Тіщенко Катерина
студентка
Науковий керівник: к.е.н., старший викладач Бутко Н. В.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
м. Черкаси
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДЛЯ ЦІЛЕЙ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
Для здійснення ефективного процесу управління підприємством необхідно володіти інформацією про його витрати. Щоб мати можливість керувати витратами, їх перш за все необхідно класифікувати. Система управління вимагає таку класифікацію витрат, яка б надавала інформацію для планування, організації, мотивації, здійснення контролю. Класифікація – це система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями. В управлінському обліку в основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.
Під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Основні засади класифікації витрат розкриті в П(С)БО 16 «Витрати».
За видами діяльності розрізняють [1]:
1. Витрати в процесі звичайної діяльності, які пов'язані з операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю.
2. Витрати надзвичайних подій.
Витрати, зумовлені основним видом діяльності підприємства, або такі, що забезпечують її здійснення, називаються операційними витратами. Такі витрати групують за функціями – витрати виробництва (собівартість реалізованої продукції), витрати на управління, збут та інші операційні витрати, а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
До адміністративних відносять загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, податки, амортизація, страхування, поточний ремонт), комунальні послуги, охорону, зв'язок тощо.
Витрати на збут – це витрати, пов'язані з реалізацією продукції: на пакувальні матеріали, оплату праці продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту і складів, водіям тощо; витрати на рекламу, дослідження ринку, інші пов'язані зі збутом витрати (на відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо).
Інші операційні витрати – це нестачі і втрати від псування цінностей, штрафи, пені, сумнівні борги дебіторів, втрати від знецінення запасів тощо.
Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, підприємство здійснює при довготерміновому вкладанні капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення виробництва, придбання цінних паперів тощо).
Витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю, підприємство здійснює в разі сплати відсотків за отримані від інших юридичних і фізичних осіб фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, при первинному розміщенні на ринку цінних паперів тощо.
Витрати надзвичайних подій – це витрати від стихійних лих, аварій, інших форс мажорних обставин.
Для планування, обліку та аналізу загальні витрати підприємства класифікують за такими ознаками [3]:
1) за способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяють на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути прямо обчислені на одиницю цієї продукції економічно доцільним шляхом. Непрямі – це витрати, величина яких не може бути прямо обчислена на одиницю продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням певного виробу, а з процесом виробництва загалом, наприклад, амортизація виробничого обладнання, витрати на утримання обладнання і т.п.;
2) за зв'язком з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні та змінні. Постійними вважають витрати, що не залежать від обсягу виготовленої продукції, а змінюються лише з часом (витрати на орендну плату за приміщення зростатимуть не зі збільшенням обсягу виробництва, а зі збільшенням терміну оренди). Змінними називають витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва продукції (витрати на сировину, комплектуючі, зарплата основних робітників й інші).
Важливим є також поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані. Така їх класифікація використовується при організації обліку по центрах відповідальності. Зокрема, контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Відповідно, неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (амортизація обладнання) [1].
Для прийняття рішення про оптимальний обсяг діяльності, визначення середніх показників та прийняття додаткових замовлень витрати поділяють на сукупні, середні та маржинальні. Сукупні витрати – це витрати звітного періоду на виробництво загальних обсягів конкретних видів продукції. Середні витрати є витратами на виробництво одиниці продукції і розраховуються в розрізі її окремих видів шляхом ділення сукупних витрат на обсяг виробництва в натуральних показниках. Маржинальні витрати спрямовані на виробництво додаткової одиниці продукції. Слід зазначити, що така класифікаційна ознака має важливе значення для прийняття рішення щодо збільшення обсягу діяльності в умовах недозавантаження виробничих потужностей підприємства.
Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідна інформація про очікувані витрати. У зв’язку з цим вирізняють релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто, це витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої. Нерелевантні витрати – це витрати, які не можуть бути змінені в результаті прийнятого управлінського рішення [2].
Залежно від часу виникнення і віднесення на собівартість продукції витрати підрозділяються на поточні, майбутнього звітного періоду і майбутні. До поточних відносяться витрати з виробництва і реалізації продукції даного періоду. Витрати майбутнього періоду – це витрати, вироблені в поточному звітному періоді, але будуть віднесені до собівартості продукції в наступні звітні періоди. До майбутніх відносять витрати, які в даному звітному періоді ще не вироблені, але для правильного віддзеркалення фактичної собівартості підлягають включенню у витрати виробництва за даний звітний період в плановому розмірі (витрати на оплату відпусток робочих й інші витрати, що мають періодичний характер) [4].
Отже, класифікація витрат є досить різноплановою і залежить від об'єкта і сфери їх виникнення. Багатогранність класифікаційних ознак витрат зумовлена необхідністю охоплення широкого спектру показників процесу виробництва, оскільки ефективне управління діяльністю підприємства залежить від повноти інформації про його витрати як ключового елемента виробництва.
Список використаних джерел
- Класифікація і поведінка витрат [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ubooks.com.ua/books/000198/inx7.php (дата звернення 27.09.2016 р.). – Назва з екрана.
- Класифікація витрат в управлінському обліку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.com/16150322/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/ klasifikatsiya_vitrat_upravlinskomu_obliku (дата звернення 27.09.2016 р.). – Назва з екрана.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kodeksy.com.ua/buh/psbo/16.htm (дата звернення 27.09.2016 р.). – Назва з екрана.
- Стендер, С. В. Класифікація витрат за функціями в управлінському обліку [Текст] / С. В. Стендер // Економічні науки. – 2009. – 6 (24). – Ч. 1. – С. 254–265.
| 
