Уманська Вікторія
к.е.н., доцент
Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького
м. Черкаси
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
На сучасному етапі розвитку банківської системи України одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування та розвитку комерційних банків і банківської системи в цілому. Забезпечення фінансової стабільності банку – необхідна передумова ефективного управління економікою [1].
В умовах сьогодення існує проблема нестачі ресурсів для проведення активних банківських операцій. Значна кількість кредитних організацій, особливо регіональних не змогли витримати конкуренції з крупними банками, і були змушені залишити ринок. Проте, скорочення кількості банків відбулось, не лише шляхом виведення їх з ринку, а і шляхом поглинання один одного та об‘єднання банків для досягнення більших можливостей по якісному обслуговуванні клієнтів, наданні нових послуг та отриманні переваг у конкурентній боротьбі.
Питання конкурентоспроможності завжди першочергово стояли перед кредитними організаціями, так-як їм необхідно здійснювати залучення засобів по такій ціні, щоб і вкладники залишались задоволеними сумою приросту капіталу, і банк отримав планову маржу. Таким чином, питання співвідношення доходів по залученим і розміщеним ресурсам є головним для банківського управління.
Останнім часом все більшої популярності в банківській діяльності стало впровадження нових технологій, які в більшості направлені на підвищення внутрішньої ефективності банківських послуг. Значну кількість клієнтів приваблюють не тільки фінансові умови співпраці, але й можливість здійснювати операції за допомогою дистанційного обслуговування, інтернет-банкінг. Передові українські банки все більш активно розвивають проекти і пропонують нові банківські продукти, в яких використовуються найновіші сучасні технології, в тому числі і мобільний зв'язок. В числі таких банківських продуктів так звані віртуальні карти, такі, що не мають матеріальної форми, які надають можливість клієнтам банку оплачувати товари і послуги у всьому світі. Такі банківські продукти дозволяють здійснювати покупки за допомогою мобільного телефону. Також вони сприяють здоровій конкуренції між банківськими установами, а подальший розвиток банківської системи буде тісно пов'язаний з підвищенням темпів і якості обслуговування клієнтів.
Найвагомішою складовою депозитних ресурсів банків є кошти фізичних осіб. Необхідно зауважити, що депозитні операції з фізичними особами відіграють одну з провідних ролей у діяльності банків і фізичних осіб одночасно. З позиції банків вони є основним, більш дешевим, ніж міжбанківські кредити, джерелом поповнення ресурсної бази та підтримки достатнього рівня їхньої ліквідності, з позиції фізичних осіб – джерелом накопичення та збереження вартості заощаджень.
Обираючи банк для вкладення своїх заощаджень потенційні вкладники в переважній більшості орієнтуються на процентні ставки банку залишаючи без уваги його фінансовий стан. Це відбувається, в основному, через невміння окремо взятого вкладника адекватно оцінити на основі публічних даних рівень кредитоспроможності банку. Оскільки розвинений фінансовий ринок передбачає наявність загальноприйнятої системи класифікації фінансових установ по категоріях надійності, українськими банками все активніше використовується такий інструмент, як кредитний рейтинг. Так-як всі банківські установи достатньо взаємопов’язані між собою, через це індивідуальний рівень кредитоспроможності окремого банку не в повній мірі відображає рівень його надійності. В зв’язку з цим для визначення рівня фінансової стабільності окремого банку достатньо важливим є розуміння загального (інтегрального) рівня кредитоспроможності банківської системи.
Фінансовий стан окремо взятого банку залежить від загального фінансового стану банківської системи країни. Враховуючи, що банківська система України представляє собою сукупність окремо взятих банківських установ, які відрізняються між собою розміром активів, можливо передбачити, що загальний (інтегральний) рівень довгострокового кредитного рейтингу банківської системи також виступає сукупністю окремих кредитних рейтингів банків, а вплив кожного банку на загальний стан банківської системи визначається із урахуванням частки його активів у системі. Таким чином, загальний рівень кредитоспроможності банківської системи можливо оцінити шляхом визначення його інтегрального довгострокового кредитного рейтингу.
Інтегральний довгостроковий кредитний рейтинг банківської системи України не є абсолютною мірою кредитного ризику, а лише середньозваженою за розміром активів величиною довгострокових кредитних рейтингів банків, які формують дану систему. Національна рейтингова шкала дозволяє виміряти розподіл кредитного ризику в економіці України без урахування суверенного ризику країни та призначена для використання на внутрішньому фінансовому ринку України.
За даними національного рейтингового агентства «Рюрік» [2], на кінець ІІІ кварталу 2015 року банківська система України налічувала 123 платоспроможні установи, з яких 86 установ мали довгостроковий кредитний рейтинг позичальника (96% активів банківської системи станом на 01.10.2015 р.).
Ефективна управлінська діяльність банківської системи має забезпечувати: постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів; орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів і організацію таких банківських продуктів, які користуються попитом і можуть дати банку запланований прибуток; коригування цілей, завдань і програм банку залежно від кон’юнктури ринку.
Банківська конкуренція відрізняється від класичної конкуренції між товаровиробниками. Ці відмінності полягають у тому, що: об’єктом банківської конкуренції є не товари, а ресурси, які банк формує для здійснення активних операцій; на ринку банківських послуг банківська установа може виступати в ролі не тільки продавця, а й покупця; реалізація банківських послуг може здійснюватися в межах банку без залучення зовнішніх каналів збуту; ситуація конкурентності виникає не лише між банківськими установами, вона пов’язана також із діяльністю не банківських фінансових установ; діяльність банківських установ жорстко регламентується Національним банком України [3, с. 91].
Аналіз стану банківського сектору країни виокремлює низку проблем, вирішення яких сприятиме в подальшому підвищенню конкурентоспромож-ності банків України, а саме: висока концентрація капіталу у групі найбільших банків; нераціональна територіальна структура; низький рівень капіталізації комерційних банків; низькі обсяги кредитування реального сектора економіки; проблема надійності і забезпеченості виданих кредитів; проблема гарантування вкладів населення та відновлення довіри до банків.
Таким чином, в банківській системі України існує ще чимало невирішених проблем, пов’язаних із загостренням конкурентної боротьби між банківськими установами, зниженням ефективності їх діяльності та системи управління, тощо.
Список використаних джерел
1. Олещенко, Л. Г. Сучасний стан та проблеми ліквідності банківської системи України [Електронний ресурс] / Л. Г. Олещенко // Ефективна економіка. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2213
2. Аналітичний огляд «Інтегральний довгостроковий кредитний рейтинг банківської системи України: ІІІ квартал 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/documents/research/ICR/ICR_3_kv_2015.pdf
3. Коваленко, В. В. Забезпечення конкурентоспроможності банківської системи України [Текст] / В. В. Коваленко // Академічний огляд. – 2006. – № 1. – С. 89-95.
| 
