Головацька Ірина
викладач
Технологічно-промисловий коледж
Вінницького національного аграрного університету
м. Вінниця
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ – ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ
В системі державного управління важливе місце посідає фінансовий контроль, який є частиною загальнодержавного контролю. Значення фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності молодої держави України. Держава переходить до ринку, змінюються форми власності, змінюється фінансова політика, оскільки вона набуває більш соціальної спрямованості, що вимагає все більше і більше коштів. Тому держава повинна ощадливіше використовувати завжди обмежені фінансові ресурси, що вимагає суворого обліку і контролю.
Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю у кінцевому рахунку є забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але й бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності проявляється суть фінансового контролю.
Ринкові відносини в Україні супроводжуються появою підприємств нових форм власності, зміною джерел фінансових ресурсів, принципів фінансування і кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків, розподілу доходів, складу фінансово-кредитної системи та взаємовідносин між її частинами. В цих умовах з'явилося багато нових напрямків фінансового контролю, відсутніх в планах контрольних органів, яким не приділялося належної уваги при адміністративній системі управління. Сформувалась значна сфера діяльності для фінансового контролю, що потребує рішучих змін існуючих систем контрольних органів.
Фінансовий контроль як особлива область контролю, що пов'язана з використанням вартісних категорій, має окрему сферу застосування і відповідну цільову направленість. Об'єктом фінансового контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів, в тому числі у формі фондів грошових засобів на всіх рівнях та ланках національної економіки.
Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням коштів, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди тощо).
Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ а також державних і фінансово-банківських структур за виконанням фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути відображена як в адміністративних так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушників фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно проявляються через фінансові санкції які є тими важелями фінансового механізму, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню тощо.
Проблеми підсилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю потребують, з одного боку, скорочення кількості санкцій що застосовуються, а з іншого – підвищення їх результативності.
Суб'єктами фінансового контролю є особливі органи та організації, які наділені контрольними функціями.
Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють законодавчі органи влади, податкові та кредитні установи, страхові організації, держкомітети, міністерства та відомства, відділи місцевих рад народних депутатів, фінансові служби підприємств, організацій, установ, ревізійні комісії в кооперативних та громадських об'єднаннях.
Фінансові організації, якими керує Міністерство фінансів, контролюють процеси мобілізації і використання коштів бюджетних фондів. Тому цей вид фінансового контролю називають бюджетним. Бюджетний контроль сприяє розробці оптимальної фінансової та бюджетної політики, яка забезпечує максимальне зростання надходжень до державного бюджету та розвиток економіки.
Система органів державного фінансового контролю в Україні перебуває на стадії формування. Як і в інших державах, фінансовий контроль в Україні здійснюється органами законодавчої влади, органами виконавчої влади, спеціальними органами державного фінансового контролю, а також недержавними спеціалізованими організаціями.
Організація державного фінансового контролю в Україні має багато недоліків. Тут можна визначити, що фінансовий контроль потребує вдосконалення та посилення своєї ролі у всій сукупності економічних відносин. Наприклад, при використанні світового досвіду, в Україні створено Рахункову Палату, що є, безумовно, позитивним фактором, але сфера її діяльності обмежена. Так, рішенням Конституційного Суду визначено неправомірним здійснення Рахунковою Палатою України фінансового контролю по використанню грошових коштів державного бюджету, так як контроль по здійсненню державного бюджету є частиною державного фінансового контролю, виникає необхідність в новому контрольному органі, який би здійснював вказані функції.
Важливим також є оновлення функцій внутрішнього контролю. Його організацію, згідно з законом України “Про підприємства”, покладено на керівника підприємства.
В здійсненні внутрішнього контролю важливе місце займають робітники бухгалтерії, крім головних бухгалтерів. Але головний бухгалтер, також як керівники установ, підприємств, організацій, несе відповідальність за порушення правил та положень, які регламентують фінансово-господарчу діяльність. Функцію контролю головний бухгалтер виконує окремо та через апарат бухгалтерії. На великих же підприємствах є спеціалісти, на яких покладено обов'язки контролерів (економісти-ревізори, бухгалтери-інвентаризатори та інші).
Оновлення внутрішнього контролю, на мою думку, посилить контрольну функцію самого підприємства, причому його результати могуть бути базою для проведення як державного, так і аудиторського контролю, які є зовнішніми для підприємства.
Що стосується аудиту, то одним з напрямів вдосконалення аудиторського контролю на Україні є прискорення розробки якісної цілісності системи національних стандартів аудиту, базою для формування якої можуть бути 29 міжнародних нормативів аудиту та відповідних робіт. Крім цього, важливим є проведення положень законів України “Про аудиторську діяльність” (діяльність якого призупинена) в практику роботи недержавного сектору економіки, а саме проведення обов'язкових щорічних аудиторських перевірок на недержавних підприємствах.
Все це свідчить про необхідність докорінної реорганізації системи господарчого контролю на Україні. Загальним її напрямками є:
1. Розмежування об'єктів контролю та контролюючих питань, згідно з існуючими формами власності (державна та різні види колективної та приватної власності) на контроль за виконанням державного бюджету, контроль за використанням коштів державного бюджету, підтвердженням вірогідності фінансової інформації підприємства недержавного сектора економіки, контроль за формуванням собівартості та фінансовими результатами підприємства.
2. Розмежування об'єктів контролю на державний, аудиторський та внутрішній.
В сучасних умовах кожна форма державного контролю в Україні має свої завдання та напрямки розвитку і потребує свого вдосконалення.
Таким чином, значення фінансів підприємств, як вихідної ланки системи фінансів, обумовлює важливу роль фінансового контролю в сфері матеріального виробництва.
Список використаних джерел
- Білуха, М. Т. Курс аудиту [Текст] / М. Т. Білуха. К., 1999.
- Бутинець Ф. Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності [Текст]. – Житомир : ПП “Рута”, 2001.
| 
