Корженівська Наталія
к.е.н., доцент
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський, Україна
ЕКОСЕСТЕЙТ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ
Процес розвитку економік країн світу супроводжується поступовими змінами напрямів реалізації взаємовідносин між їх учасниками. Посилюється конкурентна боротьба, підвищується вимоги щодо якісного складу суб’єктів ринкових відносин, у тому числі за критеріями умов ведення бізнесу, екологічності та безпечності формування і використання ресурсної складової. Особливо помітними означені напрямки глобалізаційних процесів виявляються в аграрній сфері, яка є однією з пріоритетних в напрямку економічного зростання України.
З метою захисту інтересів національних товаровиробників аграрної продукції та виявлення і попередження можливим загрозам і небезпекам пропонуємо використовувати можливості екосестейту, об’єктом дослідження якого є «…глобальна, безпека держави, регіонів, підприємств, організацій і окремих особистостей, що обумовлюється станом економіки, який з боку суспільства повинен зберігатися і розвиватися в прогресуючих масштабах»; предметом - діяльність особистості, суспільства, держави та її інституцій по захисту їхніх інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз як в економіці в цілому, так і в окремих сферах економічної діяльності [1].
Ресурсний простір суб’єктів господарювання, сфера діяльності яких представлена аграрною галуззю, насамперед визначається наявністю землі, як предмета праці, що й формує одну з ключових особливостей їх економічних взаємовідносин. Інші види ресурсної складової, як то фінансова, матеріально-технічна, інформаційна, кадрова, також вимагають аналітичного підходу у питанні їх формування та використання. Такий підхід потребує дослідження безпекової складової, що дозволить розробляти алгоритми пошуку та усунення загроз і небезпек.
Сільське господарство, як основна галузь, є головним роботодавцем для населення у сільській місцевості. Позиції сільського господарства в економіці України можна оцінювати за показниками виробництва та розподілу валового внутрішнього продукту. Брак сильної аграрної політики у поєднанні з іншими проблемами галузі викликало застій і навіть скорочення сільськогосподарського виробництва протягом останніх двох десятиліть. Ціни на сільськогосподарські товари і харчову продукцію доходять до рівня розвинутих країн Європи, незважаючи на той факт, що заняття землеробством і тваринництвом не дає більшого прибутку працівникам і їх сім’ям у сільській місцевості. Натомість, фермери, особливо невеликі, зіткнулися з нестабільною ринковою ситуацією, намагаючись покращити продуктивність з використанням застарілої та старомодної традиційної технології і борючись із бідністю. Таке становище потребує всебічного та комплексного підходу до розвитку галузі, головним чином, за допомогою політики і втручань органів влади та використання засобів екосестейту. Приватизація земель і новий підхід до ринкової економіки не дали очікуваних результатів.
Особливості, які ми можемо спостерігати в процесі проведення земельної реформи можна показати наступним чином:
1. Затяжний характер. Процес реформування земельних відносин розпочався в Україні 1991 р.
2. Супроводження земельної реформи в країні незадовільною роз’яснювальною роботою.
Дискусійними на сьогодні залишаються питання оцінки землі, обмеження володіння та розпорядження нею, контроль з боку держави над цільовим використанням земель та дбайливим до них ставленням та інші, які турбують і нинішніх пайовиків, і майбутніх інвесторів та й багатьох інших громадян країни.
Формуючи ресурсний потенціал аграрні підприємства враховують кредитні ризики, нестабільність цінового механізму, податкові зміни. При його використанні важливо оцінити співвідношення можливих економічних вигод з обсягом зусиль, витрачених на формування ресурсної бази та необхідності періодичного її оновлення як в грошовому вимірюванні так і за допомогою методів емпіричних досліджень. Засоби екосестейту сприятимуть визначенню послідовності кроків, необхідних для запобігання можливих кризових явищ та небезпек, що дозволить удосконалювати механізми оцінки економічних ризиків при обґрунтуванні управлінських рішень.
Застосування екосестейту дозволить підвищувати конкурентоспроможність аграрних підприємств та при розробці і реалізації стратегій її забезпечення використовувати інструменти економічної безпеки, які є складовими на етапі фази побудови алгоритму розробки варіантів такої стратегії [2].
На жаль досвід з вивчення підприємств аграрної сфери дозволяє зробити висновок про упереджене ставлення до використання екоссестейту як засобу реалізації економічної безпеки, що може бути частково виправдане лише недостатністю розвитку інституціонального середовища. Тому вважаємо необхідним наголосити на необхідності посилення застосування державного чинника при розробці механізмів та визначенні пріоритетів ефективних економічних відносин, формуючи і використовуючи ресурси агарними підприємствами.
Список використаних джерел
- Чубукова О. Ю. Система економічної безпеки (екосестейт): сутність, структура / О. Ю. Чубукова, Т. Є. Воронкова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3169
- Плотницька С. І. Ресурсний потенціал підприємства як фактор побудови ефективної стратегії конкурентоспроможності / С. І. Плотницька. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4478
| 
