця методологія може враховувати минулі витрати на створення і придбання об'єкта, ринкову кон'юнктуру і, крім того, може бути заснована на здатності та можливості інтелектуального капіталу приносити додатковий дохід підприємству.
Для оцінки вартості різних об'єктів інтелектуального капіталу існують, щонайменше, три основні альтернативні підходи. Ринковий підхід ґрунтується на ринковій інформації про угоди з аналогічними об'єктами НМА, яка не завжди доступна. Дохідний метод ґрунтується на оцінці здатності НМА приносити дохід. Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат для повного відтворення об'єкту НМА. Однак практика підтверджує, що понесені витрати дуже рідко можна зіставити з очікуваними доходами.
Оцінка ефективності НМА на основі ринкової вартості відповідає вартісно-орієнтованій концепції управління і дозволяє подолати недоліки двох перших підходів, пов'язаних з недостовірністю даних бухгалтерського обліку. Мова йде про те, що оцінюється вартість нематеріальної складової, що не підлягає відображенню в обліку, а саме бренд і неврахована ділова репутація, які формують ринкову вартість бізнесу. Підґрунтям цієї методики є методи надлишкового прибутку (гудвілу).
Одним з пріоритетних напрямків забезпечення конкурентоспроможності і зростання вартості підприємств можна вважати збільшення частки нематеріальних активів в загальній структурі активів. Це вимагає невідкладного вирішення низки актуальних проблем ідентифікації, оцінки і моніторингу ефективності використання нематеріальних активів. Запропонована система показників моніторингу ефективності НМА може бути використана для потреб управління і розробки заходів щодо зростання ринкової вартості підприємства.
Список використаних джерел
- Про затвердження національного стандарту № 1 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»: Постанова КМУ № 1440 від 10.09.2003 р. // Урядовий кур’єр. – 15.10.2003. – 193.
- Каплан, Р. С. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты : монография [Текст] / Р. С. Каплан, Д. П. Нортон ; пер. с англ. М. Павлова. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 512 с.
| 
