Тищенко Валерія
студентка
Науковий керівник: к.е.н., старший викладач Бутко Н.В.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
м. Черкаси
МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ ДИРЕКТ-КОСТИНГ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
Конкурентоспроможність вітчизняних компаній на внутрішніх та зовнішніх ринках збуту змушує їх не лише орієнтуватись на забезпечення високої якості продукції та задоволення потреб споживачів, але й особливу увагу звертати на обсяг понесених при цьому виробничих витрат, підходів до визначення собівартості продукції (робіт, послуг).
У практиці вітчизняних підприємств використовують традиційні методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), вибір яких залежить від конкретного завдання, що стоїть перед керівництвом компанії.
В теорії управлінського обліку виділяють такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)[1]:
1) калькулювання з неповним розподілом витрат (директ-костинг);
2) калькулювання з повним розподілом витрат:
- позамовний метод калькулювання;
- попроцесний (попередільний) метод калькулювання;
- калькулювання комплексних виробництв;
- калькулювання за нормативними витратами (стандарт-кост);
- калькулювання за видами діяльності (АВС- метод);
- функціональне калькулювання собівартості;
- система калькулювання кайзен-костинг;
- особливості калькулювання «точно в строк».
Калькулювання з неповним розподілом витрат, дістало назву директ-костинг та передбачає визначення за видами продукції маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат і змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат). Постійна частина загальновиробничих витрат за видами продукції не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються адміністративні витрати і витрати на збут. Отже, застосовуючи систему директ-костинг, підприємство не знає повної фактичної собівартості кожного виду продукції і не може порівняти її з відпускною ціною.
В методі директ-костинг, виділяють два підходи:
- простий директ-костинг (для розрахунку собівартості використовуються лише змінні виробничі затрати);
- розвинутий директ-костинг (коли для визначення собівартості використовуються всі змінні затрати (виробничі, адміністративні, збутові).
Особливістю директ-костингу є можливість вивчення взаємозв’язку між обсягом виробництва, витратами і прибутком. Аналіз різноманітних можливих рішень, прийнятих в умовах конкуренції, дозволяє вибрати найбільш ефективне з них. Наприклад, коли маржинальний прибуток дозволяє відшкодувати суму постійних витрат, підприємство досягає порога рентабельності, або «точки беззбитковості», або точки критичного обсягу виробництва, того обсягу виробництва, при якому розмір виторгу від реалізації продукції дорівнює її повної собівартості, тобто фінансовий результат дорівнює нулю [2, с. 186].
Серед вчених-економістів країн ринкової економіки немає єдиної думки щодо доцільності використання методу директ-костингу в умовах України та інших країн СНД: позиції коливаються від повної відмови до беззастережного схвалення цього методу [3].
Система директ-костинг має ряд переваг перед системою повного розподілу витрат, основними з яких є:
- дані про собівартість продукції, обсяг її виробництва, прибутки, необхідні для цілей планування господарської діяльності, завжди можна отримати з регулярної звітності;
- прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків запасів;
- звіти про витрати виробництва і доходи, складені за даною системою відповідають інтересам керівництва фірми, ніж ті, які складені за системою розподілу витрат між виробами;
Проте, система директ-костинг має і певні недоліки:
- основні труднощі, полягають у виділенні постійних витрат. Значна частина напівзмінних витрат може розподілятися по-різному залежно від методу, який використовується, а це, у свою чергу, буде позначатися на результатах;
- для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку;
- при переході від системи повного розподілу витрат до системи директ-костинг виникають серйозні проблеми у визначенні суми прибуткового податку.
Втілення системи директ-костинг потребує не теоретичного обґрунтування поділу витрат залежно від впливу на них обсягу виробництва на змінні і постійні, а конкретного їх розмежування залежно від їхньої поведінки. Основна причина популярності використання цього методу в управлінському обліку полягає в його відповідності принципу нарахування, коли витрати приводяться до відповідності з доходами, джерелами яких вони стали [4, с. 314].
Отже, система калькулювання з неповним розподілом витрат (директ-костинг) дозволяє більш ефективно контролювати рівень рентабельності продукції, тому що її окупність за ринковою ціною краще видно при калькулюванні за прямими витратами. Також дозволяє використовувати графічно – математичну модель точки беззбитковості для вирішення низки управлінських завдань. Застосування цієї системи, за якою калькулюють неповну собівартість продукції, не включає визначення для аналітичних чи планових цілей повної собівартості продукції. Але, хоча така система має низку переваг, порівняно з іншими, для деяких виробництв, зокрема сільськогосподарських, вона не придатна через особливості виробничо-технологічного процесу.
Список використаних джерел
- Білоусова, І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції [Текст] / І. Білоусова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 9. – С. 3-5.
- Шим, Д. К. Методи управления стоимостью и анализа затрат [Текст] / Д. К. Шим, Д. Г. Сигел ; пер. с англ. А. П. Калюжного. – М.: Информационно-издательский дом «Филинь», 1996. – 344 с.
- Пічугіна, Т. С. Оцінка систем обліку витрат [Текст] / Т. С. Пічугіна, Н. І. Гордієнко // Научно-технический сборник. – 2003. – № 52. – С. 124-128.
- Ивашкевич, В. Б. Бухгалтерский управленческий учет [Текст] / В. Б. Ивашкевич. – М.: Магистр : Инфра-М, 2003. – 576 с.
| 
